Скоро все буде як в казці
Напевно, у кожної людини є свої мрії, які він, незважаючи ні на що, проносить через багато років і намагається їх здійснити. Ще в юності я мріяла, що в мене буде велика, дружна, весела родина. Я у
Подарувати дітям батьківське тепло, любов і дорогу в щасливе майбутнє
Мій чоловік з п'ятнадцяти років сирота, але він виріс люблячим і добрим чоловіком, він завжди хотів сім'ю. Коли ми почали зустрічатися, він мене запитував, чому я вибрала його, а я йому відповідала,
Ми разом!
Про те, щоб взяти дітей з дитячого будинку я замислювалася давно, з 2002 року, і йшла до цього цілих десять років. І з часом зрозуміла, що всьому свій час. Свої діти вже виросли, і я почала
Один за всіх і всі за одного - девіз нашої родини!
Вас вітає наш дружний дитячий будинок сімейного типу! Я - мама-вихователь, Прилуцька Любов Василівна, і мій чоловік, Івахненко Олег Володимирович. Ми живемо в селі Преображенка Томаківського району
Разом ми сила
Каждый день нам приносит что-то новое и интересное. Все происходящее - это летопись нашей семьи. Верим и надеемся, что в один прекрасный день порог нашей семьи переступит дочка. С нетерпением ждем
Діти - наше все!
Мене звати Колісник Тетяна Василівна, а мого чоловіка - Колісник Анатолій Григорович. За освітою та за покликом душі я педагог, працюю на посаді завідувача дитячим закладом. Мій чоловік, офіцер МВС
Ми не уявляємо своє життя без дітей
Дозвольте представитися. Я - Шкуропат Тетяна Валеріївна, мій чоловік - Шкуропат Дмитро Вікторович. Наша сім'я проживає у м. Апостолове Дніпропетровської області. Мені 27 років, чоловікові - 29.
Діти – це наші крила, які несуть у майбутнє
Історія нашої прийомної сім’ї розпочалась тоді коли, дивлячись телевізор періодично показували ролики про дітей-сиріт, які хочуть жити в сім*ї, з мамою і татком. Інколи з величезних бігбордів на нас
Завдяки моїм хлопчакам я знову ожила
Доброго дня! Мене звуть Наталя Дмитрівна Бродько. Я прийомна мама. Наша сім'я проживає в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. У мене троє своїх дітей: Вікторія, Тетяна та Дмитро. Сина я
Подаруйте дитині сім'ю
Ми - прийомна сім'я Федько, головою якої є я, Микола Васильович. Разом з моєю другою половинкою, вірним другом, помічником, берегинею вогнища і коханою дружиною, Світланою Віталіївною, ми живемо в
Всі ми різні, але такі рідні!
Мене звуть Тетяна Петрівна Шабля. Я мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу, який був створений в серпні 2007 року. Наша велика і дружна сім'я проживає в селищі Томаківка Дніпропетровської
Як ми побороли бездітність
Виявилося, що у нас з чоловіком єдине уявлення про сім'ю - нам хотілося багато дітей. Але у Господа щодо нас були свої плани. Ми прожили багато років разом, але так і не обзавелися малюками.
Дитячий будинок сімейного типу Чабаненко-Індученко: «А все починалося з звичайної маленької сім'ї...»
Історія створення нашого дитячого будинку сімейного типу починалася зі звичайної маленької сім'ї, яка складалася з доброї, ласкавої мами, у якої золоті руки та тепла як сонечко посмішка, зі
Дитячий будинок сімейного типу Лубенець: «Хочеться дарувати дітям любов, турботу і допомогти стати щасливими»
У нашому житті відбулася неприємна подія, яка могла закінчитися для нас трагічно. 27 грудня 2007 року в ожеледь ми з чоловіком потрапили в аварію. За сто сімдесят шість метрів гальмівного шляху, я
Прийомна сім'я Широкових: «Жодного разу не пошкодували про свій вибір»
З превеликим задоволенням хочу повідати нашу історію. Мене звуть Счасна Ганна Григорівна. З моїм чоловіком, Широковим Андрієм Вікторовичом, ми познайомилися, коли нам було вже за тридцять. Ми живемо
Дитячий будинок сімейного типу Махиня - Гордієнко: «Хоч і чужі по крові, але по духу рідніше рідних»
Наша історія, як прийомної сім'ї почалася в 2008 році. В один прекрасний день мене відвідала думка - чому б нам, крім своєї дитини, не взяти до себе ще одну з дитячого будинку? Доньці Катюші тоді
Прийомна сім'я Демиденко: «Ура! Нам щастя привалило!»
Мене звуть Наталя Михайлівна Демиденко, мого чоловіка - Володимир Миколайович. Ми прийомні батьки. Живемо в місті Апостолове Дніпропетровської області. Я б хотіла розповісти нашу історію...
Дитячий будинок сімейного типу Перекопських: «Нашої любові вистачить усім нашим дітям»
Мене звати Перекопська Лариса Вікторівна, мого чоловіка Перекопський Сергій Вікторович. Ми і наші десять дітлахів живемо в селі Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Прийомна сім'я Овчинникової: «Я потрібна їм, а це значить, життя триває»
Моє бажання допомагати дітям, які залишилися без родинного вогнища з'явилося після того як у 1975 році я народила свого первістка, а на другий день після пологів мені повідомили, що моя дитина