Один за всіх і всі за одного - девіз нашої родини!
Вас приветствует наш дружный детский
дом семейного типа! Я – мама-воспитатель, Прилуцкая Любовь Васильевна, и мой
муж, Ивахненко Олег Владимирович. Мы живем в селе Преображенка Томаковского
района Днепропетровской области.
Вырастили с мужем и воспитали своих двух кровных детей, Катю и Игоря.
Катюше уже 21 год, а Игореше - 24. Они живут своей самостоятельной жизнью. А мы
воспитываем еще шестерых приемных детишек.Наш
детский дом был создан в июле 2011 года. До этого с 2007 года мы
функционировали как приемная семья.
Наши кровные дети подрастали, мы даже
оглянуться не успели, не говоря уже об утешении.
История
нашей приемной семьи началась с того момента, корда мі впервые увиділи по
телевизору те одинокие детские глазенки…
Мы пришли в нашу районную службу по делам
детей. Нас внимательно выслушали, спросили, кого бы мы хотели девочку или
мальчика, и сразу же предложили познакомиться с малышом, только предупредили,
что у него есть братик и их нельзя разлучать.
Вот
тогда нам и рассказали, что такое приемная семья. Чем она отличается от
усыновления. Мы с мужем узнали, что есть дети, которые при живых родителях
остались без родительской опеки и любви. Когда нам показали фото детишек,
которые так нуждаются в маме и папе, у мужа на глазах появились слезы.
На
семейном совете было принято единогласно, что мы станем приемной семьей. Нашими
первенцами стали Никитка (2006 г.р.) и
Данилка (2003 г.р.) Негоды. Они пришли к нам в 2007 году. Никитке только
исполнился годик, а Дане было четыре.
Мы
были счастливы, что наш дом снова наполнился детским смехом. С первого взгляда влюбились
мы в своих ребятишек, а они начали называть нас мамой и папой. Огорчало только
то, что необогретых деток еще очень много. В 2009 году к
нам в семью был устроен Игорь Жихарев (2000 г.р.).
2011
год стал знаменательным для нашей дружной семьи, мы стали
родителями–воспитателями, у нас появилась возможность осуществить свою мечту
помочь еще нескольким ребятам. У нас появилась еще одна доченька Катенька
Леонова (1997 г.р.) и сыночек Саша Пешкун (1999 г.р.). Так мы и жили дружной
семьей. А в 2013 году судьба нам подарила сыночка Сережу Теслю (2000 г.р.).
Сейчас в нашей семье пять сыночков и доченька, которых мы любим, а они с такой
же любовью и теплом относятся к нам.
Живем мы в маленьком селе, удаленном от
районного центра, а это значит – далеко от музыкальной школы, изостудии и школы
танца. Но мы не унываем. У нас есть автомобиль, в который мы все помещаемся и
выезжаем, не только для посещения кружков и дополнительных занятий, но вместе
весело и с пользой провести время. Посещаем развлекательные центры, детские
кафе, фестивали и праздники.
Наша
семья очень трудолюбивая. У каждого есть обязанности, что дает возможность детям
быть ответственными за порученное дело. Дети получают опыт и овладевают
навыками, которым не научат ни в одном даже самом хорошем детском доме.
Стараемся передавать детям все, что мы знаем, чему научились в жизни. Верим,
все у них получится!
Мама – воспитатель
Прилуцкая
Любовь Васильевна
www.pomogaem.com.ua
Вас вітає наш
дружний дитячий будинок сімейного типу! Я - мама-вихователь, Прилуцька Любов
Василівна, і мій чоловік, Івахненко Олег Володимирович. Ми живемо в селі
Преображенка Томаківського району Дніпропетровської області. Виростили з
чоловіком і виховали своїх двох кровних дітей, Катю і Ігоря. Катюші вже 21 рік,
а Ігорю- 24. Вони живуть своїм самостійним життям. А ми виховуємо ще шістьох прийомних
діточок.
Наш дитячий
будинок був створений в липні 2011 року. До цього з 2007 року ми функціонували
як прийомна сім'я.
Наші кревні
діти підростали, ми навіть озирнутися не встигли, не кажучи вже про втіху.
Історія нашої прийомної сім'ї почалася з того моменту, коли ми вперше по
телевізору побачили ті самотні дитячі оченята…
Ми прийшли в нашу районну службу у
справах дітей. Нас уважно вислухали, запитали, кого б ми хотіли дівчинку або
хлопчика, і відразу ж запропонували познайомитися з малюком, тільки попередили,
що у нього є братик і їх не можна розлучати.
Ось тоді нам і
розповіли, що таке прийомна сім'я. Чим вона відрізняється від усиновлення. Ми з
чоловіком дізналися, що є діти, які при живих батьках залишилися без
батьківської опіки та любові. Коли нам показали фото діточок, які так
потребують мами й тата, у чоловіка на очах з'явилися сльози.
На сімейній нараді
було прийнято одноголосно, що ми станемо прийомною сім'єю. Нашими первістками
стали Микитка (2006 р.н.) і Данилко (2003 р.н.) Негоди. Вони прийшли до нас в
2007 році. Микиті щойно виповнився рік, а Дані-чотири.
Ми були
щасливі, що наш будинок знову наповнився дитячим сміхом. З першого погляду
закохалися ми в своїх дітлахів, а вони почали називати нас мамою і татом.
Засмучувало тільки те, що необігрітих діток ще дуже багато. У 2009 році до нас в сім'ю був влаштований
Ігор Жихарєв (2000 р.н.).
2011 рік став
знаменним для нашої дружної сім'ї, ми стали батьками-вихователями, у нас
з'явилася можливість здійснити свою мрію допомогти ще кільком малим. У нас
з'явилася ще одна донечка Катруся Леонова (1997 р.н.) і синочок Саша Пешкун (1999
р.н.). Так ми і жили дружною сім'єю. А в 2013 році доля нам подарувала синочка
Сергійка Теслю (2000 р.н.). Зараз у нашій сім'ї п'ять синочків і донечка, яких
ми любимо, а вони з такою ж любов'ю і теплом ставляться до нас.
Живемо ми в
маленькому селі, віддаленому від районного центру, а це означає - далеко від
музичної школи, ізостудії і школи танцю. Але ми не сумуємо. У нас є автомобіль,
в який ми всі поміщаємося і виїжджаємо, не тільки для відвідування гуртків та
додаткових занять, але разом весело і з користю провести час. Відвідуємо
розважальні центри, дитячі кафе, фестивалі та свята.
Наша сім'я
дуже працьовита. У кожного є обов'язки, це дає можливість дітям бути
відповідальними за доручену справу. Діти отримують досвід і оволодівають
навичками, яким не навчать ні в одному навіть самому гарному дитячому будинку.
Намагаємося передавати дітям все, що ми знаємо, чому навчилися в житті. Віримо,
все у них вийде!
Мама-вихователь
Прилуцька Любов Василівна
www.pomogaem.com.ua
