Прийомна сім'я Кудрявцевих: «Тато, мама, я - разом дружна ми сім’я»
У таку просту формулу життя «Мама, тато, я – разом дружна ми сім'я» уміщається цілий маленький світ. Наша сімейна історія почалася в 2004 році, коли я вийшла заміж за свого коханого чоловіка Юрія. Взявши мене в дружини, він прийняв як свою рідну, мою шестирічну донечку Яночку. У 2007 році у нас народився кароокий карапуз - Мішаня, а в 2010 році у нас народився ще один синочок, Леня. Багатодітна, щаслива родина! Але у великих серцях не буває мало місця.
У компанії сплячого в "кенгурушці" п'ятимісячного сина в Тетянин день 2011 року ми звернулися в районну службу у справах дітей, сформулювавши своє бажання подарувати справжню сім'ю дитині з нелегкою долею. Незважаючи на бюрократичні перепони, наше бажання взяти дитину в той момент було ще й самим заповітним, а заповітні бажання, як правило, рано чи пізно збуваються.
Яскравий, квітучий травень 2012 крізь скло лікарняної палати не здавався таким для Тимка і його сестричкиАмінки, які були відірвані від серця невиліковно хворої бабусі і розміщені в палату для "покинутих" дітей інфекційного відділення Криворізької міської дитячої лікарні. Коли ми дізналися, що діток ніхто не провідує, і про них нікому буде піклуватися надалі, ми миттєво прийняли рішення поспілкуватися з бабусею дітей, і з її благословення дітлахи з’явилися в нашій родині. Завдяки допомозі багатьох небайдужих людей вдалося в найкоротші терміни пройти процедуру створення прийомної сім'ї, і ось воно щастя - дивно схожі на своїх новознайдених батьків карапузи вдома! Ось так і стали нашими прийомними дітьми, Менго Тимур (2010 р.н.)та Менго Аміна, 2011 (р.н.)
Хоча
карапузами вони стали не відразу, адже час, проведений в лікарняних стінах,
гукнулося всіма можливими підхопленими інфекціями, які вплинули на нелегкий
адаптаційний період входження діток у сім'ю. Але терпіння і праця в співдружності з любов'ю і взаємовиручкою,
воістину, творять дива! З тих пір,
як діти ростуть в сім'ї, вони підросли, додали у
вазі, у розвитку наздогнали своїх однолітків. І все це завдяки сімейному теплу
й затишку. І що дуже важливо для подальшого становлення дітей, як особистостей,
ми не припиняємо спілкування з рідною бабусею, яка любить їх ще більше, і радіє
всімїх досягненяму прийомній сім'ї.
Ми дуже пишаємося, що заради усунення приреченості дітей стати сиротами або залишитися без батьківської любові та турботи, ми беремо участь у становленні, просуванні і є безпосередніми учасниками підтримки інституту прийомного батьківства. Щоденна кропітка праця дарує нам ні з чим незрівняне відчуття затребуваності і самовіддачі дітям, які стали для нас найріднішими і улюбленими.
З повагою,
прийомні батьки
Кудрявцева Тетяна Василівна та Кудрявцев Юрій Георгійович