Прийомна сім'я Кудрявцевих: «Тато, мама, я - разом дружна ми сім’я»

Прийомна сім'я Кудрявцевих: «Тато, мама, я - разом дружна ми сім’я»

Меня зовут Кудрявцева Татьяна Васильевна, моего мужа Кудрявцев Юрий Георгиевич. Мы приемные родители. Наша семья живет в городе Кривой Рог Днепропетровской области.

В такую простую формулу жизни «Мама, папа, я – дружная семья» умещается целый маленький мир под названием семья. Наша семейная история началась в 2004 году, когда я вышла замуж за своего любимого мужа Юрия. Взяв меня в жены, он принял как свою родную, мою шестилетнюю доченьку Яночку. В 2007 году у нас родился кареглазый карапуз – Мишаня, а в 2010 году у нас родился еще один сыночек, Леcик. Многодетная, счастливая семья! Но в больших сердцах не бывает мало места.

В компании спящего в "кенгурушке" пятимесячного сына в Татьянин день 2011 года мы обратились в районную службу по делам детей, выразив обоюдное желание подарить настоящую семью ребенку с нелёгкой судьбой. Хотя мы знали о бюрократических преградах, это желание было самым заветным, а мечты, как правило, рано или поздно сбываются.

Яркий, цветущий май 2012 года не казался таким Тимке и его сестричке Аминке, которые смотрели на него через стекла больничных окон. В  палату "брошенных" детей инфекционного отделения Криворожской городской детской больницы они попали потому, что, кроме тяжелобольной бабушки, некому было позаботиться о них. Когда мы узнали, что деток никто не проведывает, то мгновенно приняли решение пообщаться с их бабушкой, и с её благословения ребятишки оказались в нашей семье. Благодаря помощи многих неравнодушных людей удалось в кратчайшие сроки пройти процедуру создания приемной семьи, и вот оно, счастье - удивительно похожие на своих вновь обретенных родителей карапузы дома! Вот так и стали нашими приемными детьми Менго Тимур (2010 г.р.) и Менго Амина (2011 г.р.)

 Хотя милыми здоровенькими малышами они стали не сразу, ведь время, проведенное в больничных стенах, аукнулось всеми возможными подхваченными инфекциями, которые повлияли на нелегкий адаптационный период вхождения деток в семью. Но терпение и труд в содружестве с любовью и взаимовыручкой воистину творят чудеса! С тех пор, как дети растут в семье, они выросли, прибавили в весе, в развитии догнали своих сверстников. И всё это благодаря семейному теплу и уюту. И что очень важно для дальнейшего становления детей, как личностей, мы не прекращаем общение с родной бабушкой, которая любит их ещё больше, и радуется их достижениям в приемной семье.

 

Мы очень гордимся тем, что принимаем участие в становлении и продвижении института приемного родительства. Ежедневный кропотливый труд дарит нам ни с чем несравнимое чувство востребованности и самоотдачи детям, которые стали для нас самыми родными и любимыми. 

 

С уважением,

приемная семья Татьяны и Юрия Кудрявцевых

www.pomogaem.com.ua

У таку просту формулу життя «Мама, тато, я – разом дружна ми сім'я» уміщається цілий маленький світ. Наша сімейна історія почалася в 2004 році, коли я вийшла заміж за свого коханого чоловіка Юрія. Взявши мене в дружини, він прийняв як свою рідну, мою шестирічну донечку Яночку. У 2007 році у нас народився кароокий карапуз - Мішаня, а в 2010 році у нас народився ще один синочок, Леня. Багатодітна, щаслива родина! Але у великих серцях не буває мало місця.

У компанії сплячого в "кенгурушці" п'ятимісячного сина в Тетянин день 2011 року ми звернулися в районну службу у справах дітей, сформулювавши своє бажання подарувати справжню сім'ю дитині з нелегкою долею. Незважаючи на бюрократичні перепони, наше бажання взяти дитину в той момент було ще й самим заповітним, а заповітні бажання, як правило, рано чи пізно збуваються.

Яскравий, квітучий травень 2012 крізь скло лікарняної палати не здавався таким для Тимка і його сестричкиАмінки, які були відірвані від серця невиліковно хворої бабусі і розміщені в палату для "покинутих" дітей інфекційного відділення Криворізької міської дитячої лікарні. Коли ми дізналися, що діток ніхто не провідує, і про них нікому буде піклуватися надалі, ми миттєво прийняли рішення поспілкуватися з бабусею дітей, і з її благословення дітлахи з’явилися в нашій родині. Завдяки допомозі багатьох небайдужих людей вдалося в найкоротші терміни пройти процедуру створення прийомної сім'ї, і ось воно щастя - дивно схожі на своїх новознайдених батьків карапузи вдома! Ось так і стали нашими прийомними дітьми, Менго Тимур (2010 р.н.)та Менго Аміна, 2011 (р.н.)

Хоча карапузами вони стали не відразу, адже час, проведений в лікарняних стінах, гукнулося всіма можливими підхопленими інфекціями, які вплинули на нелегкий адаптаційний період входження діток у сім'ю. Але терпіння і праця в співдружності з любов'ю і взаємовиручкою, воістину, творять дива! З тих пір, як діти ростуть в сім'ї, вони підросли, додали у вазі, у розвитку наздогнали своїх однолітків. І все це завдяки сімейному теплу й затишку. І що дуже важливо для подальшого становлення дітей, як особистостей, ми не припиняємо спілкування з рідною бабусею, яка любить їх ще більше, і радіє всімїх досягненяму прийомній сім'ї.

Ми дуже пишаємося, що заради усунення приреченості дітей стати сиротами або залишитися без батьківської любові та турботи, ми беремо участь у становленні, просуванні і є безпосередніми учасниками підтримки інституту прийомного батьківства. Щоденна кропітка праця дарує нам ні з чим незрівняне відчуття затребуваності і самовіддачі дітям, які стали для нас найріднішими і улюбленими.

З повагою,

прийомні батьки

Кудрявцева Тетяна Василівна та Кудрявцев Юрій Георгійович

www.pomogaem.com.ua