Дитячий будинок сімейного типу Шевченко: «Діти - це подарунок долі»
Меня зовут
Шевченко Любовь Ивановна. Я мама–воспитатель детского дома семейного типа. Наша
дружная семья живет в г. Верхнеднепровск Днепропетровской области. Сейчас я вам
поведаю нашу историю.
У меня двое
своих детей, которые уже выросли и создали свои семьи. Сын Роман служит во
внутренних войсках, живет со своей семьей в Днепропетровске. В этом же
прекрасном городе обустроилась и моя дочка, Мария, она майор пограничной службы.
У меня подрастают трое внучат: Иван, Даниэль и Анастасия. Казалось бы, что еще
нужно счастливой маме?
Моя мечта
создать детский дом у себя дома, родилась после того, как я впервые познакомилась с детками, которые
остались без родителей в доме малютки, в городе Никополь в Днепропетровской
области. Но тогда я даже не могла предположить, что это заветное желание
когда-то сбудется. Увидев по телевизору социальную рекламу о том, что есть
такие формы семейного воспитания, как приемная семья и детский дом семейного
типа, поняла, что готова стать приемной мамой для ребят, которые по разным
причинам остались без родительской опеки.
И вот,
наконец, я прошла курсы по подготовке приемных родителей и
родителей–воспитателей, получила свидетельство об их окончании, и в марте 2007
года создала приемную семью. Моими первыми приемными детками стали братик и
сестричка, Рубан Таня 1999 года рождения и Замчий Артем 1994 года рождения. А
еще я приняла в свою семью их подружку и соседку Карпенко Вику, 1997 года
рождения. На этом я, конечно же, не остановилась. Через три месяца у нас в
семье появилось еще одно маленькое чудо, Сауляк Валерия, 2002 года рождения.
Все четверо детей до прихода в мою семью воспитывались в Днепродзержинском приюте.
Осенью того же года к нам пришла Пикуш Таня, которой нужна была наша поддержка
и помощь. Весна 2008 года подарила мне троих прекрасных деток из одной семьи,
Гетьман Кариночку, 1999 года рождения, Гетьман Алину, 2002 года рождения и
Гетьмана Александра, 2003 года рождения. После прихода этих деток наша приемная
семья стала детским домом семейного типа. Ровно через один год в нашей семье
произошло пополнение. Мы приняли к себе в семью еще трех сестричек, Герасимчук
Валерию, 1998 года рождения, Герасимчук Алену, 2002 года рождения, Герасимчук
Веронику, 2006 года рождения. За это время двое из ребят, Таня Пикуш и Артем
Замчий выросли и начали свою самостоятельную жизнь. Танечка вышла замуж, у нее
родилось двое деток, но она находит в себе силы воспитывать их и одновременно
учиться в сельскохозяйственном техникуме. Артем учится на четвертом курсе
высшего профессионального училища по специальности «газоэлектросварщик». В
сентябре 2011 года наша семья радушно приняла к себе Науменко Данила, 2005 года
рождения.
На протяжении
всего этого времени были и трудности и проблемы, но мы с ними справились. Я горжусь вместе с ними их
большими и маленькими успехами, их достижениями. Я считаю себя счастливым
человеком, потому что могу отдавать тепло и любовь всем своим детям, с которыми
свела меня судьба.
Любовь ШЕВЧЕНКО, мама-воспитатель
Если и вы хотите взять ребёнка в семью, на нашем сайте вы сможете найти всю необходимую информацию.
www.pomogaem.com.ua
Мене звати Шевченко
Любов Іванівна. Я мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу. Наша дружна
сім'я живе в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. Зараз я вам
розповім нашу історію.
У мене двоє своїх
дітей, які вже виросли і створили свої сім'ї. Син Роман служить у внутрішніх
військах, живе зі своєю сім'єю в Дніпропетровську. У цьому ж чудовому місті
облаштувалася і моя донька, Марія, вона майор прикордонної служби. У мене підростають
троє внучат: Іван, Даніель та Анастасія. Здавалося б, що ще потрібно щасливій
мамі?
Моя мрія створити
дитячий будинок у себе вдома, народилася після того, як я вперше познайомилася
з дітками, які залишилися без батьків в будинку малятка, в місті Нікополь на
Дніпропетровщині. Але тоді я навіть не могла припустити, що це заповітне
бажання колись збудеться. Побачивши по телевізору соціальну рекламу про те, що
є такі форми сімейного виховання, як прийомна сім'я та дитячий будинок
сімейного типу, зрозуміла, що готова стати прийомною мамою для дітей, які з різних причин залишилися
без батьківського піклування.
І ось, нарешті, я
пройшла курси з підготовки прийомних батьків та батьків-вихователів, отримала
свідоцтво про їх закінчення, і в березні 2007 року створила прийомну сім'ю.
Моїми першими прийомними дітками стали братик і сестричка, Рубан Таня 1999 року
народження і Замчий
Артем 1994 року народження. А ще я прийняла в свою сім'ю їх подружку і сусідку
Карпенко Віку, 1997 року народження. На цьому я, звичайно ж, не зупинилася.
Через три місяці у нас в сім'ї з'явилося ще одне маленьке диво, Сауляк Валерія,
2002 року народження. Усі четверо дітей до приходу в мою сім'ю виховувалися в
Дніпродзержинському притулку. Восени того ж року до нас прийшла Пікуш Таня,
якій потрібна була наша підтримка і допомога. Весна 2008 року подарувала мені
трьох прекрасних діток з однієї сім'ї, Гетьман Каріночку, 1999 року народження,
Гетьман Аліну, 2002 року народження та Гетьмана Олександра, 2003 року
народження. Після приходу цих діток наша прийомна сім'я стала дитячим будинком
сімейного типу. Рівно через один рік в нашій родині відбулося поповнення. Ми
взяли до себе в сім'ю ще трьох сестричок, Герасимчук Валерію, 1998 року
народження, Герасимчук Олену, 2002 року народження, Герасимчук Вероніку, 2006
року народження. За цей час двоє з дітей, Таня Пікуш та Артем Замчій виросли і почали своє
самостійне життя. Тетянкавийшла заміж, у неї народилося двоє діток, але вона знаходить у собі сили
виховувати їх і одночасно вчитися в сільськогосподарському технікумі. Артем
навчається на четвертому курсі вищого професійного училища за спеціальністю
«газоелектрозварник». У вересні 2011 року наша сім'я радо прийняла до себе
Науменко Данила, 2005 року народження.
Протягом усього цього
часу були і труднощі і проблеми, але ми з ними впоралися. Я пишаюся разом з
ними їх великими і маленькими успіхами, їх досягненнями. Я вважаю себе щасливою
людиною, бо можу віддавати тепло і любов усім своїм дітям, з якими звела мене
доля.
Любов ШЕВЧЕНКО, мама-вихователь
www.pomogaem.com.ua
