Прийомна сім'я Поліщук: «ЩАСТЯ є і воно поруч».

Прийомна сім'я Поліщук: «ЩАСТЯ є і воно поруч».

Я - приемный папа Полищук Виталий Владимирович, мою жену зовут Людмила Александровна. Мы живем в селе Новоалексеевка Синельниковского района Днепропетровской области. Хочу рассказать Вам о нашей семье.

Жила-была одна счастливая семья: мама, папа и сынок. Всё у них было замечательно, сын рос послушным, хорошим ребёнком. Но вот он вырос, окончил школу, поступил в техникум. Родители всё больше и больше скучали по нему, он учился в другом городе, потом учёба окончилась и началась у ребёнка новая, совсем взрослая жизнь. Сын пошёл по своему жизненному пути самостоятельно, а тоска родителей всё возрастала. В 24 года наш сын женился, и у него появилась своя семья.

Однажды долгим зимним вечером, сидя у телевизора, увидели социальную рекламу, и нас осенило: «Вот же оно, то чему мы можем посвятить свою дальнейшую жизнь!». И я с женой принялся обсуждать возможность взять приёмного ребёнка. Обсуждения и споры заполнили нашу жизнь. Весной мы подали документы для создания приёмной семьи. Обучаясь на курсах для приёмных родителей, узнав о проблемах воспитания детей сирот, мы поняли, что сможем воспитать не одного, а двоих или троих детей, к тому же у меня имелся жизненный опыт, я два года учился в школе-интернате, и не понаслышке знал о таких детях. Пройдя курсы, мы получили свидетельство и стали кандидатами в приёмные родители. Обратились в районную службу по делам детей. Взяв направление для знакомства, посетили районное учреждение для детей–сирот и детей, лишенных родительской опеки. Там мы встретили своего первенца, Довженко Сережу. Этот мальчишка вызвал у нас бурю положительных эмоций и вскоре мы взяли его в свою семью, но это было только начало...

 

Теперь у нас четверо детишек: трое красавцев сыновей, Дмитриев Геннадий, 1997 года рождения, Дмитриев Данил, 1999 года рождения, Довженко Сергей, 1999 года рождения, и маленькая дочурка, Говдаш Ариночка, 2007 года рождения. Бог подарил нам это чудо через полгода после появления сыновей. Теперь мы счастливы, ведь у нас три сыночка и лапочка дочка, а ещё у нас появился внук, и счастью нет предела.

Мы с ребятами занимаемся ремонтом в доме, ведь нас теперь много, и каждому хочется иметь свой уголок. По вечерам и выходным, занимаясь любимыми занятиями. Наше основное хобби - резьба по дереву. Приобрели подержанный токарный деревообрабатывающий станок, он почти в рабочем состоянии, немного нужно починить – и готов! Также клеим поделки из спичек, рисуем.

 

В учёбе сыновья достигли больших успехов. Ребята сильно стараются, и на сегодняшний день успеваемость выросла вдвое. Младший Сережка очень хочет стать поваром, пристрастился к этому, помогая маме по кухне. Вообще все наши мальчишки большие молодцы, сняли с мамы обязанности по уборке дома, чистке и подготовке продуктов для приготовления еды. Гена и Данил еще не определились с выбором профессии, но я уверен, за ними не заржавеет.

В общем, счастье есть и оно рядом, только мы не замечаем этого! Оно не в деньгах, а в детях и это, пожалуй, самая большая радость на свете!!!

 

Виталий Полищук,

приемный отец

www.pomogaem.com.ua

Жила-була одна щаслива сім'я: мама, тато і синок. Все у них було чудово, син ріс слухняним та добрим. Але ось він виріс, закінчив школу, вступив до технікуму. Батьки все більше і більше сумували за ним, він навчався в іншому місті, потім навчання закінчилося і почалося у дитини нове, зовсім доросле життя. Син пішов по своєму життєвому шляху самостійно, а туга батьків все зростала. У 24 роки синочок одружився, і в нього з'явилася своя сім'я.

Одного разу довгим зимовим вечором, сидячи біля телевізора, побачили соціальну рекламу, і спало на думку: «Ось же воно, те чому ми можемо присвятити своє подальше життя!». І я з дружиною почав обговорювати можливість взяти прийомну дитину. Обговорення і суперечки заповнили наше життя. Навесні ми подали документи для створення прийомної сім'ї. Навчаючись на курсах для прийомних батьків, дізнавшись про проблеми виховання дітей-сиріт, ми зрозуміли, що зможемо виховати не одного, а двох або трьох дітей, до того ж у мене був життєвий досвід, я два роки навчався в школі-інтернаті, і не з чуток знав про таких дітей. Пройшовши курси, ми отримали свідоцтво і стали кандидатами у прийомні батьки. Звернулися в районну службу у справах дітей. Взявши направлення для знайомства, відвідали районну установу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Там ми зустріли свого первістка, Довженко Сергійка. Цей хлопчисько викликав у нас бурю позитивних емоцій і незабаром ми взяли його в свою сім'ю, і це був тільки початок...

Тепер у нас четверо діточок: троє красенів синів, Дмитрієв Геннадій, 1997 року народження, Дмитрієв Данило, 1999 року народження, Довженко Сергій, 1999 року народження, і маленька донька, Говдаш Ариночка, 2007 року народження. Бог подарував нам це диво через півроку після появи синів. Тепер ми щасливі, адже у нас три синочка і маленька донька, а ще у нас з'явився онук, і щастя немає меж.

Ми з хлопцями займаємося ремонтом в будинку, адже нас тепер багато, і кожному хочеться мати свій куточок. Вечорами і на вихідних займаємось улюбленими заняттями. Наше основне хобі - різьба по дереву. Придбали старий токарний деревообробний верстат, він майже в робочому стані, трохи потрібно полагодити - і готовий! Також клеїмо вироби із сірників, малюємо.

У навчанні сини досягли великих успіхів. Хлопці сильно стараються, і на сьогоднішній день успішність зросла вдвічі. Молодший Сергійко дуже хоче стати кухарем, пристрастився до цього, допомагаючи мамі. Взагалі всі наші хлопці великі молодці, зняли з мами обов'язки по прибиранню будинку, чищенню і підготовці продуктів для приготування їжі. Гена і Данило ще не визначилися з вибором професії, але я впевнений, за ними не заіржавіє.

Загалом, щастя є і воно поруч, тільки ми не помічаємо цього! Воно не в грошах, а в дітях і це, мабуть, найбільша радість на світі!

Віталій Поліщук,

тато-вихователь прийомної сім'ї

www.pomogaem.com.ua