Бахчисарай - Палац у садах
Край южных роз и гурий райских,
Будивший Пушкина восторг.
Ирина Волобуева
Что может быть интересней, чем выходные в Крыму вместе с хорошими людьми?
24 - 28 мая 2012 года ДОБО «Сияние радуги» был организован туристический поход в Бахчисарай группы из 33 детей – воспитанников детских домов семейного типа и приемных детей, а также 7 волонтеров. Во время похода участники смогли посетить, увидеть достопримечательности Бахчисарая: Свято-Успенский монастырь, пещерный город Чуфут-Кале, Иосафатову долину, средневековый пещерный монастырь Качи-Кальон, пещерный город Эски-Кермен, скит и источник св. Анастасии Узорешительницы, храм и источник св. Софии.
Вид на город нас поразил, в нем сохранился колорит средневекового востока. Узкие извилистые улочки с интересной историей, невысокие домики с решетчатыми балконами.
Немного погодя, мы увидели вьющуюся тропинку среди деревьев и кустарников, по бокам отвесные скалы, а впереди чудесный Свято-Успенский монастырь, один из самых древних в Крыму. Глядя на ущелье с вершины, понимаешь какая красота.
Совсем недалеко от монастыря находится "родовое гнездо” караимов – пещерный город Чуфут-Кале и Иосафатова долина. Историю этих архитектурных памятников, как и всех остальных, нам рассказали наши волонтеры, спасибо им огромное, очень было интересно. Расположившись недалеко от Чуфут-Кале, мы смогли посетить Иосафатову долину, увидеть кладбище караимов, узнать кто такие караимы и об их истории, взглянуть на древние могилы I века.
Затем были спуски и покорения крутых склонов с тяжелыми рюкзаками за спинами. Мы еще раз убедились, что находить настоящих друзей лучше всего именно в походах.
Каменистая дорога привела нас на плато горы, где открылся вид на пещерный город Эски-Кермен. Многие из ребят пещерный город видят впервые. Тишина, которая царила там, была прервана смехом и веселыми разговорами наших ребят, им хотелось побывать везде, попрыгать, заглянуть, пофантазировать, кто здесь жил, что хранили. Казалось, что город ожил, и здесь как и прежде живут люди.
Выбрав место для ночлега, мы начали варить все вместе кашу, носить дрова, воду, устанавливать палатки. Походная еда, каша с тушенкой, приготовленная на костре в котелке, кажется, что вкуснее и не ели ничего. Только когда попадаешь в палатку и остаешься сам, понимаешь, как тебя переполняют чувства и эмоции.
С утра мы отправились в средневековый пещерный монастырь Качи-Кальон, он практически не исследован и многое там является загадкой. Помолившись и набрав водички из источника св. Анастасии Узорешительницы, мы направились в скит, чтобы поклониться святыням и увидеть нынешний быт монахов. Больше всего нас удивило то, с каким радушием и теплотой нас встретили послушники монастыря. Сразу напоили компотом, именно это необходимо было нам после крутого подъема на гору.
Остаток дня мы провели на озере, купаясь, играя в футбол, в разные подвижные игры. Вечерний ужин был вкуснее обычного, так как варили кашу наши дети под чутким руководством волонтеров. И вот долгожданный костёр, кружка чая и песни, один из романтических моментов походной жизни.
Весь следующий день мы находились в лагере, гуляли, собирали цветы, играли в игры, купались на озере, разговаривали. И так хотелось, чтобы день тянулся долго-долго, и чтобы мы никогда не расставались. Грела только одна мысль, что впереди лето и это только начало летних приключений.
Кстати, помочь детям увидеть мир может каждый, оказав посильную поддержку проекту «Клуб путешественника». Вы можете передать туристическое снаряжение, продукты питания, необходимые в походе (крупы, консервы), либо сделать посильное пожертвование удобным для вас способом.
Руководитель проекта «Клуб путешественника» - Бут Карина, контактный телефон +38 098-400-37-84, (056) 788-21-93.
Впечатления волонтеров
Пройдены десятки километров, что ни пейзаж - захватывает дух! Ни единого бычка-бутылки под ногами, бросает в дрожь от величия и энергетики каждого из увиденных древних пещерных скальных городов. Все три дня не покидало ощущение, что нахожусь в середине какой-то красивейшей картинки, нарисованной гениальным художником!
Спуски и покорения крутых склонов с тяжелым рюкзаком за спиной, в котором, по сути, твой переносной дом, кровать, одежда, мебель, еда и вода на ближайшие три дня, где каждый кустик, за который хватаешься, может обломиться, а сыпучий грунт сбросить твою ногу с вроде бы надежного уступа.
Вода настолько вкусная, что трудно понять как ты мог до этого пить то, что течет из крана или продается в магазинах.
Никак не мог надышаться чистым воздухом с кучей ароматов, в зависимости от того, находишься ты в хвойном лесу или на лавандовой поляне или на берегу лазурного озера с кристальной водой. Такое ощущение, что радость просыпается с тех пор, как утром открыл глаза, и не покидает до тех пор, пока не засыпаешь, убитый приятнейшей усталостью, в теплом спальнике в уютной палатке поздней ночью после трудного дня, насыщенного походами и новыми ощущениями.
Узнал по-настоящему, что такое свет звезд. Их так много и они такие яркие, что смотришь вверх, считая созвездия, пока не заболит шея.
А походная еда! Горячий супчик, каша с тушенкой, приготовленная в котелке на костре такие, что кажется вкуснее и не ел.
Люди рядом совершенно раскрепощаются, становятся естественными и родными, потому что еда, ночлег, каждое приключение и в общем-то каждый шаг - общие. Убедился, что находить настоящих друзей и спутников жизни лучше всего именно в походах.
Очень удачно посадил батарейки во всем, что у меня было электронного (слава Богу, кроме фонарика) еще в первый же день, а в фотоаппарате - во второй. В итоге весь счастливый отдых без телефона, связи и чувства времени.
Очень трудно рассказать обо всем, не хватит и дня. Все что было - непередаваемо и в полной мере познается только на собственном опыте. Поход был трехдневный, детского уровня сложности и в Крыму. Какие будут восторги за неделю нормального похода, скажем, по Карпатам - и представить боюсь.
Водолажский Сергей
Однажды в походик весенней порой,
Пошли мы огромной и дружной семьей.
Прекрасные детки, немного родителей,
И счастье в глазах:
- Будет все восхитительно!
Сначала знакомство, под шум поездов,
И каждый из нас был конечно готов:
Вперед к приключеньям и новым познаньям,
К прогулкам в горах, исполненью желаний.
Но дело хорошее ждут испытанья,
Как в сказке пройти нам даны три заданья.
Вначале, нам дождик хотел помешать,
Чтобы было нам грустно и мокро гулять.
Кругом злые тучи и скользко идти,
Тяжелые сумки и дождь впереди.
Но мы не грустили, а бодро шагали,
Пока злые тучи от нас не отстали.
Нам было уютно так есть бутерброды,
Что нас не пугала плохая погода.
И с каждым шажком открывались пейзажи,
Что были все лучше и лучше и краше.
Вначале предстал монастырь перед нами,
Окутанный дымкой, большими горами.
Все в зелени, воздух – что тут бы и жил,
И всех бы на свете всегда бы любил.
И так хорошо, будто ты уж летаешь,
И счастье в глазах, что ты таешь и таешь…
А дальше возникла вдруг крепость пред нами,
Где жили, конечно же, люди веками.
И время вдруг стало таким бесконечным,
Ведь в каждом прекрасном творении вечность.
И снова бредем, хоть немного устали,
Подъемы и спуски мы все покоряли,
Большая гора вновь стоит на пути,
И нужно еще к одной тайне пройти…
Еще так прекрасны закаты в горах,
И пение птиц, и роса на цветах…
Тепло от костра и горячий обед,
Забота о детях, что нам дарят свет…
Еще умываться водой с ручейка,
А сердце в тревоге, не зная пока…
Каков будет новый наш день на заре,
И что вспоминать будем мы в декабре.
Экскурсия в скит – это мир неземной,
Где каждый ты миг отдыхаешь душой.
Там праздник любви и поток благодати,
И слов мне земных описать то не хватит.
Стоит этот храм на вершине горы,
Там пафоса нет, суеты и игры.
Там мир и покой, красота неземная,
И, кажется, вот, прикоснулся ты к Раю…
Тот скит освящен был в честь Анастасии,
Что милости Божьей всем пленным просила.
В темницах кормила и мазала раны,
Скрываясь от мужа язычника рано,
Служила святая томящимся в узах,
И не были ей они тяжкой обузой.
Пошли мы к источнику Анастасии,
И выпив воды, попросили мы силы,
Здоровья и мудрости, жить без упреков,
Чтоб мы избежали страстей и пороков.
… а ночи в Крыму, что темней шоколада,
Горячий костер разгоняет прохладу.
Все было прекрасным и дети довольны,
И так расставаться со всеми нам больно.
В последний наш день мы еще погуляли,
И храмов немного совсем посещали.
Нас ждал Инкерман, а потом – Симферополь,
И снова домой нам не хочется что-то.
Была лишь надежда, что встретимся вновь,
Ведь нас здесь собрали семья и любовь!!!
Татьяна Иващенко
Проект «Клуб путешественников»
www.deti.dp.ua
Moв зачарований, стоїть Бахчисарай.
Повiтря дише чарiвним спокоєм,
Над сонним мiстом легкокрилим роєм
Витають краснi мрiї, давнi сни.
Леся Українка
Що може бути цікавіше, ніж вихідні в Криму разом із хорошими людьми? 24 - 28 травня 2012 року ДОБО «Сяйво веселки» був організований туристичний похід у Бахчисарай групи з 33 дітей - вихованців дитячих будинків сімейного типу та прийомних дітей, а також 7 волонтерів. Під час походу учасники змогли побачити та відвідати пам'ятки Бахчисарая: Свято-Успенський монастир, печерне місто Чуфут-Кале, Іосафатову долину, середньовічний печерний монастир Качи-Кальон, печерне місто Ескі-Кермен, скит і джерело св. Анастасії Узорішительниці, храм і джерело св. Софії.
Вид на місто нас вразив, у ньому зберігся колорит середньовічного сходу. Вузькі звивисті вулички з цікавою історією, невисокі будиночки з ґратчастими балконами.
Трохи згодом, ми побачили кучеряву стежку серед дерев і чагарників, із боків стрімчасті скелі, а попереду чудовий Свято-Успенський монастир, один з найдавніших у Криму. Дивлячись на ущелину з вершини, розумієш, яка краса.
Зовсім недалеко від монастиря знаходиться "родове гніздо" караїмів - печерне місто Чуфут-Кале та Іосафатова долина. Історію цих архітектурних пам'яток, як і всіх інших, нам розповіли наші волонтери, спасибі їм величезне, було дуже цікаво. Розташувавшись недалеко від Чуфут-Кале, ми змогли відвідати Іосафатову долину, побачити цвинтар караїмів, дізнатися хто вони такі та якою була їхня історія, поглянути на давні могили I століття.
Потім були спуски й підкорення крутих схилів із важкими рюкзаками за спинами. Ми ще раз переконалися, що знаходити справжніх друзів найкраще саме в походах.
Кам'яниста дорога привела нас на плато гори, де відкрився вид на печерне місто Тепе-Кермен. Більшість дітей вперше бачать це печерне місто.
Тиша, яка там панувала, була перервана сміхом і веселими розмовами наших дітлахів, їм хотілося побувати скрізь, пострибати, заглянути, пофантазувати хто тут жив, що зберігали. Здавалося, що місто ожило, тут як і раніше живуть люди.
Вибравши місце для ночівлі, ми всі разом почали варити кашу, носити дрова, воду, встановлювати намети. Похідна їжа, каша з тушонкою, яку приготували на багатті в казанку, здається, що смачніше нічого і не їли. Тільки коли потрапляєш у намет і залишаєшся сам, розумієш, як тебе переповнюють почуття та емоції.
Зранку ми вирушили у середньовічний печерний монастир Качи-Кальон, він практично не досліджений і багато чого там є досі загадкою. Помолившись і набравши водички з джерела св. Анастасії Узорішительниці, ми попрямували в скит, щоб поклонитися святиням і побачити нинішній побут ченців. Найбільше нас здивувало те, з якою привітністю й теплотою нас зустріли послушники монастиря. Відразу напоїли компотом, адже саме це нам було необхідно після крутого підйому на гору.
Залишок дня ми провели на озері, купаючись, граючи в футбол, у різні рухливі ігри. Вечеря була смачніше звичайного, бо варили кашу наші діти під чуйним керівництвом волонтерів. І ось довгоочікуване багаття, кухоль чаю та пісні, один із романтичних моментів похідного життя.
Увесь наступний день ми перебували в таборі, гуляли, збирали квіти, грали в ігри, купалися на озері, розмовляли. І так хотілося, щоб день тягнувся довго-довго, і щоб ми ніколи не розлучалися. Гріла тільки одна думка, що попереду літо і це тільки початок літніх пригод.
До речі, допомогти дітям побачити світ може кожен, надавши посильну підтримку проекту «Клуб мандрівника». Ви можете передати туристичне спорядження, продукти харчування, необхідні в поході (крупи, консерви), або зробити посильне пожертвування зручним для вас способом.
Керівник проекту «Клуб мандрівників» - Бут Карина, контактний телефон +38 098-400-37-84, (056) 788-21-93.
Враження волонтерів
Пройдені десятки кілометрів, кожний пейзаж захоплює дух! Жодного бичка-пляшки під ногами, тремтиш від величі та енергетики кожного з побачених стародавніх печерних скельних міст. Всі три дні не покидало відчуття, що перебуваю в середині якоїсь чудової картинки, намальованої геніальним художником!
Спуски й підкорення крутих схилів із важким рюкзаком за спиною, в якому, по суті, твій переносний будинок, ліжко, одяг, меблі, їжа і вода на найближчі три дні, де кожен кущик, за який хапаєшся, може відломитися, а сипкий ґрунт може скинути твою ногу з начебто надійного уступу.
Вода настільки смачна, що важко зрозуміти як ти міг до цього пити те, що тече з крана або продається в магазинах.
Ніяк не міг надихатися чистим повітрям із купою ароматів, у залежності від того, знаходишся ти у хвойному лісі або на лавандовій галявині чи на березі блакитного озера з кришталевою водою. Таке відчуття, що радість прокидається з того часу, коли вранці відкриваєш очі, і не залишає доти, поки не засинаєш, убитий приємною втомою, в теплому спальнику в затишному наметі пізно вночі після важкого дня, насиченого походами і новими відчуттями.
Дізнався по-справжньому, що таке світло зірок. Їх так багато і вони такі яскраві, що дивишся вгору, рахуючи сузір'я, поки не заболить шия.
А похідна їжа! Гарячий супчик, каша з тушонкою, яку приготували в казанку на багатті такі, що здається смачнішим і не їв.
Люди, які знаходяться поруч стають справжніми та рідними, тому що їжа, ночівля, кожна пригода та й кожен крок - спільні. Переконався, що знаходити справжніх друзів і супутників життя найкраще саме в походах.
Дуже вдало посадив батарейки у всьому, що в мене було електронного (слава Богу, крім ліхтарика) ще в перший же день, а в фотоапараті - у другий. У підсумку, весь щасливий відпочинок без телефону, зв'язку і почуття часу.
Дуже важко розповісти про все, не вистачить і дня. Все що було – не передати повною мірою неможливо, бо пізнається тільки на власному досвіді. Похід був триденний, дитячого рівня складності й у Криму. Якими будуть враження від тижневого походу, скажімо, по Карпатам, і уявити боюся.
Водолажський Сергій
Колись у похід ми пішли навесні,
Збирати дарунки природи рясні:
Де гори величні, дзюрчання струмочків,
І співи птахів, і багаття до ночі.
Було нас багато, велика родина,
І всі ми були дуже рідні, єдині.
Знайомились ми дуже швидко, охоче,
І нас не злякав навіть дощ тої ночі.
Ми їхали стрімко назустріч пригодам,
І вогник в очах, не згасила негода.
Прогулянки в горах, і квіти пахучі,
Струмки кришталеві й лаванда квітуча.
Ліси ароматні, яскравії зорі,
І вражень п’янких, мов безкрайнєє море.
А кожний наш крок відкривав краєвиди,
Печерні міста, що серпанком повиті.
Спочатку постав монастир перед нами,
Де Матері Божої яснії храми.
Кругом все у зелені, гори квітчасті,
І саме ось тут починається щастя.
А далі з’явилося місто-фортеця,
Що так сколихнуло дитячеє серце.
І час зупинився тоді перед нами,
Побачили ми і будинки, і храми.
Дорогу, яка береже вічний спомин,
Хто їздив там, жив, почував себе вдома.
І знову бредемо, хоч трохи втомились,
Підйоми і спуски нам всі підкорились.
Іще одна мить, кам’яниста дорога,
Вже плато гори нам видніється трохи…
…А заходи сонця пурпурні, багряні,
Гарячі обіди, смачні та духмяні.
І ночі в горах, і дзюрчання потічка,
Ігра у футбол, кришталевая річка…
Екскурсія в скит – то потік благодаті,
І слів всіх земних описати не хвате,
Отой дивний храм, на честь Анастасії,
Що милості Божої людям просила.
Алтар розташований в скельній печері,
Пізніш добудовані зовнішні двері.
У храмі пірнаєш у свято любові,
І злагоди, й миру, й краси неземної.
Свята послужила всім хворим, в кайданах,
І мазала струпи, і гоїла рани.
Ще бачили ми джерело серед скелі,
Вода там збиралась у круглій купелі.
В останній наш день діти довго гуляли,
Купалися в озері та розмовляли.
А деякі з нас ще відвідали храм,
Святого Климента і сам Інкерман.
Було все чудово і вражень багато,
І так не хотілось вертатись до хати.
Була лиш надія - зустрінемось знов,
Адже нас зібрали сім'я і любов!
Тетяна Іващенко
Проект «Клуб мандрівників»
www.deti.dp.ua
