Роздуми після Дня відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів

Сегодня я
хочу с Вами поделиться, как необычно я провела вечер пятницы. В четверг я
планировала пойти на собрание
волонтеров в БФ «Помогаем». Нет, я не волонтер. Принесенная мною одежда деткам
или продукты для переселенцев, не в счет. Мы все так поступаем. Волонтеры же
тратят гораздо больше – они отдают невосполнимый ресурс – свое время.
На собрание
приглашали всех желающих. Меня заманила фраза, что можно будет познакомиться с
деятельностью фонда изнутри. С деятельностью коммерческих организаций разного
рода бизнеса я знакома, там правят его Величество деньги и ее Величество
выгода. Все стандартно, уровней в иерархии может быть больше или меньше, но
законы функционирования одни и те же. Так и хочется перефразировать Толстого и
сказать, что все коммерческие организации похожи одна на другую и каждая
неприбыльная – индивидуальна. Познакомится с «кухней» БФ «Помогаем» в четверг
мне не удалось, собрание перенесли на пятницу, объединив с днем открытых дверей
в Школе больничных клоунов.
Слет клоунов
состоялся в кафе Хундертвассер. Кафе заслуживает отдельной статьи, но, если
коротко, то мне понравилось. Вот куда я в ближайшее время приглашу подружку
поболтать за чашкой ароматного кофе. Но вернемся к слету клоунов. До этой
пятницы мое знакомство с ними ограничивалось только цирковыми представлениями.
В детстве я, как и все дети нашего города, любила Ириску и только ради нее
одной готова была ходить в цирк. Во взрослом возрасте 4-х летнего практически ежемесячного
посещения цирка мне запомнилась всего пара-тройка клоунов. Они вызывали улыбку, остальные почему-то были не
смешными.
В этот вечер
пятницы меня, как говорят дети, ожидал «взрыв мозга». Оказалось, что клоуном
может стать любой желающий. Более того, совсем не обязательно досконально
владеть русским или украинским языком, чтобы расположить к себе, удивить,
вызвать улыбку или смех у совершенно незнакомого человека. Примером такого
чуда-доктора оказался клоун Фонарик. А в жизни Ян Томаш Рогало отец семерых
детей, двое из которых присутствовали в зале. Дочь Яна порадовала нас
прекрасным исполнением песен на английском и сербском языках.
Как мама, я
понимаю, что любые таланты детей – это, прежде всего, труд родителей. Это
заботы, время, деньги, желание и настойчивость всей семьи. Как при этом еще
находить время силы и эмоции для других (чужих детей не бывает, поэтому напишу
детей других родителей)? Как? Для меня это пока что загадка, очевидно у
Фонарика большое сердце.
На встрече я
узнала, что такое больничная клоунада. А Вы знали, что во многих странах,
доктор-клоун это настоящая оплачиваемая профессия? В Израиле молодые люди,
избравшие такую специальность, должны учиться пять лет, сдать экзамены и
защитить диплом. Мне было очень интересно увидеть фотографии клоунов в процессе
работы. Яркие, сочные, эмоциональные. На фоне белых стен – яркая одежда, яркий
грим, обязательный атрибут красный нос и, конечно же, улыбки. Ну как же без
них. Улыбки не только клоунов, а и маленьких пациентов. Дети улыбались,
смеялись, их глаза искрились, излучая радость. Пусть даже на 10-15 минут. Но
ведь в унылых больничных стенах, где один день похож на другой, 10 минут
счастья – это уже много.
Интересно
было послушать клоуна Пеппи. Представьте себе она сама врач. Врач, который в
свободное от работы время превращается в доктора-клоуна. Как же так? А все
просто. Врач-медик, должен всегда оставаться врачом. Несмотря на всю любовь к
детям, на сочувствие, на понимание всей тяжести ситуации врач должен тщательно
обследовать ребенка, правильно поставить диагноз и лечить. Лечение редко бывает
безболезненным и приятным. Врач-медик
лечит тело. А доктор-клоун подходит к лечению с другой стороны. Он не
знает, что такое иголки и капельницы. Он лечит смехом, улыбкой, перенося
ребенка в яркий мир шуток, веселья, беззаботности, разноцветных мыльных пузырей,
серьезных дуэлей на надувных шпагах и фокусов.
Доктор-клоун
делает то, что не может обычный врач. Больничный клоун может всего за несколько
минут превратить настроение «-1» в «+1». Все мы видели эти потухшие детские
глаза, которые смотрят на нас с мольбой о помощи с плакатов в маршрутках,
супермаркетах и экранов мониторов. Именно эти глаза доктор-клоун может зажечь,
заставить смеяться, блестеть, подарить надежду, смысл, отвлечь от сложной
ситуации.
Когда
становится лучше ребенку, становится лучше и его родителям. И как в физике,
идет обратная волна, родители, почувствовав себя лучше, становятся более
уверенными в себе, своих силах. Они могут дать ребенку больше поддержки, больше
тепла и веры. Получается помощь доктора-клоуна так же ценна, как и помощь традиционного врача. Она ни в коем
случае не замена лечению, это параллельное действие усиливающее эффект
лекарств, действие вызывающее синергию.
После
официальной части встречи ко мне подсели клоун Нафаня и Фантик, предложили
примерить нос и ответили на все мои вопросы. Ответы на пару моих «Почему …?» я
хочу Вам процитировать.
«Все мы
ограничены в материальном плане, кто-то больше, кто-то меньше, но у каждого
есть свой предел суммы, которую мы можем пожертвовать. Когда я прихожу в
больницу к ребенку я могу дать ОГО-ГО. Вот сколько (красноречивый жест с широко
разведенными в стороны руками)! Я могу дать столько, сколько нужно! И не только
одному конкретному ребенку, а всем! Это замечательно!»
«Ну, где еще
можно дурачиться безнаказанно? Где можно в полную силу валять дурака, и никто
не скажет: «Ты что ненормальный?» Никто не посмотрит косо. А громко похвалят:
«Здорово! Молодец! Приходи еще!»
Отведенные на
встречу два часа пролетели незаметно. В заключение вечера меня покатали на
клоун-мобиле и пригласили в школу клоунов.
Школа
докторов-клоунов открыта для каждого у кого есть желание и пара свободных
часов в неделю.
Те, кто пока
не имеет свободного времени или не готов, могут при желании, помочь материально,
как в значительных размерах, так и в пределах двух-трех гривен. Затраты идут на
расходные материалы – поролоновые носики, мыльные пузыри и воздушные шарики.
Всего этого требуется в неограниченных количествах.
Подумайте,
возможно, и Вы захотите завтра пройтись пару остановок пешком, а сэкономленные
Вами пять гривен дадут возможность зажечь огонек в глазах 5 детей, с помощью
обычных воздушных шариков. В волшебных руках клоуна они превратятся в собачку
для малышей, в саблю – для ребят постарше, в сердечко или цветок, для девочек.
Давайте не
будем ждать Нового года! Пусть глаза детей сияют уже сегодня!
Юлия МАРТЫНЯК

Сьогодні я
хочу з Вами поділитися, як незвично я провела вечір п'ятниці. У четвер я
планувала піти на збори волонтерів в БФ «Помагаєм». Ні, я не волонтер. Одяг, що я принесла діткам або їжу дял переселенців, не зарахується. Ми
всі так чинимо. Волонтери ж витрачають набагато більше - вони віддають найцінніший ресурс - свій час.
На збори
запрошували всіх бажаючих. Мене заманила фраза, що можна буде познайомитися з
діяльністю фонду зсередини. З діяльністю комерційних організацій різного роду
бізнесу я знайома, там правлять його Величність гроші і її Величність вигода.
Все стандартно, рівнів в ієрархії може бути більше або менше, але закони
функціонування одні й ті ж. Так і хочеться перефразувати Толстого і сказати, що
всі комерційні організації схожі одна на іншу і кожна неприбуткова -
індивідуальна. Познайомиться з «кухнею» БФ «Помагаєм» в четвер мені не вдалося, збори перенесли на п'ятницю,
об'єднавши з днем відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів.
Зліт клоунів
відбувся в кафе Хундертвассер. Кафе заслуговує окремої статті, але, якщо
коротко, то мені сподобалося. Ось куди я найближчим часом запрошу подружку
побалакати за чашкою ароматної кави. Але повернемося до зльоту клоунів. До цієї
п'ятниці моє знайомство з ними обмежувалося тільки цирковими виставами. У
дитинстві я, як і всі діти нашого міста, любила Іриску і тільки заради неї
однієї готова була ходити в цирк. У дорослому віці 4-х річного практично
щомісячного відвідування цирку мені запам'яталася всього пара-трійка клоунів.
Вони викликали посмішку, решта чомусь були несмішними.
У цей вечір
п'ятниці мене, як кажуть діти, чекав «вибух мозку». Виявилося, що клоуном може
стати будь-який бажаючий. Більше того, зовсім не обов'язково досконально
володіти російською чи українською мовою, щоб привернути до себе, здивувати,
викликати посмішку або сміх у абсолютно незнайомої людини. Прикладом такого диво-доктора
виявився клоун Ліхтарик. А в житті Ян Томаш Рогу батько сімох дітей, двоє з
яких були присутні в залі. Дочка Яна порадувала нас прекрасним виконанням
пісень англійською і сербською мовами.
Як мама, я
розумію, що будь-які таланти дітей - це, перш за все, праця батьків. Це
турботи, час, гроші, бажання і наполегливість всієї родини. Як при цьому ще
знаходити час сили й емоції для інших (чужих дітей не буває, тому напишу дітей
інших батьків)? Як? Для мене це поки що загадка, очевидно у Ліхтарика велике
серце.
На зустрічі я
дізналася, що таке лікарняна клоунада. А Ви знали, що в багатьох країнах,
доктор-клоун це справжня оплачувана професія? В Ізраїлі молоді люди, які обрали
таку спеціальність, повинні вчитися п'ять років, скласти іспити і захистити
диплом. Мені було дуже цікаво побачити фотографії клоунів в процесі роботи.
Яскраві, соковиті, емоційні. На тлі білих стін - яскравий одяг, яскравий грим,
обов'язковий атрибут червоний ніс і, звичайно ж, посмішки. Ну як же без них.
Посмішки не тільки клоунів, а і маленьких пацієнтів. Діти посміхалися, сміялися,
їх очі іскрилися, випромінюючи радість. Нехай навіть на 10-15 хвилин. Але ж в
сумовитих лікарняних стінах, де один день схожий на інший, 10 хвилин щастя - це
вже багато.
Цікаво було
послухати клоуна Пеппі. Уявіть собі вона сама лікар. Лікар, який у вільний від
роботи час перетворюється на доктора-клоуна. Як же так? А все просто.
Лікар-медик, повинен завжди залишатися лікарем. Незважаючи на всю любов до
дітей, на співчуття, на розуміння всієї тяжкості ситуації лікар повинен
ретельно обстежити дитину, правильно поставити діагноз і лікувати. Лікування
рідко буває безболісним і приємним. Лікар-медик лікує тіло. А доктор-клоун
підходить до лікування з іншого боку. Він не знає, що таке голки і крапельниці.
Він лікує сміхом, усмішкою, переносячи дитини в яскравий світ жартів,
веселощів, безтурботності, різнокольорових мильних бульбашок, серйозних дуелей
на надувних шпагах і фокусів.
Доктор-клоун
робить те, що не може звичайний лікар. Лікарняний клоун може всього за кілька
хвилин перетворити настрій «-1» в «+1». Всі ми бачили ці згаслі дитячі очі, які
дивляться на нас з благанням про допомогу з плакатів у маршрутках,
супермаркетах і екранів моніторів. Саме ці очі доктор-клоун може запалити,
змусити сміятися, блищати, подарувати надію, сенс, відвернути від складної ситуації.
Коли стає
краще дитині, стає краще і його батькам. І як у фізиці, йде зворотна хвиля,
батьки, відчувши себе краще, стають більш впевненими в собі, своїх силах. Вони
можуть дати дитині більше підтримки, більше тепла і віри. Виходить допомога
доктора-клоуна так само являэться цінною, як і допомога традиційного лікаря.
Вона ні в якому разі не заміна лікуванню, це паралельна дія, що підсилює ефект
ліків, викликає синергію.
Після
офіційної частини зустрічі до мене підсіли клоун Нафаня і Фантик, запропонували
приміряти ніс і відповіли на всі мої запитання. Відповіді на пару моїх «Чому...?»
Я хочу Вам процитувати.
«Всі ми
обмежені в матеріальному плані, хтось більше, хтось менше, але у кожного є своя
межа суми, яку ми можемо пожертвувати. Коли я приходжу в лікарню до дитини я
можу дати ОГО-ГО. Ось скільки (красномовний жест з широко розведеними в сторони
руками)! Я можу дати стільки, скільки потрібно! І не лише конкретній дитині, а всім! Це чудово!»
«Ну, де ще
можна так дуріти? Де ніхто не
скаже: «Ти що ненормальний?» Ніхто не подивиться косо. А голосно похвалять: «Молодець!
Приходь ще!»
Відведені на
зустріч 2 години пролетіли
непомітно. На закінчення вечора мене покатали на клоуномобілі і запросили в школу клоунів.
Школа
докторів-клоунів відкрита для кожного у кого є бажання і пара вільних годин
на тиждень.
Ті, хто поки
не має вільного часу або не готовий, можуть при бажанні, допомогти матеріально,
як у значних розмірах, так і в межах двох-трьох гривень. Витрати йдуть на
витратні матеріали - поролонові носики, мильні бульбашки і повітряні кульки.
Усього цього потрібно в необмежених кількостях.
Подумайте,
можливо, і Ви захочете завтра пройтися пару зупинок пішки, а зекономлені Вами
п'ять гривень дадуть можливість запалити вогник в очах 5 дітей, за допомогою
звичайних повітряних кульок. У чарівних руках клоуна вони перетворяться в
собачку для малюків, в шаблю - для старших, в сердечко або квітку для дівчаток.
Давайте не
будемо чекати Нового року! Нехай очі дітей сяють вже сьогодні!
Юлія МАРТИНЯК