Роздуми після Дня відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів

img

Новини / Доктор Клоун 3 378

Роздуми після Дня відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів

Сегодня я хочу с Вами поделиться, как необычно я провела вечер пятницы. В четверг я планировала пойти на собрание волонтеров в БФ «Помогаем». Нет, я не волонтер. Принесенная мною одежда деткам или продукты для переселенцев, не в счет. Мы все так поступаем. Волонтеры же тратят гораздо больше – они отдают невосполнимый ресурс – свое время.

На собрание приглашали всех желающих. Меня заманила фраза, что можно будет познакомиться с деятельностью фонда изнутри. С деятельностью коммерческих организаций разного рода бизнеса я знакома, там правят его Величество деньги и ее Величество выгода. Все стандартно, уровней в иерархии может быть больше или меньше, но законы функционирования одни и те же. Так и хочется перефразировать Толстого и сказать, что все коммерческие организации похожи одна на другую и каждая неприбыльная – индивидуальна. Познакомится с «кухней» БФ «Помогаем» в четверг мне не удалось, собрание перенесли на пятницу, объединив с днем открытых дверей в Школе больничных клоунов.

Слет клоунов состоялся в кафе Хундертвассер. Кафе заслуживает отдельной статьи, но, если коротко, то мне понравилось. Вот куда я в ближайшее время приглашу подружку поболтать за чашкой ароматного кофе. Но вернемся к слету клоунов. До этой пятницы мое знакомство с ними ограничивалось только цирковыми представлениями. В детстве я, как и все дети нашего города, любила Ириску и только ради нее одной готова была ходить в цирк. Во взрослом возрасте 4-х летнего практически ежемесячного посещения цирка мне запомнилась всего пара-тройка клоунов. Они вызывали улыбку, остальные почему-то были не смешными.

В этот вечер пятницы меня, как говорят дети, ожидал «взрыв мозга». Оказалось, что клоуном может стать любой желающий. Более того, совсем не обязательно досконально владеть русским или украинским языком, чтобы расположить к себе, удивить, вызвать улыбку или смех у совершенно незнакомого человека. Примером такого чуда-доктора оказался клоун Фонарик. А в жизни Ян Томаш Рогало отец семерых детей, двое из которых присутствовали в зале. Дочь Яна порадовала нас прекрасным исполнением песен на английском и сербском языках.

Как мама, я понимаю, что любые таланты детей – это, прежде всего, труд родителей. Это заботы, время, деньги, желание и настойчивость всей семьи. Как при этом еще находить время силы и эмоции для других (чужих детей не бывает, поэтому напишу детей других родителей)? Как? Для меня это пока что загадка, очевидно у Фонарика большое сердце.

На встрече я узнала, что такое больничная клоунада. А Вы знали, что во многих странах, доктор-клоун это настоящая оплачиваемая профессия? В Израиле молодые люди, избравшие такую специальность, должны учиться пять лет, сдать экзамены и защитить диплом. Мне было очень интересно увидеть фотографии клоунов в процессе работы. Яркие, сочные, эмоциональные. На фоне белых стен – яркая одежда, яркий грим, обязательный атрибут красный нос и, конечно же, улыбки. Ну как же без них. Улыбки не только клоунов, а и маленьких пациентов. Дети улыбались, смеялись, их глаза искрились, излучая радость. Пусть даже на 10-15 минут. Но ведь в унылых больничных стенах, где один день похож на другой, 10 минут счастья – это уже много.


Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов 

 Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов  Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов
 Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов   Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов

 

Интересно было послушать клоуна Пеппи. Представьте себе она сама врач. Врач, который в свободное от работы время превращается в доктора-клоуна. Как же так? А все просто. Врач-медик, должен всегда оставаться врачом. Несмотря на всю любовь к детям, на сочувствие, на понимание всей тяжести ситуации врач должен тщательно обследовать ребенка, правильно поставить диагноз и лечить. Лечение редко бывает безболезненным и приятным. Врач-медик лечит тело. А доктор-клоун подходит к лечению с другой стороны. Он не знает, что такое иголки и капельницы. Он лечит смехом, улыбкой, перенося ребенка в яркий мир шуток, веселья, беззаботности, разноцветных мыльных пузырей, серьезных дуэлей на надувных шпагах и фокусов.

Доктор-клоун делает то, что не может обычный врач. Больничный клоун может всего за несколько минут превратить настроение «-1» в «+1». Все мы видели эти потухшие детские глаза, которые смотрят на нас с мольбой о помощи с плакатов в маршрутках, супермаркетах и экранов мониторов. Именно эти глаза доктор-клоун может зажечь, заставить смеяться, блестеть, подарить надежду, смысл, отвлечь от сложной ситуации.

Когда становится лучше ребенку, становится лучше и его родителям. И как в физике, идет обратная волна, родители, почувствовав себя лучше, становятся более уверенными в себе, своих силах. Они могут дать ребенку больше поддержки, больше тепла и веры. Получается помощь доктора-клоуна так же ценна, как и помощь традиционного врача. Она ни в коем случае не замена лечению, это параллельное действие усиливающее эффект лекарств, действие вызывающее синергию.

После официальной части встречи ко мне подсели клоун Нафаня и Фантик, предложили примерить нос и ответили на все мои вопросы. Ответы на пару моих «Почему …?» я хочу Вам процитировать.

«Все мы ограничены в материальном плане, кто-то больше, кто-то меньше, но у каждого есть свой предел суммы, которую мы можем пожертвовать. Когда я прихожу в больницу к ребенку я могу дать ОГО-ГО. Вот сколько (красноречивый жест с широко разведенными в стороны руками)! Я могу дать столько, сколько нужно! И не только одному конкретному ребенку, а всем! Это замечательно!»

«Ну, где еще можно дурачиться безнаказанно? Где можно в полную силу валять дурака, и никто не скажет: «Ты что ненормальный?» Никто не посмотрит косо. А громко похвалят: «Здорово! Молодец! Приходи еще!»

Отведенные на встречу два часа пролетели незаметно. В заключение вечера меня покатали на клоун-мобиле и пригласили в школу клоунов.

Школа докторов-клоунов открыта для каждого у кого есть желание и пара свободных часов в неделю.

Те, кто пока не имеет свободного времени или не готов, могут при желании, помочь материально, как в значительных размерах, так и в пределах двух-трех гривен. Затраты идут на расходные материалы – поролоновые носики, мыльные пузыри и воздушные шарики. Всего этого требуется в неограниченных количествах.

Подумайте, возможно, и Вы захотите завтра пройтись пару остановок пешком, а сэкономленные Вами пять гривен дадут возможность зажечь огонек в глазах 5 детей, с помощью обычных воздушных шариков. В волшебных руках клоуна они превратятся в собачку для малышей, в саблю – для ребят постарше, в сердечко или цветок, для девочек.

Давайте не будем ждать Нового года! Пусть глаза детей сияют уже сегодня!


Юлия МАРТЫНЯК

Сьогодні я хочу з Вами поділитися, як незвично я провела вечір п'ятниці. У четвер я планувала піти на збори волонтерів в БФ «Помагаєм». Ні, я не волонтер. Одяг, що я принесла діткам або їжу дял переселенців, не зарахується. Ми всі так чинимо. Волонтери ж витрачають набагато більше - вони віддають найцінніший ресурс - свій час.

На збори запрошували всіх бажаючих. Мене заманила фраза, що можна буде познайомитися з діяльністю фонду зсередини. З діяльністю комерційних організацій різного роду бізнесу я знайома, там правлять його Величність гроші і її Величність вигода. Все стандартно, рівнів в ієрархії може бути більше або менше, але закони функціонування одні й ті ж. Так і хочеться перефразувати Толстого і сказати, що всі комерційні організації схожі одна на іншу і кожна неприбуткова - індивідуальна. Познайомиться з «кухнею» БФ «Помагаєм» в четвер мені не вдалося, збори перенесли на п'ятницю, об'єднавши з днем відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів.

Зліт клоунів відбувся в кафе Хундертвассер. Кафе заслуговує окремої статті, але, якщо коротко, то мені сподобалося. Ось куди я найближчим часом запрошу подружку побалакати за чашкою ароматної кави. Але повернемося до зльоту клоунів. До цієї п'ятниці моє знайомство з ними обмежувалося тільки цирковими виставами. У дитинстві я, як і всі діти нашого міста, любила Іриску і тільки заради неї однієї готова була ходити в цирк. У дорослому віці 4-х річного практично щомісячного відвідування цирку мені запам'яталася всього пара-трійка клоунів. Вони викликали посмішку, решта чомусь були несмішними.

У цей вечір п'ятниці мене, як кажуть діти, чекав «вибух мозку». Виявилося, що клоуном може стати будь-який бажаючий. Більше того, зовсім не обов'язково досконально володіти російською чи українською мовою, щоб привернути до себе, здивувати, викликати посмішку або сміх у абсолютно незнайомої людини. Прикладом такого диво-доктора виявився клоун Ліхтарик. А в житті Ян Томаш Рогу батько сімох дітей, двоє з яких були присутні в залі. Дочка Яна порадувала нас прекрасним виконанням пісень англійською і сербською мовами.

Як мама, я розумію, що будь-які таланти дітей - це, перш за все, праця батьків. Це турботи, час, гроші, бажання і наполегливість всієї родини. Як при цьому ще знаходити час сили й емоції для інших (чужих дітей не буває, тому напишу дітей інших батьків)? Як? Для мене це поки що загадка, очевидно у Ліхтарика велике серце.

На зустрічі я дізналася, що таке лікарняна клоунада. А Ви знали, що в багатьох країнах, доктор-клоун це справжня оплачувана професія? В Ізраїлі молоді люди, які обрали таку спеціальність, повинні вчитися п'ять років, скласти іспити і захистити диплом. Мені було дуже цікаво побачити фотографії клоунів в процесі роботи. Яскраві, соковиті, емоційні. На тлі білих стін - яскравий одяг, яскравий грим, обов'язковий атрибут червоний ніс і, звичайно ж, посмішки. Ну як же без них. Посмішки не тільки клоунів, а і маленьких пацієнтів. Діти посміхалися, сміялися, їх очі іскрилися, випромінюючи радість. Нехай навіть на 10-15 хвилин. Але ж в сумовитих лікарняних стінах, де один день схожий на інший, 10 хвилин щастя - це вже багато.


Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов 

 Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов  Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов
 Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов   Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов

 

Цікаво було послухати клоуна Пеппі. Уявіть собі вона сама лікар. Лікар, який у вільний від роботи час перетворюється на доктора-клоуна. Як же так? А все просто. Лікар-медик, повинен завжди залишатися лікарем. Незважаючи на всю любов до дітей, на співчуття, на розуміння всієї тяжкості ситуації лікар повинен ретельно обстежити дитину, правильно поставити діагноз і лікувати. Лікування рідко буває безболісним і приємним. Лікар-медик лікує тіло. А доктор-клоун підходить до лікування з іншого боку. Він не знає, що таке голки і крапельниці. Він лікує сміхом, усмішкою, переносячи дитини в яскравий світ жартів, веселощів, безтурботності, різнокольорових мильних бульбашок, серйозних дуелей на надувних шпагах і фокусів.

Доктор-клоун робить те, що не може звичайний лікар. Лікарняний клоун може всього за кілька хвилин перетворити настрій «-1» в «+1». Всі ми бачили ці згаслі дитячі очі, які дивляться на нас з благанням про допомогу з плакатів у маршрутках, супермаркетах і екранів моніторів. Саме ці очі доктор-клоун може запалити, змусити сміятися, блищати, подарувати надію, сенс, відвернути від складної ситуації.

Коли стає краще дитині, стає краще і його батькам. І як у фізиці, йде зворотна хвиля, батьки, відчувши себе краще, стають більш впевненими в собі, своїх силах. Вони можуть дати дитині більше підтримки, більше тепла і віри. Виходить допомога доктора-клоуна так само являэться цінною, як і допомога традиційного лікаря. Вона ні в якому разі не заміна лікуванню, це паралельна дія, що підсилює ефект ліків, викликає синергію.

Після офіційної частини зустрічі до мене підсіли клоун Нафаня і Фантик, запропонували приміряти ніс і відповіли на всі мої запитання. Відповіді на пару моїх «Чому...?» Я хочу Вам процитувати.

«Всі ми обмежені в матеріальному плані, хтось більше, хтось менше, але у кожного є своя межа суми, яку ми можемо пожертвувати. Коли я приходжу в лікарню до дитини я можу дати ОГО-ГО. Ось скільки (красномовний жест з широко розведеними в сторони руками)! Я можу дати стільки, скільки потрібно! І не лише конкретній дитині, а всім! Це чудово!»

«Ну, де ще можна так дуріти? Де ніхто не скаже: «Ти що ненормальний?» Ніхто не подивиться косо. А голосно похвалять: «Молодець! Приходь ще!»

Відведені на зустріч 2 години пролетіли непомітно. На закінчення вечора мене покатали на клоуномобілі і запросили в школу клоунів.

Школа докторів-клоунів відкрита для кожного у кого є бажання і пара вільних годин на тиждень.

Ті, хто поки не має вільного часу або не готовий, можуть при бажанні, допомогти матеріально, як у значних розмірах, так і в межах двох-трьох гривень. Витрати йдуть на витратні матеріали - поролонові носики, мильні бульбашки і повітряні кульки. Усього цього потрібно в необмежених кількостях.

Подумайте, можливо, і Ви захочете завтра пройтися пару зупинок пішки, а зекономлені Вами п'ять гривень дадуть можливість запалити вогник в очах 5 дітей, за допомогою звичайних повітряних кульок. У чарівних руках клоуна вони перетворяться в собачку для малюків, в шаблю - для старших, в сердечко або квітку для дівчаток.

Давайте не будемо чекати Нового року! Нехай очі дітей сяють вже сьогодні!


Юлія МАРТИНЯК

Залиште свій коментар