Центр для переселенців дякує...

Центр для переселенців дякує...

Їдуть жінки і діти. Везуть з собою найчастіше наспіх зібрані дитячі речі, мами іноді навіть без теплої кофти, гребінця і зубної щітки. Їдуть часто великі, багатодітні сім'ї. Приймаючі волонтери дивуються кількості діток, пояснюють це різним ставленням до сімейних цінностей у жителів маленьких містечок та обласного Дніпропетровська. Вони намагаються триматися один одного. Одна жінка везла з собою не тільки своїх дітей, а й дітей сусідки, та ще діток з сусідньої вулиці. Ще більше об'єднують їх труднощі і хвилювання непростий дороги. І тут, у таборі, вони часто просять відправити їх на нове місце проживання разом з сім'ями, з якими вже встигли потоваришувати.

У Волоському їх чекають нові чисті ліжка, чотириразове харчування, можливість обзавестися предметами гігієни, одягом, всім необхідним для дітей. Центр облаштований дитячим майданчиком біля берега річки, з дітьми регулярно працюють аніматори, а вечорами крутять кіно. А ще паркан і охорона навколо табору. Багатьом приїжджим дуже важливий цей паркан. Це символ безпеки. Безпека - ключове слово і поняття тут. Біженці знають її справжню ціну.

Діток в таборі - рівно половина всіх переселенців . Вони швидко адаптуються до життя без стрілянини, грають у дворі і радіють клоунам. Вони майже всі чиїсь братики та сестрички, старші дивляться за молодшими, допомагають один одному, а хтось з дорослих обов'язково доглядає. Мирна картина. Тільки не відразу звикають до того, що гул пролітаючого літака нічим їм не загрожує.

Мами і бабусі облаштовують побут. Намагаються підтримувати в центрі чистоту, дотримуватися правил. Папи, та й мами старших діток шукають роботу. Влаштовуються в місті або тут же у Волоському, кличуть до себе фермерські господарства, благодійники пропонують вакансії на своїх підприємствах. Помалу служать в церковних парафіях. Втягуються поступово в звичайне життя. Але не вщухає тривога про залишених в зоні АТО близьких і друзів, про те, що в спотвореному вибухами і стріляниною рідному містечку «залишилося все». Неважливо - двоповерховий будинок з ділянкою або маленька квартира на околиці. Болить, тому що ти відрізаний від усього, до чого приріс, і потрібно починати все спочатку.

Я завжди запитую волонтерів про людей, які запам'яталися найбільше. Сьогодні мені розповіли про сім'ю з батьками і дівчинкою - школяркою. Старша дочка залишилася в зоні АТО - навчається у вузі. Їхній будинок повністю зруйнований, у них нічого не залишилося. Їх страх не проходив і тут, в Дніпрі, зневірені батьки звідусіль чекали підступу. «Дуже багато часу довелося витратити просто на розмови з ними, щоб люди оговталися, - розповідає Олена, комендант центру. - І відрадно було дивитися, як поступово вони відтанули, і відносини увійшли зовсім в інше русло. Від'їжджаючи, вони від душі дякували нас за прийом».

Ще хочеться розповісти про літню жінку, яка, влаштувавшись в центрі, відразу стала дізнаватися, чим вона може допомогти волонтерам. І мало не на другий день впряглася в роботу нарівні з ними: допомагає на кухні, вирішує організаційні питання. Нечасто зустрічаєш таке розуміння та активну життєву позицію, та ще у немолодої людини. Вона зібралася їхати до далеких родичів, з якими зв'язувалася всього двічі в житті. Тепер доведеться познайомитися ближче. Але й у неї, безжурної та діяльної трапився через тиждень зрив: «Хочу додому... А повертатися нікуди».

Страшно і сумно. Але доводиться визнати, що якби не «допомогло нещастя» , ми ніколи не дізналися б один одного по-справжньому. Як люблять жителі Дніпропетровщини свою країну. Як здатні об'єднатися в біді. Як готові допомогти тим, хто залишився без даху над головою.

Мені невідомий повний обсяг допомоги, яку несуть дніпропетровці для біженців. Я можу сказати тільки про те, що передали нашому Центру (а через нього пройшла третина всіх переселенців зі Сходу, які зареєструвалися в Дніпропетровську; решту приймає Координаційний центр допомоги на пр.Карла Маркса, 119-а). Так от, наш Центр у Волоському за червень зібрав 865 085 грн.Майже мільйон. За три тижні. Нам самим важко в це повірити, але це зробили ви! Через Центр на сьогодні пройшло 420 осіб. Ви годуєте, взуваєте і одягаєте їх, за ваші гроші ми купуємо переселенцям квитки в дорогу, ви приймаєте їх у своїх сім'ях і розташовуєте їх у своїх квартирах. Ми захоплюємося вами, і пишаємося своїм містом!

У нас накопичився список невисловлених адресних подяк.

Насамперед ми дякуємо всім, хто жертвував кошти та гуманітарну допомогу. Список благодійників, насправді, величезний, але все ж таки хочеться відзначити деякі організації: фонд «Допомагати просто!», «Долфі», «АВК», «Кіддісвіт», «Текс -Стиль» , « Індиго-М'юзик», «Рів'єра», «Метал України», «Південтранбудкомплект», «Про-Сервіс», «Пігмент-Дніпро», садовий центр «Сакура» а також фізичні особи: Вільхова Юлія, Руєв Станіслав, Юров Валерій, Ігнашев Ігор, Олександр Миколайович і Михайло.

Завдяки вам ми не боїмося, що завтра нам нічим буде нагодувати і не буде одягу для нової групи переселенців.

Величезне спасибі нашим самовідданим комендантам, Юлі Желудковій, Олені Плутахіній, Жені Пализі... Їх нелегка робота триває по багато годин поспіль, вони організують, координують, вирішують проблеми і заспокоюють, витрачаючи на це величезну кількість сил і часу!

Не менша подяка всім небайдужим людям, які взяли у свої сім'ї або віддали своє житло переселенцям! Поселити до себе незнайомих людей - таке рішення може прийняти далеко не кожен.

Спасибі парафіянам усіх храмів, які беруть участь у зборі продуктів!

Дякуємо волонтерам, які приїжджають до нас з розважальними програмами. Окреме спасибі добровільцям з «Workout» і клоунам Ліхтарику з Нафанею, які в будь-яку погоду несуть у нас свою сміхотерапевтичну службу.

Спасибі фотографам, завдяки яким кожен може побачити фотозвіти про роботу Центру.

Спасибі священикам, які служать у нас Літургії і хрестять діток; психологам, які кожен день, незважаючи на свята і вихідні, приходять і допомагають відновитися пораненим душам; соцпрацівникам, які консультують і розселяють біженців; лікарям, які регулярно відвідують Центр.

Окреме спасибі компанії «Індіго М'юзік», завдяки подарованій вами акустичній системі «Волоське-сінема» під відкритим небом може конкурувати з будь-яким міським кінотеатром!

Дякуємо компанії «Кіддісвіт» за придбання нових зручних розкладачок, ТОВ «Текс-Стиль» за забезпечення постільною білизною, начальника пасажирської служби південно-західної залізниці за оперативну доставку цієї постільної білизни з Києва в Дніпропетровськ і АТП № 11231 за постійну співпрацю.

Низький уклін вам всім від людей, яким ви допомогли! З такими громадянами Україна не пропаде, тепер нам це точно відомо.

P.S. Список необхідного в Центр для біженців з дітьми оновився. Як і раніше будемо раді вашій допомозі та підтримці.

Команда БФ «ПОМАГАЄМ»

www.pomogaem.com.ua