Бабине літо на Хортиці
Осенняя пора –
Очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса –
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и в золото одетые леса…
А. С. Пушкин
В останній день осінніх канікул ми разом із дітлахами - вихованцями дитячих будинків сімейного типу з родини Баранових із села Олександрівка Дніпропетровського району, родини Лискіних з міста Новомосковська, родини Кремена із села Заплавка Магдалинівського району, родин Іонових та Іванець з міста Дніпропетровська побували в Національному заповіднику «Хортиця».
Погода нас потішила. Був дуже теплий, ясний, сонячний день.
Як тільки ми приїхали на острів, відразу побігли підкоряти вершину, на якій стоїть хрест. Деяких малят підсаджували, когось «тягли», а хтось біг поруч. Усі ми відчули дух єдності.
Сама я з легкістю забралася на гору. У цей момент у мене перехопило дух: яка краса навколо…
Ми довго любувалися, фотографувалися, представляли, що ми козаки, що несуть варту.
У музеї історії запорізького козацтва діти старших класів змогли продемонструвати отримані знання в школі по історії та поглибити їх завдяки експозиції музею. А молодші стояли тихо, як «мишки», і уважно слухали.
Мені дуже хочеться відзначити музейну діораму. Останнє полотно, присвячене Великій Вітчизняній війні, з якого виступають макети танків, снарядів, а навколо напівтемрява і тільки десь спрямовані на експонати прожектори. Навіть ті, хто увесь час жартували, на хвилину зупинилися й перейнялися історією звільнення міста Запоріжжя. Ця гордість і одночасно радість за свій народ.
На вулиці нас чекало продовження екскурсії по історико-культурному комплексу «Запорізька Січ», де був знятий фільм «Тарас Бульба». Ми заглянули в будинок, школу, помилувалися інтер'єром і довідалися, як жили козаки. Потім нам показали церкву Покрова Пресвятої Богородиці й розповіли, як козаки захищали батьківщину, віру й народ. Для них віра в Бога була дуже важлива.
У цей день на території комплексу козаки проводили майстер-класи з метання ножів, стрілянині з лука і різьбленню по дереву. Хлопці та навіть дівчата змогли потримати щит, шаблю, булаву. До речі, булава - символ влади, так що на хвилинку кожен з них ставав гетьманом.
Спасибі всім, завдяки кому ми відвідали Національний заповідник «Хортиця»: генеральному директорові Національного заповідника «Хортиця» М.А. Остапенко й керівництву ТОВ «Автобус Дніпро».