Дитячий будинок родинного типа Фастунових: «Через тернії до щастя»
Нас зовут Фастунова Валентина Сергеевна и Баранов Константин Александрович. Проживаем мы в городе Терновка. У нас с мужем второй брак, от первых браков у каждого из нас есть по двое детей. Папины дети живут со своей мамой, приходят к нам регулярно в гости, мамины живут с нами, Лиза в 11 классе, Сергей учится в национальном университете в Днепропетровске, будущий журналист, видит себя радиоведущим и волонтером.
Как-то в больнице мы увидели листовку о семейных формах устройства детей-сирот.Решив узнать больше информации по этому вопросу, обратились в службу по делам детей. Так все и началось. Было все на нашем пути: и непонимание родных и близких, и нежелание местной власти открывать нас как приемную семью, и открытие через голодовку и суды, а самое главное, поддержка простых людей, работников прокуратуры, как местной, так и областной, и многих других. Сейчас это далеко позади.
Спасибо большое всем тем, кто поддерживал нас с детьми тогда, помогал, кто советом, а кто конкретным делом, дай Бог им всем здоровья!
Первых троих детей мы взяли из одной семьи. Они наши, терновские, пробывшие в разных детдомах более 2-х лет. Жене было 12 лет, Шурику – 8, Танюшке -6.
Через полтора года мы созрели для еще одного ребенка. Нам предложили маленького братика этих же детей, Колю, которому было тогда полтора годика. Мы без колебаний согласились. Этот ребенок стал полным откровением для нас всех. Дети очень изменились, стали более близки между собой, более чувствительны, многое поняли.
Сейчас нашему Жене 15 лет, он подросток со всеми вытекающими последствиями, но, в то же время, это очень ранимый ребенок, повидавший в своей жизни многое. Это настоящий хозяин в доме, очень любит технику, инструменты, с удовольствием занимается ремонтом и мужскими делами вместе с отцом.
Шурику сейчас 11 лет, ребенок очень спортивный, по-настоящему любящий футбол, ходит в эту спортивную секцию третий год, играет за свой класс и за школу в различных соревнованиях.
Танюше 9 лет. Она ходит в художественную школу, танцует, шьет мягкие игрушки. Это маленькая хозяюшка, с удовольствием помогает на кухне.
Когда в 2010 году поменялась власть в нашем городе, мы решили, что самое время пополнить нашу семью еще несколькими малышами. Эту идею поддержал наш вновь избранный мэр Тарелкин В.В.
Стали подыскивать детей. В службе по делам детей узнали о детях из одной семьи в Петропавловке. Искали троих, а получили пятерых. С февраля 2011 года они с нами. На этих детей мы согласились по телефону, заочно, и нисколько об этом не жалеем.
Старшей Танюше 11 лет. Это девочка – мама для всех младших, ей пришлось выполнять эту роль, что отложило свой отпечаток. Только сейчас она становится просто ребенком со своими детскими проблемами и интересами. Танюша занимается английским, танцует, шьет мягкие игрушки, лепит из глины. Хорошо учится.
Вове 9 лет, он был очень замкнутым. Сейчас - это живой улыбающийся ребенок. Настоящий мужчина, хозяин. Любит играть в футбол.
Двойняшкам Саше и Наташе по 7 лет. Саша у нас футболист, любит петь. Наталка танцует, занимается аппликацией.
Маленькому Леше 2,5 годика. Ребенок очень музыкальный, млеет от всех папиных инструментов. Вместе с Колей переворачивают периодически весь дом.
Все наши дети очень дружат между собой, стараются помогать вести домашнее хозяйство, ухаживать за малышами. Мы очень любим бывать все вместе на природе, выходим в лес. Каждая вылазка – куча положительных эмоций и фотографии на память. Обычно это палатки, футбол, игры с мячом и пикник.
За последние 5 лет у нас полностью поменялось мировосприятие и ценности в нашей жизни. Сейчас дети стали смыслом нашей жизни.
Нас звуть Фастунова Валентина Сергіївна і Баранов Костянтин Олександрович. Проживаємо ми в місті Терновка. У нас з чоловіком другий шлюб, в кожного вже є по двоє дітей. Діти чоловіка живуть зі своєю мамою, приходять до нас регулярно в гості, мамині живуть з нами, Ліза в 11 класі, Сергій вчиться в національному університеті в Дніпропетровську, майбутній журналіст, бачить себе радіоведучим і волонтером.
Якось в лікарні ми побачили листівку про сімейні форми влаштування дітей-сиріт. Вирішивши отримати більше інформації з цього питання, звернулися до служби у справах дітей. Так все і почалося.
Було все на нашому шляху: і нерозуміння рідних та близьких, і небажання місцевої влади відкривати нас як прийомну сім'ю, і відкриття через голодовку і суди, а найголовніше, підтримка простих людей, працівників місцевої та обласної прокуратури, і багато інших. Зараз все це позаду.
Спасибі велике всім, хто підтримував нас з дітьми, допомагав порадами та ділом, дай Бог всім вам здоров'я!
Перших трьох дітей ми узяли з однієї сім'ї. Вони наші, терновські, що пробули в різних дитбудинках більше двох років. Євгену було 12 років, Сашкові – 8, Тетянці -6.
Через півтора роки ми дозріли для наступного малюка. Нам запропонували маленького братика цих дітей, Колю, якому було тоді півтора роки. Ми без вагань погодилися. Це дитя стало одкровенням для нас всіх. Діти дуже змінилися, стали ближчі одне одному, чуйнішими, багато що зрозуміли.
Зараз нашому Євгенку 15 років, він підліток зі всіма випливаючими наслідками, але, в той же час, це дуже вразливе дитя, що побачило в своєму житті багато горя. Це справжній господар в будинку, дуже любить техніку, інструменти, із задоволенням займається ремонтом і чоловічими справами разом з батьком.
Сашкові зараз 11 років, дитя дуже спортивне, по-справжньому любляче футбол, ходить в цю спортивну секцію третій рік, грає за свій клас і за школу в різних змаганнях.
Тетянці 9 років. Ходить до художньої школи, танцює, шиє м'які іграшки. Це маленька господарочка, із задоволенням допомагає на кухні.
Коли в 2010 році помінялася влада в нашому місті, ми вирішили, що самий час поповнити нашу сім'ю ще кількома малюками. Цю ідею підтримав наш новообраний мер Тарєлкін В.В. Стали підшукувати дітей. У службі у справах дітей дізналися про дітей з однієї сім'ї в Петропавлівці. Шукали три, а отримали п'ятеро. З лютого 2011 року вони з нами. На цих дітей ми погодилися по телефону заочно, і ніскільки про це не шкодуємо.
Старшій Тані 11 років. Це дівчинка – мама для всіх молодших, їй довелося виконувати цю роль, і це залишило свій відбиток на її житті. Лише зараз вона стає просто дитиною зі своїми дитячими проблемами та інтересами. Танюша займається англійською, танцює, шиє м'які іграшки, ліпить з глини. Добре вчиться.
Вовці 9 років, він був дуже замкнутим. Зараз - це жвава всміхнена дитина. Справжній чоловік, господар. Любить грати у футбол.
Двійнятам Сашкові та Наталці по 7 років. Саша у нас футболіст, любить співати. Наталка танцює, займається аплікацією. Маленькому Олексію 2,5 роки. Дитя дуже музичне, мліє від всіх батькових інструментів. Разом з Колею інколи перевертають догори дригом весь будинок.
Всі наші діти дружні між собою, прагнуть допомагати вести домашнє господарство, доглядати малят. Ми дуже любимо бувати всі разом на природі, виходимо в ліс. Кожна вилазка – купа позитивних емоцій і фотографії на згадку. Звичайно це намети, футбол, ігри з м'ячем і пікнік. За останніх 5 років у нас повністю помінялося світосприйняття і цінності в нашому житті. Зараз діти стали сенсом нашого життя.
Нас звуть Фастунова Валентина Сергіївна і Баранов Костянтин Олександрович. Проживаємо ми в місті Терновка. У нас з чоловіком другий шлюб, в кожного вже є по двоє дітей. Діти чоловіка живуть зі своєю мамою, приходять до нас регулярно в гості, мамині живуть з нами, Ліза в 11 класі, Сергій вчиться в національному університеті в Дніпропетровську, майбутній журналіст, бачить себе радіоведучим і волонтером.