Дитячий будинок сімейного типу Іонової Валентини Никифорівни «Моя мама - найкраща в світі!»
Мене звати Світлана Іонова. Я, донька Валентини Никифорівни Іонової, яка вже більше двадцяти років є мамою - вихователем дитячого будинку сімейного типу в місті Дніпропетровську. Хочеться розповісти про історію нашої великої і дружної сім'ї. У родині першим народився мій старший брат Владислав, потім на світ з'явилися ще двоє моїх братів, Дмитро і Валентин. Наступним дитиною, яка народилася в сім'ї, була довгоочікувана донька, і це була я. А через рік у нас народився ще один братик, В'ячеслав. Ось в такому складі наша сім'я була до 1989 року.
Я пам'ятаю, як одного разу (мені тоді було три роки) мама сказала: «Світланко, завтра я привезу до нас дівчинку, яку звуть як тебе, Світланкою, вона буде твоєю сестричкою» Після Свєти з'являлися все нові і нові братики й сестрички, яких мама збирала не «в капусті», а забирала з інтернатів зі всієї Дніпропетровської області. Так і створився в Ленінському районі міста Дніпропетровська один з перших в Україні дитячих будинків сімейного типу. Дітям, яких мама взяла до нас в родину була необхідна велика любов, турбота, ласка та тепло. Багато сил мама віддає і віддавала дітям, щоб допомогти їм, і не повторити помилок їх батьків, дати шанс на повноцінне і щасливе життя. Мама вчить дітей трудитися, щоб у майбутньому, коли вони стануть дорослими, вони могли забезпечити себе всім необхідним, і не шукали легких грошей.
Йшов час, одні діти виростали, а на їх місце приходили інші. Зараз у родині виховуються дев'ять хлопців. У доросле життя мама вже випустила сорок дев'ять дітей.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Великою перемогою мама вважає можливість повернення дітей в їх кровні сім'ї. Більше десятьох дітей змогли повернутися до своїх біологічних батьків і кровних родичів.
Звичайно ж, мамине життя заповнене клопотами, вистачає і труднощів, адже в нашій сім'ї одночасно могли виховуватися до двадцяти дітей. Я не перестаю дивуватися, де тільки беруться сили у нашої любої матусі, щоб керувати такою командою. Але коли діти нашої великої родини вже виховують своїх дітей, а не кидають їх напризволяще, тоді розумієш, що мамина праця не марна, і все, що вона зробила для нас - це подвиг. У 2005 році нашій дороій матусі було присвоєно почесне звання матері - героїні. Адже героїнею можна назвати тільки ту жінку, яка здатна так любити дітей і жити заради них.Ми всі пишаємося своєю дорогою та коханою матусею. Щастя тобі, кохана матуся, міцного здоров'я і довгих - довгих років життя. Я і більше п'ятдесяти її діточок з гордістю кажуть: «Моя мама - найкраща в світі!»
дочка Світлана ІОНОВА