Прийомна сім'я Яценко: «Тепер ми одна сім'я, в якій нас люблять по-справжньому»
Здравствуйте!
Меня зовут Наталия Голян. Мне пятнадцать лет. Хочу Вам рассказать о
необыкновенном и близком мне человеке, о моей приемной маме Яценко Виктории
Виктровне. Мы живем в селе Заря Томаковского района Днепропетровской области. Мама
всегда мечтала о большой семье. У нее есть сын, который давно уже вырос и живет
отдельно, а в ее сердце осталось еще много тепла, которое хотелось отдавать
тому, кто в нем нуждается.
Мы
встретились в сложный для меня период, дружили и общались пять лет. А потом нам пришлось принять важное для
каждого из нас решение стать одной семьей. И вот в августе 2008 года мама
забрала меня из детского дома. У мамы Виты есть очень хорошая черта, она не
выбирает детей. И когда ей в службе по делам детей предложили взять к себе
четырнадцатилетнюю Инну Чернявскую, мама
встретилась с Инной, познакомила нас, и в мае 2011 года она стала
равноправным членом нашей небольшой семьи, потому что с первых дней нашего знакомства девочка уже
стала нашей. У Виктории Викторовны появилась еще одна дочка, а у меня сестра. Я
и Инна стали более самостоятельными, ответственными. Несмотря на то, что у нас
разные характеры, мы стараемся ладить друг с другом, чтобы не расстраивать
маму. Да и мы как-никак стали сестрами, и должны быть опорой друг другу. Прошло
время, и мы начали задумываться о том, чтобы взять из детского дома маленькую
девочку. В январе 2013 года у нас в семье появилась младшая сестренка, Ермакова
Лена, 2003 года рождения. Хоть живет она у нас не так и долго, мы успели ее
полюбить. Любя мы называем ее «чертенок из табакерки». Она очень шустрая,
любознательная непоседа.
Еще
недавно у каждого из нас был свой жизненный путь, свои мечты и надежды, а сейчас у нас есть то единственное,
которое нельзя ничем измерить и заменить – это наша дружная и замечательная семья,
где нас любят по–настоящему и считают своими родными и близкими.
приемная
дочь Наталия Голян
www.pomogaem.com.ua
Здрастуйте! Мене
звати Наталія Голян. Мені п'ятнадцять років. Хочу Вам розповісти про незвичайну і близьку мені людину, про мою прийомну маму Яценко Вікторію Віктрівну. Ми живемо в селі Зоря Томаківського
району Дніпропетровської області. Мама завжди мріяла про велику родину. У неї є син, який давно вже
виріс і живе окремо, а в її серці залишилося ще багато тепла, яке хотілося
віддавати тому, хто його потребує.
Ми зустрілися в
складний для мене період, дружили і спілкувалися п'ять років. А потім нам довелося прийняти важливе
для кожного з нас рішення стати однією сім'єю. І ось в серпні 2008 року мама забрала
мене з дитячого будинку. У мами Віти є дуже хороша риса, вона не вибирає дітей.
І коли їй в службі у справах дітей запропонували взяти до себе
чотирнадцятирічну Інну Чернявську,
мама зустрілася з Інною, познайомила нас, і в травні 2011 року дівчинка стала рівноправним членом нашої
невеликої родини, тому що з перших днів нашого знайомства вона була нашою. У Вікторії Вікторівни
з'явилася ще одна дочка, а в мене сестра. Я з Інною стали більш самостійними,
відповідальними. Незважаючи на те, що у нас різні характери, ми намагаємося
ладнати один з одним, щоб не засмучувати маму і бути опорою одне одному. Минув час, ми
почали замислюватися про те, щоб узяти з дитячого будинку маленьку дівчинку. У
січні 2013 року у нас в родині з'явилася молодша сестричка, Єрмакова Олена,
2003 року народження. Хоч живе вона у нас не так і довго, ми встигли її
полюбити. Інколими називаємо її «чортеня з табакерки» за спритність, допитливість та непосидючість.
Ще недавно у кожного
з нас був свій життєвий шлях, свої мрії і надії, а зараз у нас є те єдине, яке
не можна нічим виміряти і замінити - це наша дружна і чудова сім'я, де нас
люблять по-справжньому і вважають своїми рідними і близькими.
прийомна дочка
Наталія Голян
