Дитячий будинок сімейного типу Мунтян: «Я втілила мрію свого тата!»

Дитячий будинок сімейного типу Мунтян: «Я втілила мрію свого тата!»

Наша велика родина створилася завдяки ініціатору добрих справ в Покровському районі, директору ТОВ «Україна», Олегу Анатолійовичу Пучці, службам міста Дніпропетровська та Покровського району. Для нас відбудували будинок покинутого дитячого садка. Навколо великого приміщення було багато пустуючої та неосвоєної землі, і жодної знайомої людини навколо. Звичайно, після життя в місті було важко, були сльози, розчарування, було страшно і тривожно, а чи вийде у мене. Але я вистояла і зуміла втілити мрію свого тата, який усе життя хотів мати велику і дружну родину.

14 жовтня 2006 стало знаменною датою для мене і для моєї сім'ї. Цей день пов'язаний не тільки з великим святом Покрови Святої Богородиці, з Днем українського козацтва, а ще й з тим, що в цей день було відкрито мій дитячий будинок сімейного типу і я почала свою трудову діяльність як мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу. А мої діти, Марія і Олексій, племінник Антон, якого я взяла під опіку після смерті моєї сестри, з нетерпінням чекали дітлахів, яким була потрібна сім'я.

Першими наповнили своїм заливистим сміхом і голосами Саша Мухін, 2001 року народження, Юлія Касьянова, 2001 року народження, Сергійко Тутов, 2002 року народження. Наш будинок був дуже великим і дозволяв прийняти і обігріти ще кілька одиноких сердець. І ось, у квітні 2007 року ми з радістю відчинили наші обійми для рідних брата і сестри, Артема Дробота, 1998 року народження, Дар'ї Дробот, 1997 року народження. У червні того ж року з дитячого будинку до нас потрапили два братика, Ілля Зюганов, 2001 року народження та Владислав Зюганов, 1999 року народження. Так і жили ми великою та дружною сім'єю, а в 2008 році у нас з'явився ще один хлопчина, Зухраб Гур'янов, 2006 року народження. Напевно, так склалося, що до мене в основному потрапляли діти з однієї родини. Адже не кожен може взяти в сім'ю дитину, у якої є рідні брати, сестри. І знову доля мені послала двох рідних братів і сестричку: Смишляєва Сергія, 2003 року народження, Смишляєва Олега, 2002 року народження та Смишляєву Аліну, 2000 року народження.

У 2011 році я вийшла заміж, а у дітлахів з'явився тато Володя. З часом чоловік пройшов курс навчання з підготовки прийомних батьків та батьків-вихователів, залишилося тепер тільки офіційно оформити його як батька-вихователя, але це не заважає нам разом ростити діточок, доглядати дім, вести господарство, а воно у нас повірте не маленьке. На нашому маєтку ростуть багато листяних і хвойних дерев, дев'яносто плодових дерев і чагарників, красиві клумби з квітами, невелика теплиця і дві корови. З усім цим господарством дружно справляється вся наша родина. Старші діти незамінні наші помічники. Менші діти тільки вчаться бути помічниками, придивляються, що і як правильно робити. У кожного з нас є свої обов'язки, встановлені правила, яких всі повинні дотримуватися. На кухні старші чергують по черзі. Всі без винятку із задоволенням допомагають готувати і випікати ласощі. Не дивлячись на відсутність власного транспорту ми возимо дітей в Покровку, де вони відвідують усілякі творчі гуртки для розвитку здібностей і талантів, дуже вже нам хочеться, щоб дітки всебічно розвивалися. Дівчата ще встигають займатися вокалом.

Мої старші діти вже виросли. У них своє самостійне життя. Донька Марія закінчила школу, поступила в Аграрний університет в Дніпропетровську, вийшла заміж, і скоро стане мамою. Син Олексій служить в армії, племінник Антон навчається в Покровському училищі на механізатора. Молодші діти підростають, а я, дивлячись на них, мрію, що мої малята будуть щасливими та гідними людьми. Ми вчимося допомагати один одному, любити ближнього свого, разом переживаємо один за одного, ділимо радості і негаразди. Я впевнена, що моя мрія обов'язково збудеться, головне вірити в неї.

Вільний час ми присвячуємо творчості: плетемо фігурки і дерева з бісеру, робимо вазочки з горіхової шкаралупи. Дітлахи навчилися грати в шашки, шахи. Дуже люблять малювати. У Аліночки, Сашка та Олега проявилися художні здібності. Ось так і живемо ми великою родиною, в якій вчимося бути дружними, працьовитими і цілеспрямованими.

Олена Мунтян,

мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу

www.pomogaem.com.ua