Меня зовут Костишина Татьяна Сергеевна, моего
мужа – Костишин Дмитрий Игоревич, мы со своими доченьками проживаем в городе
Кривой Рог Днепропетровской области.
В 2008 году мы создали приёмную семью. У нас
четыре дочки-красавицы, две из них – приёмные. Когда у нас уже было две девочки,
пятилетняя Карина и четырехлетняя Кристина, мне приснился сон: у нас на пороге
плачет девочка. Я вышла, посмотрела по сторонам и вижу, что родителей её нет,
она одна. Я забрала девочку в дом. Через некоторое время этот сон повторился.
Тогда я решила, что это был Божий зов в моём сердце. Я рассказала об этом мужу,
конечно, он сразу разволновался: «Как это будет? Это же большая
ответственность. Это же ребёнок». И я ждала. Приблизительно через полгода я
снова заговорила о том, что может быть мы могли бы приютить хотя бы одну
девочку-сироту. А муж говорит: «Я не против. Даст Бог ребёночка – даст и к
ребёночку». И мы начали собирать документы.
Так в скором времени у нас появилась
пятилетняя доченька Катенька. Через пару месяцев Кристинка говорит нам: «Мне
тоже нужна сестричка, потому что Карина забрала себе Катю, а у меня нет
сестрички». И мы решились. В 2009 году мы взяли шестилетнюю Настеньку. Теперь,
когда мы идём вместе, все спрашивают: «У вас девочки-двойняшки?»
Это такое счастье – иметь большую дружную
семью. Сейчас Карина и Настя учатся в 4-ом классе, а Кристина и Катя – в 3-ем
классе. Девочки учатся хорошо, играют на фортепиано, занимаются вокалом и
посещают художественную школу. Мы очень благодарны Богу за наших прекрасных
доченек. Это наша благословение и наша радость.
Мы хотим взять в свою семью ещё двух девочек,
но пока у нас недостаточно жилплощади. Но главное, что у нас есть желание, а
возможности найдутся. Ведь так хочется дать семейное тепло, уют, родительскую
любовь и заботу хотя бы ещё двум деткам.
Если и вы хотите взять ребёнка в семью, на нашем сайте вы сможете найти всю необходимую информацию.
Мене
звати Костишина Тетяна Сергіївна, мого чоловіка - Костишин Дмитро Ігорович, ми
зі своїми донечками проживаємо в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.
У 2008 році ми
створили прийомну сім'ю. У нас чотири
дочки-красуні, дві з них - прийомні. Коли
у нас вже було дві дівчинки, п'ятирічна Карина і чотирирічна Христина, мені
приснився сон: у нас на порозі плаче дівчинка. Я
вийшла, подивилася по сторонах і бачу, що батьків її немає, вона одна. Я забрала дівчинку в будинок. Через деякий час цей сон
повторився. Тоді я вирішила,
що це був Божий поклик в моєму серці. Я
розповіла про це чоловікові, звичайно, він відразу розхвилювався: «Як це буде? Це ж велика відповідальність. Це ж дитина». І я
чекала. Приблизно
через півроку я знову заговорила про те, що може, ми могли б дати притулок хоча
б одній дівчинці-сироті. А
чоловік каже: «Я не проти. Дасть Бог дитинку - дасть і для
дитинки». І ми почали
збирати документи. Так
незабаром у нас з'явилася п'ятирічна донечка Катруся. Через
пару місяців Христинка говорить нам: «Мені теж потрібна сестричка, тому що
Карина забрала собі Катю, а у мене немає сестрички». І ми зважилися. У 2009 році ми взяли
шестирічну Настуню. Тепер,
коли ми йдемо разом, всі питають: «У вас дівчатка-двійнята?» Це таке
щастя - мати велику дружну сім'ю. Зараз
Карина і Настя вчаться в 4-му класі, а Христина і Катя - в 3-му. Дівчатка
вчаться добре, грають на фортепіано, займаються вокалом і відвідують художню
школу. Ми дуже вдячні
Богові за наших прекрасних донечок. Це наша благословення і наша
радість.
Ми
хочемо взяти у свою сім'ю ще двох дівчаток, але поки у нас недостатньо
житлоплощі. Та головне,
що в нас є бажання, а можливості знайдуться. Адже
так хочеться дати родинне тепло, затишок, батьківську любов і турботу хоча б ще
двом діткам.
Мене
звати Костишина Тетяна Сергіївна, мого чоловіка - Костишин Дмитро Ігорович, ми
зі своїми донечками проживаємо в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.