Коментар до статті «Найлютіші вороги благодійності»

img

Нотатки волонтера 3 610

Коментар до статті «Найлютіші вороги благодійності»

Я начала помогать одному ребенку совсем недавно – в сентябре прошлого года. На родительском собрании классный руководитель рассказала нам об ученике нашей школы Никите Лотакове – мальчике, который стойко борется с болезнью и очень хочет жить. У учительницы на глаза наворачивались слезы. История меня «проняла», кошелек открылся сам по себе и я выложила все оставшиеся в нем деньги.

Периодически я слышала отголоски развития событий – дело шло на лад, ребенок потихоньку выкарабкивался. В начале этого года снова потребовалось дорогостоящее лечение, и учительница передала через детей просьбу о помощи. Был конец месяца, до зарплаты еще должно было пройти время. Многие родители откликнулись на призыв, но суммы были крошечные. По городу появились баннеры с информацией о Никите. Там я прочитала электронные адреса и нашла страницу в Интернете. Я перечитала всю информацию на gorod.dp.ua, ВКонтакте и других сайтах. Решила помогать и дальше, но большой суммы у меня не было, а давать по 10-15 грн было стыдно…

И тут, читая на сайтах информацию о сборах на лечение больных детей, я увидела благодарности доже за небольшие пожертвования и фразу, которая меня зацепила и изменила мое отношение: «… именно благодаря таким суммам в 10 - 20 грн закрываются сборы в 100 000».

Я поняла, что надо действовать, а не ждать благоприятного случая, и я стала передавать деньги через учительницу небольшими суммами по 12 - 16 грн из аванса, зарплаты, премии по несколько раз в месяц. На сайтах было выложено множество способов оплаты. Но я выбрала передавать через школу лично в руки учителя. По моему мнению, любой банк, как коммерческое учреждение, берет комиссию за услуги. Значит часть денег, которые предназначены на лечение осядут в банке – меня это не устраивало.

В ответ на Ваш вопрос как сделать так, чтобы люди помогали, хочу предложить ответ: давать больше информации. Фото Никиты с реквизитами висит на дверях нашей школы – для меня это прекрасное напоминание. У него на странице в Интернете я вижу, что вся семья, все родственники, друзья, крестные, сотрудники объединились и берут активное участие в сборе.

У него на странице висит информация о том, как можно помочь:

·ваши 10-50 грн спасут жизнь отличному парню;

·вы может разместить информацию у себя на странице;

·вы можете распечатать или раздать листовки;

·вы можете помолиться о здоровье Никиты.

Мы все готовы помочь деньгами разово настолько, насколько позволит наш бюджет. Это ценно, но наши еженедельные, ежемесячные, т.е. регулярные взносы намного важнее. Я хочу рассказать о том, как можно помогать материально, не ущемляя ни в чем своих детей.

1. Экономить на транспорте. Почти каждый из нас каждое утро едет на работу. Я еду двумя маршрутками, иногда тремя, если опаздываю. Мои маршруты дублируются общественным транспортом – трамваем и троллейбусом, которые стоят в два раза меньше. Если я хотя бы раз в день воспользуюсь общественным транспортом, я отложу в конверт для Никиты 1,5 грн. Дополнительные затраты по времени 5-7 минут на ожидание транспорта для меня вполне приемлемы. За неделю получается 10-20 грн.

2.Экономить на одежде и обуви. Дети имеют свойство расти. У меня остаются новые или почти новые детская одежда и обувь. Так случилось, что разница между моими, детьми моих родственников и знакомых 5-7 лет, т.е. вещи должны лежать в кладовке в ожидании своего следующего хозяина. Некоторая обувь за это время портиться – рассыхается, подошва трескается, одежда выходит из моды, плюс это добро занимает место. Есть выход – сдать в комиссионку, но выручка небольшая, да и сам процесс не очень приятен. В своем бюджете прибавку этих денег я все равно не почувствую. Но почувствует Никита, ведь каждая гривна – это еще один маленький шаг на пути к выздоровлению.

3.Участие в благотворительных ярмарках. Периодически волонтеры устраивают в парках и на открытых площадках нашего города благотворительные ярмарки. Вы можете принести туда свои изделия ручной работы, которые продадутся, а вырученные деньги пойдут деткам. Вы можете поделиться своим умением, проведя бесплатный мастер-класс. А можете купить какой-то сувенир или воздушный шар своему крохе.

Каждый выбирает для себя свой путь. «Дорогу осилит идущий…»

Благодярая Вашей статье я поняла, что сбор имеет сезонность. Летом он действительно падает. И я тоже летом не передавала денег – школа закрыта. Если бы я прочитала статью раньше, перед каникулами, я стала бы переводить деньги на карточку…

Очень надеюсь, мои слова не осядут мертвым грузом в архиве этого сайта, и зацепятся у кого-то в подсознании, прорастут, принесут плоды милосердия и любви. Наша помощь нужна детям. А дети нужны нам, так как они – наше будущее.


Юлия

Записки волонтера

www.pomogaem.com.ua

Я почала допомагати одній дитині зовсім недавно - у вересні минулого року. На батьківських зборах класний керівник розповіла нам про учня нашої школи Микиту Лотакова - хлопчика, який стійко бореться з хворобою і дуже хоче жити. У вчительки на очі наверталися сльози. Історія мене «пройняла», гаманець відкрився сам по собі, і я виклала все, що в ньому було.

Періодично я чула відлуння розвитку подій - справа йшла на лад, дитина потихеньку поправлялася. На початку цього року знову було потрібне дороге лікування, і вчителька передала через дітей прохання про допомогу. Був кінець місяця, до зарплати ще мав пройти час. Багато батьків відгукнулися на заклик, але суми були крихітні. По місту з'явилися банери з інформацією про Микиту. Там я прочитала електронні адреси та знайшла сторінку в Інтернеті. Я перечитала всю інформацію на gorod.dp.ua, ВКонтакті та інших сайтах. Вирішила допомагати і далі, але великої суми у мене не було, а давати по 10-15 грн було соромно...

І тут, читаючи на сайтах інформацію про збори на лікування хворих дітей, я побачила подяки навіть за невеликі пожертвування і фразу, яка мене зачепила і змінила моє ставлення: «... саме завдяки таким сумам в 10 - 20 грн закриваються збори в 100 000».

Я зрозуміла, що треба діяти, а не чекати сприятливого випадку, і я стала передавати гроші через вчительку невеликими сумами по 12 - 16 грн з авансу, зарплати, премії по кілька разів на місяць. На сайтах було викладено безліч способів оплати. Але я обрала передавати через школу особисто в руки вчителя. На мою думку, будь-який банк, як комерційна установа, бере комісію за послуги. Значить частина грошей, які призначені на лікування осядуть у банку - мене це не влаштовувало.

У відповідь на Ваше питання як зробити так, щоб люди допомагали, хочу запропонувати відповідь: давати більше інформації. Фото Микити з реквізитами висить на дверях нашої школи - для мене це прекрасне нагадування. У нього на сторінці в Інтернеті я бачу, що вся сім'я, всі родичі, друзі, хрещенні, співробітники об'єдналися і беруть активну участь у зборі.

У нього на сторінці висить інформація про те, як можна допомогти:

 

• ваші 10-50 грн врятують життя відмінному хлопцю;

• ви може розмістити інформацію у себе на сторінці;

• ви можете роздрукувати або роздати листівки;

• ви можете помолитися за здоров'я Микити.

 

Ми всі готові допомогти грошима разово настільки, наскільки дозволить наш бюджет. Це цінна допомога, але наші щотижневі, щомісячні, тобто регулярні внески набагато важливіші. Я хочу розповісти про те, як можна допомагати матеріально, не обмежуючині в чому своїх дітей.

1. Економити на транспорті. Майже кожен з нас щоранку їде на роботу. Я їду двома маршрутками, іноді трьома, якщо запізнююсь. Мої маршрути дублюються громадським транспортом - трамваєм і тролейбусом, які коштують в два рази дешевше. Якщо я хоча б раз на день скористаюся громадським транспортом, я відкладу в конверт для Микити 1,5 грн. За тиждень виходить 10-20 грн.

 

2.Економити на одязі та взутті. Діти мають властивість рости. У мене залишаються нові або майже нові дитячі одяг та взуття. Так сталося, що різниця між моїми, дітьми моїх родичів і знайомих 5-7 років, тобто речі повинні лежати в коморі, очікуючисвого наступного господаря. Деяке взуття за цей час псується- розсихається, підошва тріскається, одяг виходить з моди, плюс це добро займає місце. Є вихід - здати в комісійний магазин, але виручка невелика, та й сам процес не дуже приємний. Моєму бюджету вагомого прибутку це не принесе. Але відчує Микита, адже кожна гривня - це ще один маленький крок на шляху до одужання.

 

3.Участь в благодійних ярмарках. Періодично волонтери влаштовують в парках і на відкритих майданчиках нашого міста благодійні ярмарки. Ви можете принести туди свої вироби ручної роботи, які продадуться, а виручені гроші підуть діткам. А також можете поділитися своїм умінням, провівши безкоштовний майстер-клас. А можете купити якийсь сувенір або повітряну кульку своєму малюку.

 

Кожен вибирає для себе свій шлях. «Дорогу здолає той, хто йде...»

 

Завдяки Вашій статті я зрозуміла, що збір має сезонність. Влітку він дійсно падає. І я теж влітку не передавала грошей - школа закрита. Якби я прочитала статтю раніше, перед канікулами, я стала б переводити гроші на картку ...

Дуже сподіваюся, мої слова не осядуть мертвим вантажем в архіві цього сайту, і зачепляться у когось в підсвідомості, проростуть, принесуть плоди милосердя і любові. Наша допомога потрібна дітям. А діти потрібні нам, тому вони - наше майбутнє.


 

Юлія

 

Записки волонтера

www.pomogaem.com.ua

Залиште свій коментар