Коментар до статті «Найлютіші вороги благодійності»

Я
начала помогать одному ребенку совсем недавно – в сентябре прошлого года. На
родительском собрании классный руководитель рассказала нам об ученике нашей
школы Никите Лотакове – мальчике, который стойко борется с болезнью и очень
хочет жить. У учительницы на глаза наворачивались слезы. История меня «проняла», кошелек открылся сам
по себе и я выложила все оставшиеся в нем деньги.
Периодически
я слышала отголоски развития событий – дело шло на лад, ребенок потихоньку
выкарабкивался. В начале этого года снова потребовалось дорогостоящее лечение,
и учительница передала через детей просьбу о помощи. Был конец месяца, до
зарплаты еще должно было пройти время. Многие родители откликнулись на призыв,
но суммы были крошечные. По городу появились баннеры с информацией о Никите. Там я прочитала
электронные адреса и нашла страницу в Интернете. Я перечитала всю информацию на
gorod.dp.ua, ВКонтакте и других сайтах. Решила помогать и дальше, но большой суммы
у меня не было, а давать по 10-15 грн было стыдно…
И
тут, читая на сайтах информацию о сборах на лечение больных детей, я увидела
благодарности доже за небольшие пожертвования и фразу, которая меня зацепила и
изменила мое отношение: «… именно благодаря таким суммам в 10 - 20 грн закрываются
сборы в 100 000».
Я
поняла, что надо действовать, а не ждать благоприятного случая, и я стала
передавать деньги через учительницу небольшими
суммами по 12 - 16 грн из аванса, зарплаты, премии по несколько раз в месяц. На
сайтах было выложено множество способов оплаты. Но я выбрала передавать через
школу лично в руки учителя. По моему мнению, любой банк, как коммерческое
учреждение, берет комиссию за услуги. Значит часть денег, которые предназначены
на лечение осядут в банке – меня это не устраивало.
В
ответ на Ваш вопрос как сделать так, чтобы люди помогали, хочу предложить
ответ: давать больше информации. Фото Никиты с реквизитами висит на дверях
нашей школы – для меня это прекрасное напоминание. У него на странице в
Интернете я вижу, что вся семья, все родственники, друзья, крестные, сотрудники
объединились и берут активное участие в сборе.
У
него на странице висит информация о том, как можно помочь:
·ваши 10-50 грн спасут жизнь отличному парню;
·вы может разместить информацию у себя на
странице;
·вы
можете распечатать или раздать листовки;
·вы можете помолиться о здоровье Никиты.
Мы
все готовы помочь деньгами разово настолько, насколько позволит наш бюджет. Это
ценно, но наши еженедельные, ежемесячные, т.е. регулярные взносы намного важнее.
Я хочу рассказать о том, как можно помогать материально, не ущемляя ни в чем
своих детей.
1. Экономить на транспорте. Почти каждый из
нас каждое утро едет на работу. Я еду двумя маршрутками, иногда тремя, если
опаздываю. Мои маршруты дублируются общественным транспортом – трамваем и
троллейбусом, которые стоят в два раза меньше. Если я хотя бы раз в день
воспользуюсь общественным транспортом, я отложу в конверт для Никиты 1,5 грн.
Дополнительные затраты по времени 5-7 минут на ожидание транспорта для меня
вполне приемлемы. За неделю получается 10-20 грн.
2.Экономить на одежде и обуви. Дети имеют
свойство расти. У меня остаются новые или почти новые детская одежда и обувь.
Так случилось, что разница между моими, детьми моих родственников и знакомых 5-7
лет, т.е. вещи должны лежать в кладовке в ожидании своего следующего хозяина.
Некоторая обувь за это время портиться – рассыхается, подошва трескается,
одежда выходит из моды, плюс это добро занимает место. Есть выход – сдать в
комиссионку, но выручка небольшая, да и сам процесс не очень приятен. В своем
бюджете прибавку этих денег я все равно не почувствую. Но почувствует Никита,
ведь каждая гривна – это еще один маленький шаг на пути к выздоровлению.
3.Участие в благотворительных ярмарках. Периодически
волонтеры устраивают в парках и на открытых площадках нашего города
благотворительные ярмарки. Вы можете принести туда свои изделия ручной работы,
которые продадутся, а вырученные деньги пойдут деткам. Вы можете поделиться своим
умением, проведя бесплатный мастер-класс. А можете купить какой-то сувенир или
воздушный шар своему крохе.
Каждый
выбирает для себя свой путь. «Дорогу осилит идущий…»
Благодярая Вашей
статье я поняла, что сбор имеет сезонность. Летом он действительно падает.
И я тоже летом не передавала денег – школа закрыта. Если бы я прочитала статью раньше,
перед каникулами, я стала бы переводить деньги на карточку…
Очень
надеюсь, мои слова не осядут мертвым грузом в архиве этого сайта, и зацепятся у
кого-то в подсознании, прорастут, принесут плоды милосердия и любви. Наша
помощь нужна детям. А дети нужны нам, так как они – наше будущее.
Юлия
Записки
волонтера
www.pomogaem.com.ua

Я почала допомагати одній дитині зовсім
недавно - у вересні минулого року. На батьківських зборах класний керівник
розповіла нам про учня нашої школи Микиту Лотакова - хлопчика, який стійко бореться
з хворобою і дуже хоче жити. У вчительки на очі наверталися сльози. Історія
мене «пройняла», гаманець відкрився сам по собі, і я виклала все, що в ньому
було.
Періодично я чула відлуння розвитку подій -
справа йшла на лад, дитина потихеньку поправлялася. На початку цього року знову
було потрібне дороге лікування, і вчителька передала через дітей прохання про
допомогу. Був кінець місяця, до зарплати ще мав пройти час. Багато батьків
відгукнулися на заклик, але суми були крихітні. По місту з'явилися банери з
інформацією про Микиту. Там я прочитала електронні адреси та знайшла сторінку в
Інтернеті. Я перечитала всю інформацію на gorod.dp.ua, ВКонтакті та інших
сайтах. Вирішила допомагати і далі, але великої суми у мене не було, а давати
по 10-15 грн було соромно...
І тут, читаючи на сайтах інформацію про збори
на лікування хворих дітей, я побачила подяки навіть за невеликі
пожертвування і фразу, яка мене зачепила і змінила моє ставлення: «... саме
завдяки таким сумам в 10 - 20 грн закриваються збори в 100 000».
Я зрозуміла, що треба діяти, а не чекати
сприятливого випадку, і я стала передавати гроші через вчительку невеликими
сумами по 12 - 16 грн з авансу, зарплати, премії по кілька разів на місяць. На
сайтах було викладено безліч способів оплати. Але я обрала передавати через
школу особисто в руки вчителя. На мою думку, будь-який банк, як комерційна
установа, бере комісію за послуги. Значить частина грошей, які призначені на
лікування осядуть у банку - мене це не влаштовувало.
У відповідь на Ваше питання як зробити так,
щоб люди допомагали, хочу запропонувати відповідь: давати більше інформації.
Фото Микити з реквізитами висить на дверях нашої школи - для мене це прекрасне
нагадування. У нього на сторінці в Інтернеті я бачу, що вся сім'я, всі родичі,
друзі, хрещенні, співробітники об'єдналися і беруть активну участь у
зборі.
У нього на сторінці висить інформація про те,
як можна допомогти:
• ваші 10-50 грн
врятують життя відмінному хлопцю;
• ви може розмістити інформацію у себе на
сторінці;
• ви можете роздрукувати або роздати листівки;
• ви можете помолитися за здоров'я Микити.
Ми всі готові
допомогти грошима разово настільки, наскільки дозволить наш бюджет. Це цінна
допомога, але наші щотижневі, щомісячні, тобто регулярні внески набагато
важливіші. Я
хочу розповісти про те, як можна допомагати матеріально, не обмежуючині в чому своїх дітей.
1. Економити
на транспорті. Майже кожен з нас щоранку їде на роботу. Я їду двома
маршрутками, іноді трьома, якщо запізнююсь. Мої маршрути дублюються громадським
транспортом - трамваєм і тролейбусом, які коштують в два рази дешевше.
Якщо я хоча б раз на день скористаюся громадським транспортом, я відкладу в
конверт для Микити 1,5 грн. За тиждень виходить 10-20 грн.
2.Економити на одязі та взутті. Діти мають властивість рости. У мене
залишаються нові або майже нові дитячі одяг та взуття. Так
сталося, що різниця між моїми, дітьми моїх родичів і знайомих 5-7 років, тобто
речі повинні лежати в коморі, очікуючисвого наступного господаря. Деяке взуття за цей час псується- розсихається, підошва тріскається, одяг виходить з моди, плюс це добро займає
місце. Є вихід - здати в комісійний магазин, але виручка
невелика, та й сам процес не дуже приємний. Моєму
бюджету вагомого прибутку це не принесе. Але відчує Микита, адже кожна гривня - це ще
один маленький крок на шляху до одужання.
3.Участь в благодійних ярмарках. Періодично волонтери
влаштовують в парках і на відкритих майданчиках нашого міста благодійні
ярмарки. Ви можете принести туди свої вироби ручної роботи, які продадуться, а
виручені гроші підуть діткам. А також можете поділитися
своїм умінням, провівши безкоштовний майстер-клас. А можете купити якийсь
сувенір або повітряну кульку своєму малюку.
Кожен вибирає для себе свій шлях. «Дорогу
здолає той, хто йде...»
Завдяки Вашій
статті я зрозуміла, що збір має сезонність. Влітку він дійсно падає. І я теж влітку
не передавала грошей - школа закрита. Якби я прочитала статтю раніше, перед канікулами,
я стала б переводити гроші на картку ...
Дуже сподіваюся, мої слова не осядуть мертвим
вантажем в архіві цього сайту, і зачепляться у когось в підсвідомості,
проростуть, принесуть плоди милосердя і любові. Наша допомога потрібна дітям. А
діти потрібні нам, тому вони - наше майбутнє.
Юлія
Записки
волонтера
www.pomogaem.com.ua