Щоденник арт-терапевта
Сьогодні наш арт-десант висадився, як зазвичай, у хірургічному відділенні лікарні на вулиці Космічній. Незважаючи на 5 годину вечора, багато хто з дітей спав, і ми зібрали всього 7 чоловік.
Приємно, коли діти вже знайомі. Як завжди, прийшла Оленка. Я зустріла її в коридорі, вона мене відразу впізнала й пішла обирати розмальовку. Пізніше підійшла й її мама.
Прийшли Єгор із мамою Катею (до речі, за професією вона архітектор). Мама сказала, що хоче просто поспостерігати за заняттям. Забігаючи вперед, розповім, що під кінець Катя все-таки погодилася помалювати зі мною «петриківку».
Приєдналася до нас Ангеліна. Вона провела заняття, сидячи у мами на руках, при цьому малювали дівчинка й мама – кожна свою картинку.
За іншим столом до мене підсіли Микита йЖеня, герой сьогоднішнього дня. Але про нього трохи пізніше.
Треба сказати, що сьогодні я прийшла на арт-терапію непідготовлена. Минулого разу ми використали майже всі розмальовки. Через те що весь вчорашній день я провела на Фестивалі майбутніх мам, то повернулася додому тільки до 16.00. Ледь встигла перевести через екран монітора десяток картинок і побігла на зустріч з новою колегою з арт-терапії Вікторією. Коли на занятті ми розклали матеріали, виявилося, що всі розмальовки «дівчачі».
 |
 |
 |
Я розгубилася: що ж ми будемо робити з хлопчиками?Але тут ситуація вирішилася сама собою.
Отже, знайомтеся, герой дня – Євген! Женя вибрав собі картинку з зайчиком (явно не за віком, але ж нічого іншого я не принесла) й став розфарбовувати. А ось у його сусіда Микити нічого не виходило: ні малювати, ні розфарбовувати – заважав катетер на правій руці. Я пообіцяла, що ми прийдемо наступного тижня й у нього все вийде. Але Микиті зовсім не хотілося повертатися в палату. Він приніс показати нам меч, який зробили для нього клоуни з повітряної кульки, – видно було, що хлопчик хоче продовжити спілкуватися. Я ж не знала, чим його зайняти.
І тут на виручку мені прийшов Женя. Він сказав, що вміє робити витинанки й зараз мене навчить. Узяв аркуш паперу, показав, як складати й вирізати, й справа пішла. Витинанками пізнання Жені не обмежилися – після них ми вчилися складати жабу й кораблик. На допомогу до нас підсіла Вікторія; захопився паперовим кораблем і Микита, і Оленка з мамою - Микита навчив усіх, усе пояснив і показав.
Потім Женя зробив літак складної конструкції з прискоренням. Вікторія затіяла складати з Оленкою казку, хлопчаки допомагали. Гра захопила. Позапускалі літачки, погомоніли, трохи побігали. З побоюванням подивилися на медсестру, але вона промовчала. Випробувальні запуски літачків довелося припинити. Пілоти з незрозумілих причин або оголошували екстрену посадку і пікірували прямо в гуаш, або невідома сила вела їх до «бермудського трикутника» – шафки з пожежним шлангом. Один літак таки залетів туди й пропав. Заглянувши, ми побачили, що там, крім нашого, вже є чийсь літачок.
 |
 |
 |
Потім була гра. Хочете пограти з нами? Ось угадайте: зелений, любить бруд, не людина й не тварина, лисий, не їсть банани, любить павутину, спочатку був дуже не дуже дружнім, і ми всі його знаємо. Ні, це не водяний і не інопланетянин. У нього немає хвоста. Ні, це не друг Чебурашки. У нього є дружина. Вгадували довго йвесело. Виявилося, що Вікторія загадала Шрека. Так, дійсно, ми всі його знаємо й він зелений.
Було багато ігор. Грали в пантоміму, грали з паперовими жабами й корабликами. Грала Вікторія з дітьми, всі ігри придумувала вона. Я багато пропустила, тому що Катя (мама Єгора) вчила мене робити тюльпан з паперу, а потім ми захопилися малюванням цибульки в стилі петриківського розпису, а Єгор допоміг нам зобразити калинку дотиками пальців.
Сьогодні було дуже добре, тепле, спокійне й веселе заняття. Було дуже приємно працювати з Вікторією й навчатися в неї!
20 вересня, вівторок
Після традиційно теплих вересневих днів, 20-е число раптом здивувало негодою. Подув холодний вітер, небо затягнуло хмарами , й різко похолоднішало. Бррр. У таку погоду нікуди йти не хочеться. Будинок – робота – дім –традиційний маршрут для багатьох. Для багатьох, але тільки не для Тані, Світлани й Сергія.
Вони відклали всі свої справи й, не дивлячись на негоду, зустрілися о 17.00 на вулиці Космічній, щоб сходити в гості до дітей. Це було дуже важливо й відкласти ніяк не можна – адже цю стійку трійцю малюки чекали з великим нетерпінням.
Таня, професійний психолог, ось уже кілька місяців поспіль приходить у відділення хірургії з онкологічними ліжками Обласної дитячої лікарні, щоб провести заняття з арт-терапії та хоч на пару годин відвернути дітей від неприємних думок і довгого очікування виписки.
 |
 |
 |
Сьогодні, як і завжди, заняття вдалося на славу. Кілька зсунутих столів, щоб кожен був причетним до спільної дії. Цього разу серед батьків був помічений навіть тато, а це велика рідкість. Мами теж активно включилися в процес.
Малювали в техніці плями аквареллю. Подивіться, які яскраві малюнки, гарні автомобілі, метелики вийшли в дітей! Як же це чудово:відступити від шкільних та дитсадівських шаблонів і нудних завдань і просто зайнятися творчістю. Поставити яскраві плями, змішати кольори, розмазати як душа забажає – це ж так красиво й пізнавально! Друга робота була з клеєм і сіллю. Я не вмію, але наша Таня може все, а Світлана з Сергієм відмінні помічники. Загалом впоралися. І на «десерт» традиційна гра-бродилка. Вийшло дуже душевно.
Навіть не віриться, що за вікном негода й з ранку ллє дощ. На занятті з арт-терапії тепло й затишно. Ми вчимо дітей і вчимося самі. І нехай весь світ зачекає!
Так, в лікарню краще не потрапляти, а приходити тільки за тим, щоби привітати лікарів з професійним святом і ще пару-трійку разів зазирнути в пологовий будинок за донькою й сином. Давайте побажаємо разом: нехай дітки будуть здорові, а влікарів буде поменше роботи!
Ми дякуємо Юлії за чудові звіти й нагадуємо, що приєднатися до наших арт-терапевтів можна, зв’язавшися з нами електронною поштою info@pomogaem.com.ua або зателефонувавши 067-632-69-19, а принести художні матеріали, яких постійно потребує проект, можна на вул. Троїцьку (Красну), 3а з понеділка по п’ятницю з 9.30 до 18.00.