День народження Іри

День народження Іри

Бывают обычные занятия по арт-терапии, а бывают особенные. Как раз о таком – очередной отчет волонтеров.

«Когда мы с Таней звали детей из палат на очередное занятие по арт-терапии, тихая девочка в третьей палате очень скромно сказала, что у нее день рождения.

Мы ответили дежурное : «Ух, ты! Классно тебе…» и отправились звать других детей. Но в голове у Тани уже созревал план. Как только мы с помощью активных мамочек сдвинули столы, застелили их клеенкой и раздали детям раскраски, Таня начала склеивать листы ватмана в один большой и сказала, что это основа для поздравления.

«Зачем такой огромный?» - недоумевала я. «Можно поменьше – из двух листов, нарисовать вверху буквы и побрызгать яркими капельками из гуаши. Будет же красиво!»

«Нет, - ответила Таня. - Это будет поляна с травой, вверху голубое небо и яркое солнце».

«Странная идея», - подумала я, но промолчала. Нерационально, нелогично, все не так. Конечно же, я попробовала объяснить, как всю эту затею вижу я. Я часто рисую стенгазеты, я знаю как лучше.

Куда там. Это только с виду Таня кажется хрупкой и податливой. Стоять на своем она умеет.
Мне ничего не оставалось, как подчиниться. Ладно, рисую буквы на трех отдельных листах. Собираюсь отдать их трем детям постарше, чтобы раскрасить, а потом вырежу и наклеим.

И опять слышу: «Нет, буквы надо сначала вырезать, а потом раскрасить. Раскрашивать будут все. Не страшно, что получится неаккуратно».

Чего только не придумают эти чудаки с гуманитарным образованием. Ладно, прошу мамочек помочь мне с вырезанием букв и молча рисую ромашку. Сегодня к нам присоединилась девушка-подросток, которая очень нас выручила с изготовлением ромашек из цветной бумаги. Хорошо, когда ничего не надо объяснять, а можно просто сказать, что нужны разноцветные ромашки с красивыми серединками, и меня поймут.

Дети как раз закончили с раскрасками. Таня выдала им ватман и совместное творчество по рисованию поляны началось. Так как зеленой краски было несколько оттенков, то трава получилась с переливами цветов и тенями – очень натурально. Небо под стать сегодняшней погоде – чуть темновато, но все же летнее. Сбоку солнышко. Вроде и ничего, красиво.

Тем временем дело дошло до раскрашивания букв. Я думала, буквы разрисуем гуашью - яркие, сочные, разноцветные.

Ан нет. Каждая буква получилась индивидуальной, соответственно возрасту ее «хозяина». Коричневые, синие, в кружочек и полосочку, раскрашенные акварелью, мелками и карандашами. Мягко говоря, разнообразные.

И тут началось самое интересное. Мы, взрослые привыкли все делать сами. В детском коллективе устроено иначе. Да, именно в коллективе. За два занятия дети успели сдружиться и научились работать вместе. Один наклеивает серединки в ромашки. Другой – аккуратно переносит их к нашему столу. Самый маленький и самый главный мажет клеем низ цветка. Девочка с очаровательными карими глазами показывает, куда клеить, и мама мальчика, который утвердительно кивает головой в знак согласия с проектом, клеит. И вот уже весь наш луг пестрит яркими цветами, надпись «Ира, с днем Рождения!!!» наклеена. Стенгазета готова.

Это оказалось совсем не так, как я хотела, а гораздо круче!

Участие приняли все, всем нашлось применение. Я еще раз убедилась, что фраза: «Я не могу, у меня не получится» придумана взрослыми исключительно для того, чтобы скрыть свое «не хочу». Дети могут все. Ну и что, что сегодня не слушаются руки и не хотят дружить с ножницами – зато клей им под силу; ну и что, что стоит катетер на кисти – есть еще вторая рука.

Видели бы вы глаза этих детей и их мам, когда газета была окончена! Сколько радости, счастья, азарта, вдохновения! Видели бы Вы восторг мамы виновницы торжества,благодарную улыбку Иры, ее светящиеся глаза, когда мы с троекратным криком «С днем рождения!» влетели всей толпой к ней в палату.

Эта улыбка стоила очень дорогого. Ира приходила к нам на все занятия. Ее работы выделяются тонкостью исполнения, законченностью и изумительным сочетанием цветов. На предыдущем занятии видно было, что она очень слаба. Она закончила черепашку в числе последних, даже улыбалась с трудом. И когда все остальные дети принимались за командное задание, Ира поднялась и очень-очень медленно пошла к себе в палату отдыхать. Заметно было, что она сильно устала. Так и сегодня: едва закончив свою раскраску, она ушла к себе. О готовящемся сюрпризе Ира ничего не знала, потому он и удался!

Наконец-то, я хоть немного открыла для себя понятие арт-терапия. Это не рисование, не поделки, не развлечение от скуки. Это все вместе взятое и гораздо больше – это дружба, выручка, это зашкаливающие эмоции, взрыв эндорфинов, радость, улыбки и смех, и светящиеся от счастья глаза!

Выздоравливай, Ира! С днем рождения!»

Огромное спасибо волонтерам-арт-терапевтам Юле и Тане за занятие и отчет!

А мы напоминаем, что проект нуждается в художественных материалах. И на этот раз не будем даже писать список – главное, что нам необходимо, – бумага. Даже так: БУМАГА. Она подходит к концу. Нужен ватман, акварельная, офисная, подойдут и начатые вашими детьми альбомы, и отдельные листочки.

Если вы хотите занести нам материалы, но нет времени подъехать – мы заберем у вас канцтовары сами. Телефоны: +380 56 732 48 07, 0 800 330 156, принести бумагу, краски, пластилин, мелки можно по адресу: ул. Троицкая (Красная), 3а, с 9 до 18.00 в рабочие дни.

 

«Коли ми з Танею звали дітей з палат на чергове заняття з арт-терапії, тиха дівчинка в третій палаті дуже скромно сказала, що в неї день народження.

Ми відповіли чергове: «Ух, ти! Класно тобі ... » й пішли кликати інших дітей. Але в голові Тані вже визрівав план. Як тільки ми з допомогою активних матусь зіставили столи, застелили їх клейонкою й роздали дітям розмальовки, Таня почала склеювати аркушіватману в один великий і сказала, що це основа для привітання.

«Навіщо такий величезний?» - дивувалася я. «Можна трохи менше – з двох листів, намалювати вгорі літери й побризкати яскравими крапельками гуаші. Буде ж гарно! »

«Ні, - відповіла Таня. - Це буде галявина з травою, вгорі блакитне небо й яскраве сонце ».

«Дивна ідея», - подумала я, але промовчала. Нераціонально, нелогічно, все не так. Звичайно ж, я спробувала пояснити, як усю цю затію бачу я. Я часто малюю стінгазети, я знаю як краще. Куди там. Це тільки на вигляд Таня здається тендітною і м’якою. Стояти на своєму вона вміє.

Мені нічого не залишалося, як підкоритися. Гаразд, малюю літери на трьох окремих аркушах. Збираюся віддати їх трьом дітям старшого віку, щоб розфарбувати, а потім виріжу й наклеїмо.

І знову чую: «Ні, літери треба спочатку вирізати, а потім розфарбувати. Розфарбовувати будуть усі. Не страшно, що вийде неохайно».

Чого тільки не придумають ці диваки з гуманітарною освітою. Гаразд, прошу матусь допомогти мені з вирізанням букв і мовчки малюю ромашку. Сьогодні до нас приєдналася дівчина-підліток, яка дуже нас виручила з виготовленням ромашок із кольорового паперу. Добре, коли нічого не треба пояснювати, а можна просто сказати, що потрібні різнокольорові ромашки з красивими серединками, і мене зрозуміють.

Діти якраз закінчили з розмальовками. Таня видала їм ватман і спільна творчість з малювання галявини почалося. Зеленої фарби було кілька відтінків, тому трава вийшла з переливами кольорів і тінями – дуже натурально. Небо під стати сьогоднішній погоді – трохи темнувате, але все ж літнє. Збоку сонечко. Начебто й нічого, красиво.

Тим часом справа дійшла до розфарбовування букв. Я думала, літери розмалюємо гуашшю - яскраві, соковиті.

Але ж ні. Кожна буква вийшла індивідуальною, відповідно до віку її «господаря». Коричневі, сині, в кружечок і смужку, розфарбовані аквареллю, крейдою й олівцями. М'яко кажучи, різноманітні.

І тут почалося найцікавіше. Ми, дорослі звикли все робити самі. У дитячому колективі влаштовано інакше. Так, саме в колективі. За два заняття діти встигли здружитися йнавчилися працювати разом. Один наклеює серединки в ромашки. Інший – аккуратно переносить їх до нашого столу. Найменший і найголовніший маже клеєм низ квітки. Дівчинка з чарівними карими очима показує, куди клеїти, й мама хлопчика, який ствердно киває головою на знак згоди з проектом, клеїть. І ось уже весь наш луг рясніє яскравими квітами, напис «Іра, з Днем Народження!» наклеєний. Стінгазета готова.

Це виявилося зовсім не так, як я хотіла, а набагато крутіше!

Участь взяли всі, всім знайшлося застосування. Я ще раз переконалася, що фраза: «Я не можу, в мене не вийде» -придумана дорослими виключно для того, щоб приховати своє «не хочу». Діти можуть усе. Що з того, що сьогодні не слухаються руки й не хочуть дружити з ножицями – зате клей їм під силу; що з того, що стоїть катетер – є ще друга рука.

Бачили б ви очі цих дітей та їхніх мам, коли газета була закінчена! Скільки радості, щастя, азарту, натхнення! Бачили б Ви захват мами винуватиці торжества, вдячну посмішку Іри, її сяючі очі, коли ми з триразовим криком «З днем народження!» влетіли всім натовпом до неї в палату.

Ця посмішка коштувала дуже дорогого. Іра приходила до нас на всі заняття. Її роботи виділяються тонкістю виконання, закінченістю й дивовижним поєднанням кольорів. На попередньому занятті видно було, що вона дуже слабка. Вона закінчила черепашку в числі останніх, навіть посміхалася насилу. І коли всі інші діти взялися за командне завдання, Іра півелася й дуже-дуже повільно пішла до себе в палату відпочивати. Помітно було, що вона сильно втомилася. Так і сьогодні: ледь закінчивши свою розмальовку, вона пішла до себе. Про підготовлюваний сюрприз Іра нічого не знала, тому він і вдався!

Нарешті, я хоч трохи відкрила для себе поняття арт-терапія. Це не звичайне малювання, не розвага від нудьги. Це все разом узяте й набагато більше – це дружба, виручка, емоції, що зашкалюють, вибух ендорфінів, радість, усмішки йсміх, і сяючі від щастя очі!

Видужуй, Іра! З Днем народження!»

Величезне спасибі волонтерам-арт-терапевтів Юлі і Тані за заняття й чудовий звіт!

А ми нагадуємо, що проект потребує художніх матеріалів. І на цей раз не будемо навіть писати список – головне, що нам потрібно, - папір. Навіть так: ПАПІР. Залишилося всього декілька аркушів.Необхідні ватман, акварельний папір, офісний, підійдуть і розпочаті вашими дітьми альбоми, і розрізнені аркуші.

Якщо ви хочете занести нам матеріали, але немає часу під'їхати – ми заберемо у вас канцтовари самі. Телефони: 0 800 330 156, 0 800 330 156, принести папір, фарби, пластилін, крейду можна за адресою: вул. Троїцька (Червона), 3а, з 9 до 18.00 в робочі дні.