Тренінг «Психологічні проблеми прийомних дітей: брехня, злодійство, сексуалізована поведінка»
Всем известно, что врать – это плохо, а воровать – это
очень плохо. Мы так воспитаны, это наши убеждения, ценности, способы
взаимодействия с миром. Для нас воровство находится где-то за гранью
допустимого, это то, чего не может произойти с нами и нашими близкими.
Приемные дети – это особые дети. Они пережили тяжкие
мытарства, жизнь в асоциальной семье, в детском доме, прошли через уличное
бродяжничество и попрошайничество. В их прошлом было насилие и унижение,
разочарование и отвержение.
Для многих из них воровство стало единственным
способом выживания, для других – это результат эмоциональной и психологической
незрелости. Третьи – вообще не знают разницы между понятиями «свое» и «чужое».
Ведь в интернате и в асоциальной семье они не могли иметь даже своих желаний,
не говоря уже о личном пространстве.
Представьте себя на месте такого ребенка, и вы
поймете, что вряд ли к нему стоит применять клеймо «вора».
Об этом мы говорили на нашем тренинге, который
состоялся 10 апреля 2016 г. в воскресенье.
Было много участников и много эмоций. Ведь заявленные
темы не просто сложны – они больно бьют по репутации и чувствам приемных
родителей. Моей задачей на этой встрече было сделать так, чтобы взрослые
относились к сиротам не как к «бессовестным ворам» но как к детям, которые
нуждаются в помощи.
Сразу скажу, было нелегко. Ведь честность и моральные
нормы стоят для родителей во главе угла, и нарушение их воспринимается как что-то
немыслимое. Неважно, что именно воровство стало средством выживания в интернате
или на улице, многим папам и мамам хочется, чтобы после обретения новой семьи
все быстро изменилось.
Чувства родителей понятны. Ведь они прикладывают много
усилий для того, чтобы ребенок чувствовал себя хорошо в приемной семье, и
недостойное поведение сына или дочери считают неблагодарностью. На тренинге мы
обсуждали, как не разочароваться в детях и в себе. Особенно полезным был
положительный опыт самих участников.
Родители приводили огромное количество примеров из
жизни о том, как их дети брали чужие вещи. Эмоциональность обсуждения и
заитересованность участников в этой теме помешали рассмотрению других вопросов,
например, сексуализированного поведения приемных детей. Поэтому эту тему, тоже
очень актуальную и не менее эмоциональную, решили вынести в отдельный тренинг.
Ни для кого не
секрет, что в прошлом многих детей-сирот присутствовало насилие: физическое,
психологическое, и, к сожалению, сексуальное. Именно этот вид насилия оставляет
самый болезненный след. С такой травмой новый член семьи приходит в семью. И
очень важно понимать, чем можно помочь такому ребенку. Мы обязательно пригласим
всех на такой тренинг, как только будет определена дата проведения.
Ну а на этой встрече, я надеюсь, родители нашли для
себя ответы на многие вопросы. Отзывы участников говорят о том, что многое из
задуманного удалось!
Марианна Лапина
Усім
відомо, що брехати - це погано, а красти - це дуже погано. Ми так виховані, це
наші переконання, цінності, способи взаємодії зі світом. Для нас злодійство
знаходиться десь за межею допустимого, це те, чого не може відбутися з нами йнашими близькими.
Прийомні
діти - це особливі діти. Вони пережили тяжкі поневіряння, життя в асоціальної родині,
в дитячому будинку, пройшли через вуличне бродяжництво та жебракування. Вїхньому минулому було насильство йприниження, біль і розчарування.
Для
багатьох з них злодійство стало єдиним способом виживання, для інших – це
результат емоційної та психологічної незрілості. Треті – взагалі не знають
різниці між поняттями «своє» й «чуже». Адже в інтернаті йв асоціальної сім'ї вони не могли мати навіть своїх бажань, не кажучи вже про
особистий простір.
Уявіть
себе на місці такої дитини, і ви зрозумієте, що навряд чи до неїварто застосовувати клеймо «злодія».
Про
це ми говорили на нашому тренінгу, який відбувся10 квітня
2016 р в неділю.
Було
багато учасників і багато емоцій. Адже заявлені теми не просто складні – вони
боляче б'ють по репутації й почуттям прийомних батьків. Моїм
завданням на цій зустрічі було зробити так, щоб дорослі ставилися до сиріт не
як до «безсовіснихзлодіїв»,а як до дітей, які потребують допомоги.
Відразу
скажу, було нелегко. Адже чесність і моральні норми стоять для батьків на найважливішому місці,йпорушення їх сприймається як щось немислиме. Неважливо, що саме злодійство
стало засобом виживання в інтернаті або на вулиці, багатьом татам і мамам хочеться,
щоб після здобуття нової сім'ї все швидко змінилося.
Почуття
батьків зрозумілі. Адже вони прикладають багато зусиль для того, щоб дитина
відчувала себе добре в прийомній родині, й негідну поведінку
сина чи дочки вважають невдячністю. На тренінгу ми обговорювали, як не
розчаруватися в дітях і в собі. Особливо корисним був позитивний досвід самих
учасників.
Батьки
приводили величезну кількість прикладів з життя про
те, як їхні діти брали чужі речі. Емоційність обговорення і зацікавленістьучасників у цій темі завадили розгляду інших питань, наприклад,
сексуалізованої поведінки прийомних дітей. Тому цю тему, теж дуже
актуальну йне менш емоційну, вирішили винести в окремий тренінг.
Ні
для кого не секрет, що в минулому багатьох дітей-сиріт було присутнє насильство:
фізичне, психологічне, й, на жаль, сексуальне. Саме цей
вид насильства залишає найболючіший слід. Ізтакою травмою новий член родини приходить усім'ю. Йдуже важливо розуміти, чим можна допомогти такій дитині. Ми обов'язково
запросимо всіх на такий тренінг, як тільки буде визначено дату проведення.
Ну
а на цій зустрічі, я сподіваюся, батьки знайшли для себе відповіді на багато
питань. Відгуки учасників говорять про те, що багато що з задуманого вдалося!
Маріанна Лапіна
