Перемоги та нова мета Ігоря
Мы
вернулись! Вернулись с новыми победами над болезнью, с яркими впечатлениями, с
намерением побеждать и выигрывать, а еще у нас есть цель. О чем я и хочу вам
рассказать.
Дело
в том, что Игорёша сейчас в том возрасте, когда начинается
активныйфизиологический рост (с 9 до 12 лет). Рост костей опережает рост
мышц. В итоге происходят физиологические
процессы, свойственные каждому подростку. Любые
изменения в организме отражаются на детках, особенно на тех, у кого есть хоть
какие-то малейшие проблемы.
Наверное,
мы попали в период таких же метаморфозов. Несмотря на усиленное лечение,
природу не обманешь и некоторые преграды не обойдешь. Их надо вовремя
преодолевать и работать над собой еще больше. Игорёк старался что есть силы.
Игорь
сам научился плавать, посещая реабилитацию в Словакии в центре АДЕЛИ, не
взирая на свои гиперкинезы, а при таком заболевании плавают только по кругу. Но
он упорно занимался в бассейне, «подслушивая» словацких тренеров, которые
проводили тренировки со здоровыми детьми, впитывал всю информацию, как губка.
Стало получаться. Дома стали ходить на тренировки. А так как он
целеустремленный мальчик с большим потенциалом, естественно, возникло
желание добиваться результатов в этом виде спорта. 16 февраля 2013 года неожиданно
для всех нас его взяли на международный турнир по плаванью среди
детей-инвалидов на призы героя Украины Виктора Смирнова. Радости не было
предела... Но у меня, как у мамы, был шок. Мысли о том, как же я его одного-то
отпущу, такого проблемного… Пришлось рискнуть. Правда, с папой поставили условие:
если за неделю научится завязывать шнурки на кроссовках, поедет.
Научился за полтора дня! А потом выиграл второе место! Невозможно описать этот
восторг, эти чувства, эти эмоции…
Желание
Игоря участвовать, побеждать, достигать присутствует во всем, и тем более
в лечении. Но болезнь себя проявляет упорно и настойчиво. В зимний период
стянуло ногу. Необходима быласрочная и серьезная реабилитация в
АДЕЛИ. В Европе эту клинику посещают через каждые 2 месяца. Мы посещаем
раз в полгода.
В
словацкий центр АДЕЛИ мы попали на 17 дней раньше
запланированного срока. Пришлось сумбурно собирать средства, были проблемы
и с переездом. Мы не знали, в какие сроки уложимся, проездные
билеты на то время уже подорожали. К счастью, цена обратного билета, купленного
на этот же поезд в Словакии, ниже в несколько сотен гривен. Кроме того, наше
возвращение совпало с праздником Великой Пасхи. А в это время обычно билетов
не достать. Остались только на злополучный дорогущий ХЮНДАЙ, где нет скидок на
детей-инвалидов и сопровождающих их родителей. Но и это мы преодолели.
Единственное, что очень сильно нас огорчило –
известие об уходе из жизни нашего реабилитолога Юлии Ильичевой.Она была необыкновенным
человеком, замечательной женщиной, отличным специалистом, именно она поставила
моего сына на ноги, именно она принесла в нашу жизнь, полную
депрессии, боли и разочарования, радость, стремление жить и верить, не
бояться препятствий. Я отлично помню тот момент, когда еще маленький Игорёшка
открылся этому человеку, стал делать первые шаги навстречу. Замечательная,
яркая, незабываемая, подарившая радость многим людям и так внезапно
ушедшая! Светлая память таким людям.
Слава Богу, мы попали на реабилитацию к Роману,
который знал все проблемы Игоря с первого дня. Тем более, что в его команде
работали люди, работавшие с Юлией. Игорь был в восторге. И как бы тяжело
ни давались физические нагрузки, когда рядом с тобой несущие свет и добро люди,
все проходит на одном дыхании. Все дни реабилитации прошли незаметно.
Еще
одно переживание тревожило мою душу – возможность попасть в венгерскую клинику
Шопрон на магнитные процедуры. За два года посещения реабилитации, я убедилась
на чужих примерах и на собственном опыте, что только комплексный подход дает
самые лучшие результаты. Наблюдательный Игорь заметил пациентов, которые при
таком же диагнозе, как у него, два года назад выглядели физически лучше Игоря.
Но в этом году из-за отсутствия
комплексного лечения, болезнь еще более усугубила состояние здоровья.
Паралич правой стороны был выражен очень явно. Они начали ходить с костылем,
тянуть ногу, не работает правая рука. Смотреть было больно, страшно и печально.
Поэтому
я очень благодарю всех, кто нам помог, помогает и будет помогать. Особенно Александра!
В этот раз львиная доля средств поступила от него и только благодаря
этому мы успели на реабилитацию, процесс восстановления пошел быстрее.
Ваша помощь неоценима. Пусть хранит Вас Бог и помогает во всех
делах и начинаниях! Спасибо всем людям нашего города. Спасибо словацкому
фонду АППА, который оплатил наше проживание и питание в их центре. Спасибо всем
людям, оказывающим нам помощь. Благодарю от всего сердца!
Но,
самым впечатляющим в нашей поездке был день, когда мы смогли встретиться с президентом
паралимпийцев Словакии паном Яном Ряпошем. Какой внимательный, скромный и
искренний человек. С каким пониманием и сочувствием он отнесся к попавшему в
беду ребенку. Именно он позаботился о моем ребенке и направил запрос
нашему представителю паралимпийцев, чтобы Игоря взяли в днепропетровскую
команду. Надеюсь, Игорь понимает всю серьезность и ответственность, возложенную
на него. После всего пережитого я уверена, мой малыш не подведет. Ведь жизнь
научила его ставить цели и добиваться их, как бы тяжело и больно ни было.
Светлана
МАРЧЕНКО
Помочь детям стало еще легче. Если вы обладатель карточки Visa или MasterCard, то перечислить деньги можно прямо сейчас в разделе ПОЖЕРТВОВАТЬ.
По всем вопросам обращайтесь
Руководитель программы
«Здоровый ребенок»
Анастасия Осипова
+38 099-93-77-558, (056) 732-48-07
osipova@deti.dp.ua
www.pomogaem.com.ua
Ми повернулися!
Повернулися з новими перемогами над хворобою, з яскравими враженнями, з наміром
перемагати і вигравати, а ще у нас є мета. Про що я і хочу вам розповісти.
Справа в тому, що
Ігорьок зараз у тому віці, коли починається активне фізіологічне зростання (з 9
до 12 років). Ріст
кісток випереджає ріст м'язів. Відбуваються фізіологічні процеси, властиві кожному підлітку.
Будь-які зміни в організмі відображаються на дітях, особливо на тих, у кого є хоч
якісь найменші проблеми.
Напевно, ми потрапили
в період таких же метаморфозів. Незважаючи на посилене лікування, природу не
обдуриш і деякі перепони не обійдеш. Їх треба вчасно долати і працювати над
собою ще більше. Ігорьок намагався що є сили.
Ігор сам навчився
плавати, відвідуючи реабілітацію в Словаччині в центрі АДЕЛІ, не дивлячись на
свої гіперкінези, а при такому захворюванні плавають тільки по колу. Але він
наполегливо займався в басейні, «підслуховуючи» словацьких тренерів, які проводили
тренування зі здоровими дітьми, вбирав всю інформацію, як губка. Стало
виходити. Вдома
стали ходити на тренування. А так як він цілеспрямований хлопчик з великим
потенціалом, звичайно,
виникло бажання домагатися результатів у цьому виді спорту. 16 лютого 2013
несподівано для всіх нас його взяли на міжнародний турнір з плавання серед
дітей-інвалідів на призи героя України Віктора Смірнова. Радості не було меж... Але у
мене, як у мами, був шок. Думки про те, як же я його одного відпущу, такого проблемного...
Довелося ризикнути. Правда, з татом поставили умову: якщо за тиждень навчиться
зав'язувати шнурки на кросівках, поїде. Навчився за півтора дня! А потім виграв
друге місце! Неможливо описати цей захват, ці почуття, ці емоції...
Бажання Ігоря брати
участь, перемагати, досягати мети, присутні в усьому, і тим більше в лікуванні. Але
хвороба себе проявляє завзято і наполегливо. У зимовий період стягнуло ногу.
Необхідна була термінова і серйозна реабілітація в АДЕЛІ. У Європі цю клініку
відвідують через кожні 2 місяці. Ми відвідуємо раз на півроку.
У словацький центр АДЕЛІ ми потрапили на 17 днів
раніше запланованого терміну. Довелося сумбурно збирати кошти, були проблеми і
з переїздом. Ми не знали, в які терміни вкладемося, проїзні квитки на той час
вже подорожчали. На щастя, ціна зворотного квитка, купленого на цей же поїзд у
Словаччині, нижче в кілька сотень гривень. Крім того, наше повернення співпало
зі святом Великодня. А в цей час зазвичай квитків не дістати. Залишилися тільки
на дорогущий ХЮНДАЙ, де немає знижок на дітей-інвалідів та супроводжуючих їх
батьків. Але і це ми подолали.
Єдине, що дуже сильно
нас засмутило - звістка про відхід з життя нашого реабілітолога Юлії Іллічової. Вона була незвичайною людиною,
чудовою жінкою, відмінним фахівцем, саме вона поставила мого сина на ноги, саме
вона принесла в наше життя, повне
депресії, болю і розчарування, радість, прагнення жити і вірити, не боятися
перешкод. Я чудово пам'ятаю той момент, коли ще маленький Ігорьок відкрився цій людині, став робити
перші кроки назустріч. Чудова, яскрава, незабутня, що подарувала радість
багатьом людям і так раптово пішла! Світла пам'ять таким людям.
Слава Богу, ми
потрапили на реабілітацію до Романа, який знав всі проблеми Ігоря з першого
дня. Тим більше, що в його команді були
люди, які працювали з Юлією. Ігор був у захваті. І як би важко не давалися
фізичні навантаження, коли поруч з тобою люди, що несуть світло і добро, все проходить на
одному диханні. Усі дні
реабілітації промайнули
непомітно.
Ще одне переживання
тривожило мою душу - можливість потрапити в угорську клініку Шопрон на магнітні
процедури. За два роки відвідування реабілітації, я переконалася на чужих
прикладах і на власному досвіді, що тільки комплексний підхід дає найкращі
результати. Спостережливий
Ігор помітив пацієнтів, які при такому ж діагнозі, як у нього, два роки тому
виглядали фізично краще Ігоря. Але цього року через відсутність комплексного
лікування, хвороба ще більш посилила стан здоров'я. Параліч правої сторони був
виражений дуже явно. Вони почали ходити з милицею, тягнути ногу, перестала працювати права рука. Дивитися
було боляче, страшно і сумно.
Тому я дуже дякую
всім, хто нам допоміг, допомагає і допомагатиме. Особливо Олександра! Цього
разу левова частка коштів надійшла від нього і тільки завдяки цьому ми встигли
на реабілітацію, процес відновлення пішов швидше. Ваша допомога неоціненна.
Нехай береже Вас Бог і допомагає у всіх справах і починаннях! Спасибі всім
людям нашого міста. Спасибі словацькому фонду АППА, який оплатив наше проживання
та харчування в їх центрі. Спасибі всім людям, що надалиь нам допомогу. Дякую від усього
серця!
Але найбільш
вражаючим у нашій поїздці був день, коли ми змогли зустрітися з президентом
паралімпійців Словаччини паном Яном Ряпошем. Така уважна, скромна і щира людина. З яким розумінням і співчуттям
він поставився до дитини, що потрапила в біду. Саме він подбав про мою дитину
і направив запит нашому представникові паралімпійців, щоб Ігоря взяли в
дніпропетровську команду. Сподіваюся, Ігор розуміє всю серйозність і
відповідальність, покладену на нього. Після всього пережитого я впевнена, мій
малюк не підведе. Адже життя навчило його ставити цілі і досягати їх, як би
важко і боляче не було.
Світлана МАРЧЕНКО
Допомогти дітям стало простіше. Якщо ви власник картки Visa або MasterCard, то перерахувати гроші можна прямо зараз, зайшовши у разділ ПОЖЕРТВУВАТИ.
З усіх питань
звертайтеся
Керівник програми
«Здорова дитина»
Анастасія Осипова
+38
099-93-77-558, (056) 732-48-07
osipova@deti.dp.ua
www.pomogaem.com.ua
