Диво зимового дня
Был
потрясающий день! В голове крутились строки из известного стихотворения «Мороз
и солнце день чудесный». Самым настоящим чудом этого дня была Оля Марчук, об
этой девочке я вам
уже писала. С утра перед работой заезжала в гости к Оле в больницу на Космическую,
завозила мазь противопролежневую. Меня, как и прежде, встретила мама Оли. У них
прекрасные новости, за то время, которое они находились дома в Никополе, пролежень
потихоньку начал затягиваться. А еще на предыдущей неделе Оле сделали мини-операцию,
закрыли трахиокому, теперь Олечка может кушать самостоятельно, держа ложку в
руке, кстати, у нее это уже получается. Очень надеемся, что пролежень скоро
зарастет и Олечка сможет восстанавливаться интенсивнее, ведь некоторые
процедуры для нее недоступны, пока не зарастет пролежень, а ведь первый год
самый важный. Пока я была в гостях, к ним пришел врач, они вместе с Олей делали
упражнения, разбирали и складывали детскую пирамидку. Я была очень удивлена,
как правильно и четко Оля подавала от самого большого до самого маленького
колечка, Оля играла в игру, выполняла разные задания. Еще были упражнения с
мячиком: подержать в руке, отпустить, бросить мячик врачу, маме. С этим
упражнением она справилась отлично. А самое главное, все время, что я была в гостях,
Оля сидела на стульчике и немножко говорила.
Мама Оли
благодарит всех, кто помог, и мы присоединяемся к словам благодарности. Спасибо
вам за веру и поддержку и неоценимую помощь больному ребёнку!
Був
приголомшливий день! У голові крутилися рядки з відомого вірша «Мороз і сонце
день чудовий». Справжнісіньким дивом цього дня була Оля Марчук, про цю дівчинку
я вам
вже писала. З ранку перед роботою заїжджала в гості до Олі в лікарню на
Космічну, завозила мазь протипролежневі. Мене, як і колись, зустріла мама Олі.
У них прекрасні новини, за той час, який вони перебували вдома в Нікополі,
пролежень потихеньку почав затягуватися. А ще на попередньому тижні Олі зробили
міні-операцію, закрили трахіокому, тепер Олечка може їсти самостійно, тримаючи
ложку в руці, до речі, у неї це вже виходить. Дуже сподіваємося, що пролежень
скоро заросте і Олечка зможе відновлюватися інтенсивніше, адже деякі процедури
для неї недоступні, поки не заросте пролежень, а адже перший рік найважливіший.
Поки я була в гостях, до них прийшов лікар, вони разом з Олею робили вправи,
розбирали та складали дитячу пірамідку. Я була дуже здивована, як правильно і
чітко Оля подавала від найбільшого до найменшого колечка, Оля грала в гру, виконувала
різні завдання. Ще були вправи з м'ячиком: потримати в руці, відпустити, кинути
м'ячик лікареві,
мамі. З цією вправою вона впоралася відмінно. А найголовніше, весь час, що я
була в гостях, Оля сиділа на стільчику і трошки розмовляла.
Мама Олі дякує
всім, хто допоміг, і ми приєднуємося до слів подяки. Спасибі вам за віру і
підтримку в цю дівчинку!
