Дитячий будинок сімейного типу Чулічкових: «Мрії збуваються!»

img

Наші родини

Дитячий будинок сімейного типу Чулічкових: «Мрії збуваються!»

Мене звуть Чулічкова Олена Володимирівна, мого чоловіка – Чулічков Володимир Анатолійович. Ми живемо в місті Підгороднє Дніпропетровського району.

У кожної людини є своя мрія. У мене була мрія мати багато дітей. Але так вийшло, що у нас немає своїх кровних дітей. Ось ми і вирішили узяти дітей з дитячого будинку. Так в нашій сім'ї з'явилися дві сестрички Віка і Каміла. Коли ми їх забрали, Камілочці лише виповнилося 6 років, але, не дивлячись на вік, у неї вже була сивина. Вона ніколи в житті не малювала, не пробувала писати. А їй потрібно було йти в 1-й клас. Вікторії було 9 років, і вона закінчувала 3-й клас, але рівень знань був не вищий за перший клас. Вони жили в сім'ї, де не було іграшок, і не звикли гратися. Каміла спочатку щоночі плакала. Діти сильно боялися, що ми їх відвеземо назад до притулку. Коли дівчатка звиклися і перестали боятися, у них з'явилися успіхи в школі.

Ми почали подумувати узяти ще діток, тим більше що дівчатка цього дуже хотіли. Тоді ми познайомилися з двома братиками, Кирилом, йому тоді було 5 років, і Яном, йому було 3 роки. Хлопчики виявилися нелюдимими і ні з ким не розмовляли. Ми частенько їздили до них в дитячий будинок, щоб вони до нас хоч трохи звикли. Ми брали з собою дівчати, щоб вони познайомилися з хлопцями. Коли ми забрали до себе додому Кирила і Яна, вони ще деякий час мовчали і зовсім не посміхалися, але через кілька днів, вони стали сміятися і розповідали, як їм жилося з бабусею і мамою. Кожна історія приголомшувала нас все більше і більше. Коли на Новий рік ми стали ставити ялинку, хлопчики не могли зрозуміти, що відбувається, але їм дуже сподобалося її прикрашати.

Діти дуже швидко адаптувалися і звикли до нового способу життя. Пізнавали цікавинки. Наші дітки жили в тяжких умовах, і добре розуміють тих, хто зіткнувся з таким же важким життєвим шляхом. Тому почали запитувати, чи візьмемо ми ще діток.

І ми знову звернулися до районної служби у справах дітей, де нам запропонували познайомитися з трьома дітьми, Олегом, 11 років, Євгеном, 9 років, і їх маленькою сестричкою Каріною, 3 роки. Вони нам сподобалися з першого моменту нашого знайомства.

Всі діти дуже швидко подружилися між собою. Ми з ними займаємося підготовкою до шкільних занять, і маємо великі успіхи – діти дуже добре вчаться в школі. Діти люблять малювати, доглядають домашніх тварин – папужку та черепашку. Камілочка отримала грамоту за відмінне навчання.

Ми дуже любимо наших дітей, і вони нас люблять. Зараз у нас семеро дітей, і ми можемо сказати, що ми найщасливіша сім'я.

Залиште свій коментар