Прийомна сім’я Коваль: «Ще б трьох дівчаток для повного щастя»
Мене звати Коваль Неля Олександрівна, мого чоловіка - Коваль Василь Миколайович, наша родина проживає в селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.
У кожної людини є свої заповітні мрії і своя певна мета в житті. Але не завжди ми можемо їх досягти. Щось із запланованого збувається, а щось - ні. Так сталося і зі мною. Ще в дитинстві я мріяла мати велику, дружну сім'ю - багато братів і сестер, а в майбутньому і дітей. Але сестричка у мене була тільки одна, а після народження сина лікарі повідомили, що я більше не зможу народити.
Роки йшли, син ріс, а мрія залишилася нездійсненою. Син виріс, одружився, став жити окремо, а наш з чоловіком будинок, в якому завжди був шум, сміх, музика, став порожнім і безлюдним, нудним і непривітним.
У нас залишилося море нерозтраченої любові і необхідності піклуватися, допомагати. І ми з чоловіком вирішили, що нам просто необхідні діти, яким ми змогли б віддати свою нерозтрачену любов, теплоту і подарувати сім'ю. Ми вирішили забрати в свою сім'ю з дитячого будинку хоча б одну дитину.
Нам пощастило. Сьогодні в нашій родині живуть і виховуються два брати: чотирнадцятирічний Артем і тринадцятирічний Ернест. Діти просто чудові! Ми з чоловіком щасливі, що саме вони потрапили в нашу сім'ю. І хоча вони поки що не називають нас мамою і татом - ми вважаємо їх рідними дітьми.
Наші хлопчики дуже активні, енергійні і відкриті до життя. Артем спокійний і врівноважений, ніколи не робить випадкових, квапливих вчинків, рішення ухвалює зважені. Він дуже вимогливий у виборі друзів. Коло його товаришів невелике, але це ті справжні друзі, які в скрутну хвилину будуть поруч, підтримають, не зрадять. Артем був одним з кращих вихованців інтернату. Він навчався на «відмінно», навіть неодноразово отримував губернаторську стипендію. Він і зараз добре вчиться і є одним із кращих учнів у класі. Артем захоплюється комп'ютером, спортом, а в майбутньому мріє стати програмістом. На батьківських зборах і під час зустрічі з учителями нам завжди приємно чути добрі слова.
Ернест - це наше сонечко, він завжди веселий, активний, усміхнений. У нього багато друзів різного віку. Захоплюється спортом, зокрема, футболом, комп'ютером. Вчиться добре, старанно, але не завжди на «відмінно» і «добре», можливо, це ще через заїкання, але ми працюємо над подоланням цієї проблеми. Ернест у всьому намагається не відставати від брата. У майбутньому мріє стати будівельником або механіком.
Наші хлопчики акуратні, виховані, ввічливі. У їхніх кімнатах, на письмових столах завжди чистота і порядок. Вони завжди нам допомагають.
Ми з чоловіком дуже задоволені, що в нашій сім'ї з'явилися саме ці хлопчики. Але сподіваємося, що нам пощастить ще більше, якщо зможемо взяти в сім'ю ще й дівчаток, хоча б трьох. Хочеться дарувати дітям свою любов і батьківське тепло.