30 вересня в Україні відзначаться День усиновлення
С 2009 года 30 сентября в Украине отмечается День усыновления. Грустная статистика говорит о том, что количество детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, не меняется к лучшему. Такие дети попадают в интернаты или детские дома, где стойко формируется потребительская позиция. Воспитанник интерната знает, что в обед можно пойти в столовую и там поесть, воспитатель даст новую одежду на смену старой, а развивать свои дополнительные способности не нужно, поскольку ребенок просто не знает зачем это. Во взрослой жизни выпускник интерната чаще всего не понимает, как собственными силами добывать свое благосостояние и большая часть из них становится на криминальный путь. Вопрос в том, как мы можем что-то изменить, как повлиять на судьбу таких детей, и имеем ли право оставаться в стороне.
Усыновление во все времена отображало особенности государственного влияния на семейные отношения. Долгое время социальные, физические и эмоциональные потребности усыновленного ребенка рассматривались и трактовались как удовлетворение потребностей взрослых в соответствии с культурными, религиозными, правовыми и экономическими нормами.
Усыновление со временем эволюционировало и во многих странах перестало быть секретным, исчезло ощущение стыда от раскрытия тайны усыновления. Для усыновителей важно признавать роль родных родителей, которую они играют в жизни ребенка, даже если они усыновили ребенка из другой страны. Невзирая на то, что информации о родной семье ребенка может не быть, усыновители должны чувствовать удобство в признании роли родной семьи своего ребенка и обсуждении с ним этой части его жизни.
Усыновление – принятие усыновителем в свою семью ребенка на правах дочери или сына, которое осуществлено на основании решения суда, кроме случая, предусмотренного в ст..282 Семейного кодекса Украины. Усыновление ребенка осуществляется в ее наивысших интересах для обеспечения стабильных и гармоничных условий ее жизни. (ст. 207 Семейного кодекса Украины).
Если граждане Украины желают усыновить ребенка, они должны стоять на учете в службе по делам детей по месту жительства.
Следует отметить, что усыновление может состояться без согласия ребенка. Семейным кодексом Украины не определен минимальный возраст ребенка, с которого нужно брать у него на это согласие, а также обязательная форма этого согласия. Однако определено, что согласие ребенка нужно, если он достиг такого возраста и уровня развития, когда может его выразить. Форма согласия ребенка на усыновление также должна отвечать ее возрасту и состоянию здоровья.
Законодательством определено, если ребенок в связи с возрастом или состоянием здоровья не осознает факт усыновления или проживает в семье усыновителей и считает их своими родителями, то усыновление осуществляется без согласия ребенка.
Усыновление осуществляется в судебном порядке, то есть суд рассматривает заявление будущих усыновителей и принимает относительно этого соответствующее решение.
Количество детей при усыновлении законодательство не ограничивает. Этот вопрос должны для себя решать усиновители с учетом своих возможностей и не только финансовых. Важным является решение готовности принять ребенка или детей с их потребностями и особенностями характера, состоянием здоровья и опыта жизни, способности, помочь ребенку, не подстраивая его под себя, а при необходимости – изменяться самому.
Оксана Чупита
З 2009 року 30 вересня в Україні відзначаться День усиновлення.
Сумна статистика говорить про те, що кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не змінюється на краще. Такі діти потрапляють в інтернатні заклади чи дитячі будинки, де стійко формується споживацька позиція. Вихованець інтернату знає, що в обід можна піти до їдальні і там поїсти, вихователь дасть новий одяг на зміну старому, а розвивати свої додаткові здібності не потрібно, оскільки дитина просто не знає навіщо це. В дорослому житті випускник інтернатного закладу частіше всього не розуміє, як власними силами здобувати свій добробут і більша частина постає на кримінальний шлях. Питання в тому, як ми можемо щось змінити, як вплинути на сумну долю таких дітей, та чи маємо право залишатися осторонь.
Усиновлення за всіх часів відображало особливості державного впливу на сімейні відношення. Довгий час соціальні, фізичні та емоційні потреби усиновленої дитини розглядалися і трактувалися як задоволення потреб дорослих відповідно до культурних, релігійних, правових та економічних норм
Усиновлення з часом еволюціонувало і в багатьох країнах перестало бути секретним, зникло відчуття сорому від розкриття таємниці усиновлення. Для усиновлювачів важливо визнавати роль рідних батьків, яку вони відіграють у житті дитини, навіть якщо вони усиновлюють дитину з іншої країни. Незважаючи на те, що інформації про рідну сім’ю дитини може не бути, усиновлювачі повинні відчувати зручність у визнанні ролі рідної сім’ї своєї дитини та обговоренні з нею цієї частини її життя
Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 Сімейного кодексу України. Усиновлення дитини провадиться в її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. (ст. 207 Сімейного кодексу України).
Якщо громадяни України бажають усиновити дитину, вони повинні перебувати на обліку у службі у справах дітей за місцем проживання.
Слід зазначити, що усиновлення може відбутися без згоди дитини. Сімейним кодексом України не визначено мінімального віку дитини, з якого потрібно брати у неї на це згоду, а також обов’язкову форму цієї згоди. Проте визначено, що згода дитини потрібна, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Форма згоди дитини на усиновлення також має відповідати її вікові та стану здоров’я.
Законодавством визначено, якщо дитина у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення або проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками, то усиновлення провадиться без згоди дитини.
Усиновлення здійснюється в судовому порядку, тобто суд розглядає заяву майбутніх усиновлювачів і приймає щодо цього відповідне рішення.
Кількість дітей при усиновленні законодавство не обмежує. Це питання мають для себе вирішувати усиновителі з урахуванням своїх можливостей і не лише фінансових. Важливим є рішення готовності прийняти дитину чи дітей з їхніми потребами та особливостями характеру, стану здоров’я і досвіду життя, здатності допомогти дитині, не лаштуючи її під себе, а за потреби – змінюватися самому.
