Урядовий кур'єр. Родина для дитини
Источник: http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/rodina-dlya-ditini/
На Днепропетровщине несколько месяцев действует проект развития усыновления и других форм семейного воспитания.
Андрей Пинчук и его жена Ольга имеют трое собственных детишек и семеро приемных. Поэтому большое хозяйство (а это всякая живность, огород, сад, своя тепличка) - пригодится. Отец Андрей - священник, имеет высшее педагогическое образование, семь лет проработал в государственном детском интернатном учреждении. Помещение, в котором раньше был скит Тихвинского женского монастыря, семье подарила Днепропетровская епархия УПЦ. В просторном доме семь комнат: есть отдельные спальни для девочек и мальчиков, кабинет, зал, библиотека.
Старший сын Пинчук Богдан уже имеет свою семью, а младшему Стефану - 2,5 года. 18-летний Константин учится в техникуме на автомеханика. Настя, Ира (имя изменено), Владик, Юра, Павлик, Максим - школьного возраста, а Марийка - дошкольного. Школьники ходят в Волосскую среднюю школу, и почти каждый день Пинчуки возят детей в Днепропетровск (хорошо, что город недалеко и есть транспорт - автомобиль «Шкода», подаренный благотворителями) на занятия в музыкальной школе, секции дзюдо, театральном и танцевальном кружках. Воспитанники отца Андрея и его жены Ольги играют на скрипке, аккордеоне и бандуре, поют, значит, могут организовать семейный ансамбль. Кроме того, дети изучают компьютер и английский, занимаются в творческой мастерской по прикладным видам искусства с преподавателями, которые приходят домой.
Парня прессовали, а девочку еле спасли
«Еще я умею вышивать бисером и делать иконы», - хвастается Максим. Мне он показался самым оживленным в семье и общительным парнем. Но всего два года назад, когда Максима забирали из интерната, он был совсем другим.
«У парня были нервные тики, он постоянно кричал, - вспоминает отец Андрей. - Забирали мы Максима из интерната с большими проблемами. Его очень не хотели отдавать. На ребенка постоянно оказывали давление: «Тебя будут заставлять работать, бить, издеваться». Его так прессовали, что мы думали, что парень сломается. В конце концов я пошел в райгосадминистрацию. И вместо месяца нам оформили документы за три часа. Мы приехали, забрали ребенка - совершенно больной. Максиму не делали дорогостоящей операции по эндопротезированию. И мы ее сделали в Киеве за 60 тысяч гривен. Собирали деньги всем миром».
Не менее трагическая история и у 8-летней Ирочки, которую примерно полтора года назад буквально вытащили с того света. Когда девочку забрали в приемную семью, её обследовали медики. Чувствуя, что со здоровьем ребенка есть серьезные проблемы, отец Андрей повез Иринку в Киев в больницу «Охматдет». Там установили неутешительный диагноз: девочке надо вырезать полпочки. «Положили ребенка в лучшую, как нам казалось, столичную урологическую больницу, - рассказывает Андрей Пинчук. - Там появилась какая-то внутренняя больничная инфекция. И всех ребят, которые отравились, перевели в реанимацию. А я привез ребенка на предоперационное обследование и поехал домой, потому что здесь тоже дети, и Максим еще был болен. Нашу девочку в реанимацию не положили и мне ничего не сообщили. Когда я все узнал, прилетел самолетом в Киев, спросил, почему ребенка не перевели, мне ответили: «А мы не знали, будете ли вы платить за реанимацию!» Семилетняя Ира не могла даже встать с кровати, ей стало так плохо, что она могла умереть на операционном столе. Делать операцию врачи отказались, хотели выписать. Где-то за сутки-двое состояние ребенка резко ухудшилось, она была на грани жизни и смерти. Операцию сделали только после вмешательства председателя Днепропетровской ОГА».
Воспитанников приходилось «выгрызать» через суд
По словам Андрея Пинчука, после вступления в действие новой Концепции усыновления и развития других форм семейного воспитания «Семья для ребенка» ситуация изменилась к лучшему, и уже печальных историй, подобных вышеописанным, не должно быть. Если раньше родителям, которые хотели взять ребенка в семью, приходилось пройти много препятствий, то теперь весы перевесили в другую сторону. Стратегия власти поменялась, и усыновление вынесено в приоритет. А как же заинтересованность персонала интернатных учреждений в большем количестве воспитанников? Ведь от этого напрямую зависит финансирование учреждения: штатное расписание и тому подобное.
«Надо ломать систему. Как? Брать детей в семью. Мы проходили через все, шли напролом, со скандалами. Приходилось ребенка буквально «выгрызать» через суд. Когда Юрий Павленко был министром, было много сделано для развития системы усыновления, но все равно в детдомах не хотели прощаться с детьми. Теперь директора детдомов бояться отказать. Если я хочу взять ребенка, меня сразу берут под контроль, - говорит отец Андрей. - Меня возмущает, когда задают вопрос, где лучше ребенку: в приюте или в семье. Мы не должны решать проблемы сотрудников интернатов за счет детей».
Прежде чем создать большую семью, Пинчуки объездили почти всю Украину, знакомились с опытом приемных семей. И сейчас поддерживают связи с другими родителями-воспитателями, помогают друг другу найти решение проблем, связанных с адаптацией детдомовского ребенка к жизни в семье. Свой период адаптации проходят и приемные родители, им тоже бывает сложно приноровиться к новому члену семьи.
«Первую недели ребенок, как правило, показывает, что он лучший, что приемные родители не ошиблись, взяв его к себе. Затем наступает момент, когда воспитанник ведет себя совсем наоборот: а любят ли меня плохим? И только потом проявляется истинный характер ребенка, - делится опытом отец Андрей. - Очень важно в этот период поддержать приемные семьи. Мероприятия, направленные на развитие семейных форм воспитания, крайне необходимы. Если ребенок в семье, его будущее совсем другое».
Тем, кто хочет взять на воспитание сироту, Пинчук советуют не сомневаться, идти за ребенком. Ведь это большое счастье.
...На днях на Днепропетровщине в рамках проекта развития форм семейного воспитания «Семья для ребенка» открылся очередной детский дом семейного типа (ДДСТ). Многодетная семья Шестухов в Павлограде отметила новоселье в новом двухэтажном доме, в котором шесть комнат со всеми удобствами: четыре спальни, комната для обучения, гостевая комната. Есть кухня, ванная и два санузла. Детский дом обеспечен современной мебелью и оборудованием. Во дворе - приусадебное хозяйство, огород, а также клумба и пруд.
Марина и Сергей Шестухи воспитывают восемь детей от 8 до 15 лет (четверо мальчиков и четверо девочек). Учатся они в Павлоградской общеобразовательной средней школе № 14, неоднократные победители областных фестивалей и олимпиад. Дети посещают изостудию, спортивные секции, танцевальный кружок и кружок народных промыслов.
Как сообщил председатель Днепропетровской облгосадминистрации Александр Вилкул на новоселье в семье Шестухов, в рамках программы «Семья для ребенка» в прошлом году приобретено четыре дома для создания детских домов семейного типа, а в этом году планируют - еще десять.
Подробнее о Концепции проекта развития усыновления и других форм семейного воспитания «Семья для ребенка» наша газета писала в материале «Выйти из приюта нелегко». Согласно этой программе, разработанной в Днепропетровской области совместно с фондом Рината Ахметова «Развитие Украины», запланировано ежегодно усыновлять 20% воспитанников интернатов (это почти 400 детей). Проект предусматривает создание центров работы с семьями, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах и где есть риск изъятия ребенка, центров матери и ребенка (где будут оказывать помощь роженицам, чтобы те не отказывались от новорожденных детей). В программе усыновления выписаны и содействие в организации домов семейного типа, повышение профессионального уровня социальных работников, поддержка проектов общественных организаций по рекрутированию приемных родителей и т.д..
Реализация Концепции также приведет к реформированию системы учреждений для детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки в центры социальной поддержки детей и семей, к реорганизации домов ребенка из сиротских учреждений в реабилитационные, для оказания медицинско-социальных услуг детям, имеющим тяжелые заболевания.
СПРАВКА «УК»
Сейчас в Днепропетровской области функционирует 59 детских домов семейного типа и 293 приемных семьи, в которых воспитываются 936 детей.
В течение 2011 года и января 2012-го создано 20 детских домов семейного типа и 72 приемные семьи, в которые устроено 270 детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки. В прошлом году в семьи было устроено 494 ребенка-сироты и лишенных родительской опеки.
Содержание ребенка обходится государству вдвое дешевле, чем в сиротских учреждениях. В год на одного ребенка при наполнении учреждения на 50% необходимо более 77 тысяч гривен, на 80% - свыше 62 тысяч гривен, а при 100% - 38 тысяч.
Наталья БИЛОВИЦКАЯ
Джерело: http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/rodina-dlya-ditini/
На Дніпропетровщині кілька місяців діє проект розвитку усиновлення та інших форм сімейного виховання.
Андрій Пінчук і його дружина Ольга мають троє власних діточок і семеро прийомних. Тож велике господарство (а це усяка живність, город, сад, своя тепличка) — у пригоді. Отець Андрій — священик, має вищу педагогічну освіту, сім років пропрацював у державному дитячому інтернатному закладі. Будинок, у якому раніше був скит Тихвінського жіночого монастиря, родині подарувала Дніпропетровська єпархія УПЦ. У просторій хаті сім кімнат: є окремі спальні для дівчат і хлопців, кабінет, зала, бібліотека.
Найстарший син Пінчуків Богдан уже має власну сім’ю, а наймолодшому Стефану – 2,5 року. 18-річний Костянтин навчається у технікумі на автомеханіка. Настя, Іринка (ім’я змінено), Владик, Юрко, Павлик, Максим — шкільного віку, а Марійка — дошкільного. Школярі ходять до Волоської середньої школи, і майже щодня Пінчуки возять дітей до Дніпропетровська (добре, що місто недалеко і є власний транспорт — автомобіль «Шкода», подарований благодійниками) на заняття у музичній школі, секції дзюдо, театральному і танцювальному гуртках. Вихованці отця Андрія та його дружини Ольги грають на скрипці, акордеоні та бандурі, співають, отже, можуть організувати сімейний ансамбль. Крім того, діти вивчають комп’ютер і англійську, займаються у творчій майстерні з прикладних видів мистецтва з викладачами, що приходять додому.
Хлопця пресували, а дівчинку ледве врятували
«Ще я вмію вишивати бісером і робити ікони», — хвалиться Максим. Мені він здався найжвавішим у сім’ї і товариським хлопцем. Але всього два роки тому, коли Максима забирали з інтернату, він був зовсім іншим.
«У хлопця були нервові тики, він постійно кричав, — згадує отець Андрій. — Забирали ми Максима з інтернату з великими проблемами. Його дуже не хотіли віддавати. На дитину постійно чинили тиск: «Тебе будуть змушувати працювати, битимуть, знущатимуться». Його так пресували, що ми думали, що хлопець зламається. Врешті-решт я пішов у райдержадміністрацію. І тоді замість місяця нам оформили документи за три години. Ми приїхали, забрали дитину — абсолютно хвору. Максимові не робили дорогої операції з ендопротезування. І ми її зробили в Києві за 60 тисяч гривень. Збирали гроші всім миром».
Не менш трагічна історія і у 8-річної Іринки, яку приблизно півтора року тому буквально витягли з того світу. Коли дівчинку забрали у прийомну сім’ю, як водиться, її обстежили медики. Відчуваючи, що зі здоров’ям дитини є серйозні проблеми, отець Андрій повіз Іринку до Києва в лікарню «Охматдит». Там встановили невтішний діагноз: дівчинці треба вирізати півнирки. «Поклали дитину в найкращу, як нам здавалося, столичну урологічну лікарню, — розповідає Андрій Пінчук. — Там з’явилась якась внутрішня лікарняна інфекція. І всіх діточок, які отруїлися, перевели в реанімацію. А я привіз дитину на передопераційне обстеження і поїхав додому, бо тут теж діти, і Максим ще був хворий. Нашу дівчинку в реанімацію не поклали і мені нічого не повідомили. Коли я про все дізнався, прилетів літаком у Київ, запитав, чому дитину не перевели, мені відповіли: «А ми не знали, чи ви будете платити за реанімацію!» Семирічна Іринка не могла навіть встати з ліжка, їй стало так погано, що вона могла померти на операційному столі. Робити операцію лікарі відмовилися, хотіли виписати. Десь за добу-дві стан дитини різко погіршився, вона була на межі життя і смерті. Операцію зробили лише після втручання голови Дніпропетровської ОДА».
Вихованців доводилося «вигризати» через суд
За словами Андрія Пінчука, після набуття чинності на Дніпропетровщині нової Концепції усиновлення і розвитку інших форм сімейного виховання «Родина для дитини» ситуація змінилася на краще, і вже сумних історій, подібних до вищеописаних, не має бути. Якщо раніше батькам, які хотіли взяти дитину в сім’ю, доводилося пройти багато перешкод, то тепер ваги перехилилися в інший бік. Стратегія влади змінилася, й усиновлення винесено у пріоритет. А як же зацікавленість персоналу інтернатних закладів у більшій кількості вихованців? Адже від цього напряму залежить фінансування установи: штатний розпис тощо.
«Треба ламати систему. Як? Брати дітей у сім’ю. Ми проходили через усе, йшли напролом, із скандалами. Доводилося дитину буквально «вигризати» через суд. Коли Юрій Павленко був міністром, було багато зроблено для розвитку системи усиновлення, але все одно в дитбудинках не хотіли прощатися з дітьми. Тепер директори дитбудинків бояться відмовити. Якщо я хочу взяти дитину, мене одразу беруть під контроль, — каже отець Андрій. — Мене обурює, коли ставлять запитання, де краще дитині: в сиротинці чи в сім’ї. Ми не повинні вирішувати проблеми співробітників інтернатів за рахунок дітей».
Перш ніж створити велику родину, Пінчуки об’їздили майже всю Україну, знайомилися з досвідом прийомних сімей. І нині підтримують зв’язки з іншими батьками-вихователями, допомагають одне одному знайти розв’язання проблем, пов’язаних з адаптацією інтернатської дитини до життя у сім’ї. Свій період адаптації проходять і прийомні батьки, їм також буває складно приноровитися до нового члена родини.
«Першого тижня дитина, як правило, показує, що вона найкраща, що прийомні батьки не помилилися, взявши її до себе. Потім настає момент, коли вихованець поводиться навпаки: а чи полюблять мене поганим? І лише потім проявляється справжній характер дитини, — ділиться досвідом отець Андрій. — Дуже важливо у цей період підтримати прийомні сім’ї. Заходи, спрямовані на розвиток сімейних форм виховання, вкрай потрібні. Якщо дитина у сім’ї, її майбутнє зовсім інше».
Тим, хто хоче взяти на виховання сироту, Пінчуки радять не сумніватися, йти за дитиною. Адже це велике щастя.
…Днями на Дніпропетровщині у рамках проекту розвитку форм сімейного виховання «Родина для дитини» відкрився черговий дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Багатодітна родина Шестухів у Павлограді справила новосілля у новому двоповерховому будинку, в якому шість кімнат з усіма зручностями: чотири спальні, кімната для навчання, гостьова кімната. Є кухня, ванна та два санвузли. Дитячий будинок забезпечений сучасними меблями та обладнанням. На подвір’ї розташоване присадибне господарство, город, а також квітник і ставок.
Марина та Сергій Шестухи виховують вісьмох дітей віком від 8 до 15 років (четверо хлопчиків і четверо дівчаток). Навчаються вони у Павлоградській загальноосвітній середній школі №14, неодноразові переможці обласних фестивалів та олімпіад. Діти відвідують ізостудію, спортивні секції, танцювальний гурток і гурток народних промислів.
Як повідомив голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул на новосіллі у сім’ї Шестухів, у рамках програми «Родина для дитини» торік придбано чотири будинки для створення дитячих будинків сімейного типу, а цього року планують придбати ще десять.
Докладно про Концепцію проекту розвитку усиновлення та інших форм сімейного виховання «Родина для дитини» наша газета писала у матеріалі «Вийти із сиротинця нелегко». Згідно з цією програмою, розробленою в Дніпропетровській області спільно з фондом Ріната Ахметова «Розвиток України», заплановано щороку всиновлювати 20% вихованців інтернатів (це майже 400 дітей). Проект передбачає створення центрів роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах і де є ризик вилучення дитини, центрів матерів і дитини (де надаватимуть допомогу породіллям, щоб ті не відмовлялися від новонароджених дітей). У програмі усиновлення виписано й сприяння в організації будинків сімейного типу, підвищення професійного рівня соціальних працівників, підтримка проектів громадських організацій з рекрутування прийомних батьків тощо.
Реалізація Концепції також приведе до реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у центри соціальної підтримки дітей та сімей, до реорганізації будинків дитини із сирітських закладів у реабілітаційні, для надання медико-соціальних послуг дітям, які мають важкі захворювання.
ДОВІДКА «УК»
Нині на Дніпропетровщині функціонує 59 дитячих будинків сімейного типу і 293 прийомні сім’ї, у яких виховуються 936 дітей.
Упродовж 2011 року та січня 2012-го створено 20 дитячих будинків сімейного типу і 72 прийомні сім’ї, до яких влаштовано 270 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Торік у сімейні форми виховання влаштовано 494 дитини-сироти та позбавлених батьківського піклування.
Утримання дитини обходиться державі вдвічі дешевше, ніж у сирітських закладах. На рік на одну дитину при наповненні закладу на 50% необхідно понад 77 тисяч гривень, на 80% — понад 62 тисячі гривень, а при 100% — 38 тисяч.
Наталія БІЛОВИЦЬКА
