I will make you smile! Я хочу, чтобы ты улыбался

I will make you smile! Я хочу, щоб ти посміхався

Вчера и сегодня (3, 4 октября) в Областной детской клинической больнице, в двух отделениях, где проходят лечение дети с онкологическими и гематологическими заболеваниями, для всей детворы была очередная обязательная процедура «смехотерапии». Дети были рады увидеть своего старого знакомого Фонарика и новую девочку Кнопочку. Смех, конкурсы, подарки. Да и как можно не улыбаться, когда Фонарик рассказывает, что самое главное, что утром надо одеть, это не подгузники, трусики или платье, а улыбка. И даже те, кто утром про это забыл (ооо, такое бывает в отделениях), быстро исправили ошибку. Улыбались все: дети, мамы, медперсонал.

А мой поход в отделение, а точней, приключение, началось с того, что меня, когда я привезла подарки, шарики и другие приятные мелочи безапелляционно (несмотря на мое сопротивление) переодели в клоуна и назвали Кнопочкой. Сложно смеяться над собой, а когда над тобой смеются другие? Но выбора не было. Как оказалось, много чего должен преодолеть человек в себе ради смеха и радости детей. Но это все мелочи по сравнению с тем, какой восторг был в глазах детей.

После такого посещения больницы, мне хочется сказать каждому: «Клоуном быть не страшно, а здорово!» Дорогие волонтеры, заполняйте анкеты, приходите в Школу клоунов, которая начинает свою работу со следующей недели, и мы вместе сможем оказать помощь больным детям! Ведь смех не только поднимает настроение, а в этом случае способствует выздоровлению.

Вчора і сьогодні (3, 4 жовтня) в Обласній дитячій клінічній лікарні, у двох відділеннях, де проходять лікування діти з онкологічними та гематологічними захворюваннями, для всіх дітлахів була чергова обов’язкова процедура «сміхотерапії». Діти були раді побачити свого старого знайомого Ліхтарика і нову дівчинку Кнопочку. Сміх, конкурси, подарунки. Та й як можна не посміхатися, коли Ліхтарик розповідає, що найголовніше, що потрібно вдягнути зранку, це не підгузки, трусики чи сукня, а посмішка. І навіть ті, хто зранку про це забув (ооо, таке буває у відділеннях), швидко виправили помилку. Посміхалися усі: діти, мами, медперсонал.

А мій похід у відділення, а точніше, пригода, почався з того, що мене, коли я привезла подарунки, повітряні кульки та інші приємні дрібнички безапеляційно (незважаючи на мій опір) перевдягли в клоуна и назвали Кнопочкою. Складно сміятися над собою, а коли сміються з тебе? Але вибору не було. Як виявилось, багато що повинна подолати людина в собі заради сміху і радості дітей. Але це все дрібниці в порівнянні з тим, який захват був в очах дітей.

Після такого відвідування лікарні, мені хочеться сказати кожному: «Клоуном бути не страшно, а чудово!» Дорогі волонтери, заповнюйте анкети, приходьте до Школи клоунів, яка розпочинає свою роботу наступного тижня, і ми разом зможемо радувати дітей! Адже сміх не тільки підіймає настрій, а в цьому випадку сприяє одужанню.

I will make you smile! Я хочу, щоб ти посміхався

Ти можеш допомогти, не будь байдужим!

Залиште свій коментар