Знеболювання за міжнародними стандартами - чи дочекаємося?

1 февраля 2013 года в Украине был зарегистрирован
таблетированный морфин. «Таблетки облегчат положение тяжелобольных
людей, которые вынуждены постоянно подвергаться болезненным инъекциям. К тому же, таблетированная форма гораздо проще в приеме, что
дает людям большую свободу, по сравнению с процедурой инъекции». Многие новостные ленты ограничились по этому поводу
кратким сообщением приблизительно такого содержания. Но только узкий круг читателей
понял, что это означает. Что многолетняя война врачей, правозащитников,
волонтеров, онкологических больных, по-видимому все-таки закончилась победой. И
если это действительно победа – то со слезами на глазах.
Впрочем, насколько узкого круга украинцев коснулись эти события? Каждый год в Украине
умирает от рака около 100 тыс. человек. 70% из них в последние недели и месяцы
жизни страдают от боли. За их мучениями наблюдают родные. Именно на их плечи
падает тяжкий груз ответственности за то, чтобы облегчить страдания больных, и
еще более тяжкий груз вины, когда сделать это не удается.
«Он
испытывал бешеные боли, но все это у нас ограничивалось тем,
что там мокрое полотенечко положите на голову и аналгинчик…»
«Я много раз умоляла, чтобы сыну облегчили боль, но врачи говорили, что нужно подлечить болезнь, а потом боль пройдёт».
«Говорил,
что болит все внутри, от боли кричал ужасно, показывал,
что в груди и в животе все болит, и дышать нечем совсем».
Таких свидетельств от родственников онкобольных
достаточно приводят в своих отчетах международный фонд Возрождение и
международная правозащитная организация «Human Rights Watch». В Украине, как и
во многих странах бывшего СССР, последние дни жизни становятся для людей в
последней стадии рака страшным испытанием: дождешься естественной смерти или
попытаешься выйти в окно. И это не преувеличение. По статистике, 60% больных,
не получающих своевременного и полноценного обезболивания, пытаются покончить
жизнь самоубийством. А из терминальных больных, которым требуются наркотические
препараты, обеспечены ими в Украине не более 5-10%.
Отчего же происходит весь этот кошмар?
Наркотические препараты, снимающие боль, недоступны для больных? Да,
недоступны. Но дело тут не в их цене – морфин, одно из сильнейших
обезболивающих – на самом деле, достаточно дешевый препарат. А дело в слове
«наркотик», которое относит использование обезболивающих к сфере деятельности
не только здравоохранения, но и милиции, Государственной службы по контролю над
наркотиками.
Существует много мифов, связанных с морфином,
давно развенчанных медициной. О том, что морфина надо избегать, так как он
вызывает привыкание у больного. О том, что он угнетающе действует на
дыхательную систему. Но не это парализует врачей, стоящих перед необходимостью
выписать морфин. А особенности контроля над сохранением, использованием,
уничтожением наркотических веществ. В случае ошибки, если, например, будет
утеряна использованная ампула из-под морфина, врач будет отвечать как за серьезное
административное нарушение. При утере целой ампулы – ему грозит уголовная
ответственность. Морфин до последнего времени использовался в нашей стране
только в инъекциях. Для того чтобы получить дозу обезболивающего, больной
должен был вызвать скорую помощь или дождаться визита патронажной службы. Даже
в городах эти визиты обычно осуществляются не чаще двух раз в сутки. В то время
как для качественного обезболивания часто необходимо 5-6, а то и больше
инъекций. Что уж говорить о селах, находящихся вдали от районных больниц (а
запас наркотических препаратов может храниться только там;
фельдшерско-акушерские пункты не могут получить лицензию для хранения морфина
или трамадола). Назначить морфин имела право только комиссия из трех врачей, и
назначение должно быть подписано главврачом больницы. Лечебные учреждения, где
используются опиоидные анальгетики, регулярно проверяются всеми возможными
инстанциями… «Борьба с наркоманией перешла в борьбу с медициной», - сетуют
врачи.
Международные правозащитные организации и даже
Международный комитет по контролю над наркотиками отмечают, что в Украине, как
и в нескольких других странах постсоветского пространства, «существует сильный
дисбаланс в политике доступа наркотических средств для медицинского применения
и борьбы с незаконным оборотом наркотиков – второму уделяется гораздо больше
внимания в ущерб первому». Фармацевты прекрасно знают, какой список совершенно безобидных с первого
взгляда средств регулярно покупают наркозависимые, чтобы приготовить «ширку».
Морфин в этот список никогда не входил. Врач-онколог патронажной службы
рассказывает: «Один из
моих пациентов, наркоман с 15-летним стажем, просветил меня, что концентрация самодельных
наркотиков около 8% и однопроцентный морфина гидрохлорид на него не действует. После того как он принес
справку из онкодиспансера, я назначил ему дозу в 20 мл, чтобы облегчить боль».
2 года назад в Украине начала работать кампания
доступа к обезболиванию «СтопБоль». В результате совместных усилий правозащитников международного фонда
«Возрождение» врачей, пациентов, и волонтеров неповоротливая государственная
машина сдвинулась с места. Вслед за регистрацией в феврале таблетированного
морфина 13 мая 2013 года Кабинет министров принял постановление №333 «Об
утверждении изменений в Порядок обращения наркотических средств, психотропных
веществ и прекурсоров в учреждениях здравоохранения Украины».
Изменения, предложенные этим постановлением, -
действительно важнейший шаг к прекращению страданий терминальных больных. В
частности, согласно ему, больной теперь имеет право хранить дома 10-15-дневный
запас обезболивающих, в том числе и наркотических препаратов. Назначить морфин
сможет обычный лечащий врач, а не специально созданная для выписки рецепта
комиссия. Отменяются предписания по поводу введения инъекционного морфина:
согласно предыдущему постановлению сделать это мог только медицинский работник.
Упраздняется множество комиссий, создававшихся в больницах и аптеках для
приобретения, использования, учета наркотиков. А способ утилизации использованных
ампул и форму бланков для выписки наркотических веществ Кабмин оставляет на
усмотрение Министерства охраны здоровья. В течении 3 месяцев МОЗ должно было
разработать соответствующие Постановлению нормативно-правовые акты, согласно
которым будут действовать врачи.
В начале августа Министерство охраны здоровья
выложило на своем сайте проект приказа «Об утверждении изменений Порядка
оборота наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров» на
обсуждение общественности. Общественность была, мягко говоря, удивлена.
Приказ МОЗа мы обсудили с менеджером программы
«Общественное здоровье» МФ «Возрождение» Ксенией Шаповал-Дейнегой.
- Что вы можете сказать о приказе МОЗ, он
действительно предоставит терминальным больным доступ к обезболиванию?
- Проект приказа, разработанный и выложенный 1
августа Министерством охраны здоровья, не соответствует требованиям
постановления Кабинета Министров №333. И международные организации и Комитет по
контролю над наркотиками имеют серьезные претензии к этому проекту. Приказ
должен был разработать 6 пунктов постановления №333, которые, собственно, и
означают значительные перемены для пациентов, нуждающихся в наркотических
препаратах. В итоге из 6 пунктов разработаны только 2. В том числе не
упразднили утилизацию использованных ампул, хотя постановление не выдвигает никаких требований касательно
утилизации. Мало того, МВД и ГСКН (Государственная служба по контролю над
наркотиками) официально заявляют: учет использованных ампул никак не влияет на
оборот наркотиков в стране.
- Чем же можно это объяснить? Выходит, Минздрав
по собственной инициативе усложняет жизнь украинским врачам?
- Я не могу это объяснить. Все наши просьбы и
обращения к Министерству не находят
полноценного понимания.
- А как сейчас происходит выписка наркотических
препаратов.
- Половина страны выписывает рецепты, сзывая
комиссию, в другой половине лечащий врач берет на себя ответственность и
назначает обезболивающие самостоятельно. Теоретически постановление имеет
большую силу, чем локальный приказ МОЗ, но некоторые считают, что должны
подчиняться именно приказу. На самом деле, все это страшно, потому что
доступность обезболивающих становится все меньше и меньше: многие врачи вообще
отказываются назначать наркотики, не имея четкого руководства к действию.
***
Итак, свершилось: служба по контролю над
наркотиками и МВД признали, что чрезмерная строгость учета наркотических
веществ в медицине не влияет на распространение наркомании, но становится
причиной того, что инкурабельные больные умирают в муках. Почему же Минздрав,
судя по проекту приказа, не знает, что делать с собственной свободой? Это
напоминает феномен «выученной беспомощности», обнаруженный в ходе экспериментов
над животными, но присущий и людям, когда «индивид не предпринимает попыток к
улучшению своего состояния, хотя имеет такую возможность». Выбрасывать
использованные ампулы в мусорное ведро? - Как можно?! Не закупать бланки
рецептов в Гознаке, а печатать на свое усмотрение? Не хранить отоваренные
рецепты годами? – О, ужас!
Или просто Министерство не мыслит работы без
огромного количества исписанной бумаги, созванных комиссий, собранных подписей?
Может быть, там не знают, что врачи на местах вполне загружены лечением
пациентов и не нуждаются в том, чтобы имитировать деятельность заполнением
лишних актов и бланков?
Трудно ответить на эти вопросы. Но только пока
ситуация с обезболиванием в стране остается столь же катастрофической, как
сейчас, международное сообщество квалифицирует ее как нарушение права человека
не подвергаться пыткам и жестокому, бесчеловечному или унижающему достоинство обращению. Ни больше ни меньше.
Ольга ЛЕВЧЕНКО
www.pomogaem.com.ua

1 лютого 2013 в
Україні був зареєстрований таблетований морфін. «Таблетки полегшать становище
тяжкохворих людей, які змушені постійно терпіти болючі ін'єкції. До того ж, таблетована форма
набагато простіша
в прийомі, це
дає людям велику свободу, в порівнянні з процедурою ін'єкції». Довгі стрічки новин обмежилися з цього приводу
коротким повідомленням приблизно такого змісту. Але тільки вузьке коло читачів
зрозуміло,
що це означає. Що багаторічна війна лікарів, правозахисників, волонтерів,
онкологічних хворих, мабуть-таки закінчилася перемогою. І якщо це дійсно
перемога - то зі сльозами на очах.
Втім, наскільки
вузького кола українців торкнулися ці події? Щороку в Україні помирає від раку
близько 100 тис. осіб. 70 % з них в останні тижні і місяці життя страждають від
болю. За їхніми муками спостерігають рідні. Саме на їхні плечі падає тяжкий
вантаж відповідальності за те, щоб полегшити страждання хворих, і ще більш
тяжкий вантаж провини, коли зробити це не вдається.
«Він відчував скажений біль, але все це у нас обмежувалося тим,
що там мокре полотенечко покладіть на голову і аналгінчік...»
«Я багато разів
благала, щоб синові полегшили біль, але лікарі казали, що потрібно підлікувати
хворобу,
а потім біль пройде».
«Казав, що болить все
всередині, від болю кричав жахливо, показував, що в грудях і в животі все
болить , і дихати нічим зовсім».
Такі свідчення від родичів онкохворих наводить у своїх звітах міжнародний фонд «Відродження» та міжнародна правозахисна організація
«Human Rights Watch». В Україні, як і в багатьох країнах колишнього СРСР,
останні дні життя стають для людей в останній стадії раку страшним
випробуванням: дочекаєшся природної смерті чи спробуєш вийти у вікно. І це не
перебільшення. За статистикою, 60% хворих, які не отримують своєчасного та
повноцінного знеболення, намагаються покінчити життя самогубством. А з
термінальних хворих, яким потрібні наркотичні препарати, забезпечені ними в
Україні не більше 5-10 %.
Чому ж відбувається
весь цей кошмар? Наркотичні препарати, що знімають біль, недоступні для хворих?
Так, недоступні. Але справа тут не в їхній ціні - морфін, одне з найсильніших
знеболюючих – насправді,
досить дешевий препарат. А справа в слові «наркотик», яке відносить використання
знеболюючих до сфери діяльності не тільки охорони здоров'я, а й міліції,
Державної служби з контролю над наркотиками.
Існує багато міфів,
пов'язаних з морфіном, давно розвінчаних медициною. Про те, що морфіну треба
уникати, так як він викликає звикання у хворого. Про те, що він гнітюче діє на
дихальну систему. Але не це паралізує лікарів, що стоять перед необхідністю
виписати морфін. А особливості контролю над збереженням, використанням,
знищенням наркотичних речовин. У випадку помилки, якщо, наприклад, буде
загублена використана ампула з-під морфіну, лікар буде відповідати як за
серйозне адміністративне порушення. При втраті цілої ампули - йому загрожує
кримінальна відповідальність. Морфін до останнього часу використовувався в
нашій країні тільки в ін'єкціях. Для того щоб отримати дозу знеболюючого,
хворий повинен був викликати швидку допомогу або дочекатися візиту патронажної
служби. Навіть у містах ці візити зазвичай здійснюються не частіше двох разів
на добу. У той час як для якісного знеболювання часто необхідно 5-6, а то й
більше ін'єкцій. Що вже говорити про села , що знаходяться далеко від районних
лікарень (а запас наркотичних препаратів може зберігатися тільки там;
фельдшерсько-акушерські пункти не можуть отримати ліцензію для зберігання
морфіну або трамадолу). Призначити морфін мала право тільки комісія з трьох
лікарів, і призначення має бути підписане
головним лікарем лікарні. Лікувальні заклади, де використовуються опіоїдні
анальгетики, регулярно перевіряються усіма можливими інстанціями... «Боротьба з
наркоманією перейшла в боротьбу з медициною», - нарікають лікарі.
Міжнародні
правозахисні організації і навіть Міжнародний комітет з контролю над
наркотиками відзначають, що в Україні, як і в кількох інших країнах
пострадянського простору, «існує сильний дисбаланс у політиці доступу
наркотичних засобів для медичного застосування та боротьби з незаконним обігом
наркотиків - другому приділяється набагато більше уваги на шкоду першому».
Фармацевти чудово знають, який список абсолютно нешкідливих з першого погляду
засобів регулярно купують наркозалежні, щоб приготувати «ширку». Морфін в цей
список ніколи не входив. Лікар-онколог патронажної служби розповідає: «Один з
моїх пацієнтів, наркоман з 15-річним стажем, просвітив мене, що концентрація
саморобних наркотиків близько 8 % і одновідсотковий морфін гідрохлорид на нього
не діє. Після того як він приніс довідку з онкодиспансеру, я призначив йому
дозу в 20 мл , щоб полегшити біль».
2 роки тому в Україні
почала працювати кампанія доступу до знеболення «СтопБіль». У результаті спільних зусиль
правозахисників міжнародного фонду «Відродження» лікарів, пацієнтів, і
волонтерів неповоротка державна машина зрушила з місця. Слідом за реєстрацією в
лютому таблетованого морфіну 13 травня 2013 Кабінет міністрів прийняв постанову
№ 333 «Про затвердження змін до Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров'я України».
Зміни, запропоновані
цією постановою, - дійсно найважливіший крок до припинення страждань
термінальних хворих. Зокрема, згідно з ним, хворий тепер має право зберігати
вдома 10-15-денний запас знеболюючих, в тому числі і наркотичних препаратів.
Призначити морфін зможе звичайний лікуючий лікар, а не спеціально створена для
виписки рецепта комісія. Скасовуються розпорядження з приводу введення
ін'єкційного морфіну: згідно з попередньою постановою
зробити це міг тільки медичний працівник. Скасовується безліч комісій, що
створювалися в лікарнях та аптеках для придбання, використання, обліку
наркотиків. А спосіб утилізації використаних ампул і форму бланків для виписки
наркотичних речовин Кабмін залишає на розсуд Міністерства охорони здоров'я. У
перебігу 3 місяців МОЗ повинно було розробити відповідні Постанови нормативно-правові
акти, згідно з якими будуть діяти лікарі.
На початку серпня
Міністерство охорони здоров'я виклало на своєму сайті проект наказу «Про
затвердження змін Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів» на обговорення громадськості. Громадськість була, м'яко кажучи,
здивована.
Наказ МОЗу ми
обговорили з менеджером програми «Громадське здоров'я» МФ «Відродження» Ксенією
Шаповал-Дейнега.
- Що ви можете
сказати про наказ МОЗ, він дійсно надасть термінальним хворим доступ до
знеболення?
- Проект наказу,
розроблений і викладений 1 серпня Міністерством охорони здоров'я, не відповідає
вимогам постанови Кабінету Міністрів № 333. І міжнародні організації та Комітет
з контролю над наркотиками мають серйозні претензії до цього проекту. Наказ
повинен був розробити 6 пунктів постанови № 333, які, власне, і означають
значні зміни для пацієнтів, які потребують наркотичних препаратів. У підсумку з 6 пунктів розроблені
тільки 2. У тому числі не скасували утилізацію використаних ампул, хоча
постанова не висуває ніяких вимог щодо утилізації. Мало того, МВС та ДСКН (Державна
служба з контролю над наркотиками) офіційно заявляють: облік використаних ампул
ніяк не впливає на обіг наркотиків в країні.
- Чим же можна це
пояснити? Виходить, МОЗ за власною ініціативою ускладнює життя українським
лікарям?
- Я не можу це
пояснити. Всі наші прохання і звернення до Міністерства не знаходять
повноцінного розуміння.
- А як зараз
відбувається виписка наркотичних препаратів.
- Половина країни
виписує рецепти, скликаючи комісію, в іншій половині лікуючий лікар бере на
себе відповідальність і призначає знеболюючі самостійно. Теоретично постанова має більшу силу, ніж локальний наказ
МОЗ, але деякі вважають, що повинні підкорятися саме наказу. Насправді, все це
страшно, тому що доступність знеболюючих стає все менше і менше: багато лікарів
взагалі відмовляються призначати наркотики, не маючи чіткого керівництва до
дії.
***
Отже, відбулося:
служба з контролю над наркотиками і МВС визнали, що надмірні строгості обліку
наркотичних речовин в медицині не впливають на поширення наркоманії, але стають
причиною того, що інкурабельні хворі помирають в муках. Чому ж
Мінохоронздоров'я, судячи з проекту наказу, не знає, що робити з власною
свободою? Це нагадує феномен «вивченої безпорадності», виявлений в ході
експериментів над тваринами, але властивий і людям, коли «індивід не робить
спроб до поліпшення свого стану, хоча має таку можливість». Викидати
використані ампули у відро для сміття? - Як можна?! Не закуповувати бланки
рецептів у Держзнаку, а друкувати на свій розсуд? Не зберігати отоварені
рецепти роками? - О, жах!
Або просто
Міністерство не мислить роботи без величезної кількості списаного паперу, скликаних
комісій, зібраних підписів? Може бути, там не знають, що лікарі на місцях
цілком завантажені лікуванням пацієнтів і не потребують того, щоб імітувати
діяльність заповненням зайвих актів та бланків?
Важко відповісти на
ці питання. Але тільки поки ситуація зі
знеболенням в країні залишається настільки ж катастрофічною, як зараз,
міжнародне співтовариство кваліфікує її як порушення прав людини не піддаватися
тортурам і жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню. Ні більше ні менше.
Ольга ЛЕВЧЕНКО
www.pomogaem.com.ua