Contra spem spero!

img

Родина

Contra spem spero!

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

 

Багато хто ще зі шкільних років пам'ятає ці рядки з вірша Лесі Українки «Contra spem spero». Сьогодні 141 рік з дня народження Лариси Петрівни Косач (справжнє ім'я Лесі Українки). Вона була не тільки чудовою поетесою, а й справжнім борцем: з невиліковною хворобою, з нелегкою долею. Туберкульоз, що обмежив свободу руху кісток, і важка хвороба нирок рано обірвали її політ, але не завадили радіти життю, любити його і творити, творити... Створювати диво поезії і творити добро. Мало хто знає, що Леся і її чоловік Климент Квітка усиновили дитину-сироту.

Про Лесю Українку та її чудову сім'ю можна прочитати тут.

І наостанок хочеться навести повністю найвідоміше з її віршів. Бувають слова - бальзам на душу, а ці, мені здається, - ліки для духу.

 

Contra spem spero!

 

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

 

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

 

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

 

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть - і настане

Ще й для мене весела весна.

 

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

 

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей -

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

 

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні! 

Залиште свій коментар