Підтримка сімейних форм виховання у проєкті «СОС Діти. Програма екстреної допомоги»
7 506 детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, состоят на учете служб по делам детей Днепропетровской области; из них 6 984 ребенка воспитываются в опекунских, приемных семьях или в детских домах семейного типа.
Тепло родительской любви предохраняет их от опасностей улицы и проблем институционального воспитания. Но у этих семей есть свои трудности и потребности в поддержке.
Тренинг для приемных родителей – время общения и развития
БФ «Помогаем» поддерживает семейные формы воспитания уже 16 лет, то есть с первых дней основания. В рамках проекта «СОС Дети. Программа экстренной помощи», который БФ «Помогаем» реализовал при поддержке МБО «БФ «СОС Детские Городки Украина», 3 октября мы провели тренинг для приемных родителей и воспитателей «Эффективная коммуникация и психосоциальная поддержка детей в семьях».
Четыре часа прошли как мгновение: у аудитории была огромная потребность выговориться, поделиться непростым опытом, задать вопросы, ответы на которые самостоятельно найти не удается.
Психологи предлагали родителям не только теоретическую информацию, но и практические упражнения. Выполняя их, родители могли сами представить себя на месте подростка, который вместо поучений или упреков слышит слова любви и принятия. Они очень нужны детям, которых в первые годы жизни формировал совсем «не детский» опыт.
История Оксаны, мамы-воспитательницы детского дома семейного типа
После тренинга у нас была возможность пообщаться с Оксаной — мамой-воспитательницей детского дома семейного типа. 10 лет назад она начала дарить любовь и тепло детям, нуждающимся в семье.
Сейчас в ее семье десять детей: младшему пять лет, самому старшему – восемнадцать. Пятеро из них имеют сложные формы инвалидности.
Оксана рассказала нам, что мечту воспитывать осиротевших детей она лелеяла с детства. Случилось так, что она сама полтора года провела в деревне с бабушкой и дедушкой, без родителей. Ее ближайшим другом в то время стал дедушка, и его рассказы о послевоенном времени захватывали внучку.
Призвание, которое передалось по наследству
«В 1940-е годы мой дедушка организовал приют, собрав всех детей-сирот и брошенных детей в Синельниковском районе. Это был полностью автономный интернат со своим хозяйством: птичником, коровами и т.д. Дедушка был единственным мужчиной, который прошел войну и вернулся в деревню с более или менее сохраненным здоровьем. Он преподавал в школе все предметы, потому что единственный имел педагогическое образование.
Дедушка был моим единственным другом, когда я осталась в деревне. К тому времени он был уже директором обычной школы, и я знаю о приюте из его рассказов.
Я чувствовала и до сих пор чувствую необходимость воспитывать детей, оставшихся без родителей. Чувствую большой подъем, когда мне удается забрать ребенка в плохом состоянии с печальной историей – а через год это уже обычная девочка. Такие чудеса происходят каждый день. Я получаю от этого огромный ресурс, когда могу положительно повлиять на чью-то жизнь, сыграть в ней значительную роль!
Мне очень понравились ваши тренеры. Самые интересные были практические упражнения: «испорченный телефон», воспроизведение общения с подростком, когда мы повторяем его слова, чтобы показать, что действительно его услышали. Когда делаешь практические упражнения, навык формируется мгновенно. Благодарю вас за возможность принять участие!»
Профориентация: когда совета родных недостаточно
Еще один вид поддержки, который мы смогли предоставить подросткам, лишенным родительской опеки, в рамках проекта – это возможность получить консультацию по профориентации.
Десятиклассник Юра живет в Днепре на попечении бабушки и дедушки. В прошлом учебном году ему пришлось решать вопрос, где учиться после 9 класса. Бабушка не смогла ничего ему посоветовать, а дедушка, много лет работавший в ГСЧС, сказал: «Иди в спасатели!»
Однако Юра, имея тягу к точным наукам, решил, что самостоятельно найдет учебное заведение. Вместе с другом они стали один за другим посещать городские лицеи, расспрашивая администрацию об условиях и предложениях.
Заместительница директора лицея, который в конце концов выбрал Юра, сказала потом бабушке: «Ребята задавали вопросы, которые серьезно выделяли их на фоне ровесников. Я сразу их запомнила».
Юра проучился в этом заведении только одну четверть, а уже успел баллотироваться в президенты школы. Пост этот не получил, но стал заместителем президента – тоже незаурядное достижение!
Рекомендация психолога – обязательно получать высшее образование
Похожее впечатление: взрослого, рассудительного человека Юра произвел на психологиню, которая консультировала его в вопросе профориентации.
«Внук долго проходил тесты, а потом была встреча с психологом в Zoom, – рассказывает Наталья, бабушка Юры. – Сначала он общался с психологом один на один, потом я подключилась.
Она уделила нам много времени, прокомментировал каждый пункт тестов. Главный ее совет, который психолог повторила несколько раз, - обязательно получать высшее образование. Нужно искать сильный вуз, потому что Юре интересно тогда, когда преподают «сильные», знающие педагоги.
Его направление – технические области: физика, математика. Сказали, что он обладает лидерскими качествами и креативно мыслит.
Мы вряд ли сможем поддержать Юру в выборе вуза, не у кого даже совета спросить. Вся надежда на самого Юру. И встреча с психологом заставила его задуматься!»
Когда мы принимаем значимые жизненные решения, нам часто нужен беспристрастный взгляд со стороны. Тем более такой совет нужен подростку, особенно когда он звучит от специалиста.
Проект «СОС Дети. Программа экстренной помощи» расширяет горизонт возможностей детей и дает опору родителям. Мы счастливы поддерживать ребят в такой важной точке как поиск будущей профессии, а их родителей – на пути воспитания!
Ольга Левченко, 07.11.2025
________
Материалы, разработанные в рамках проекта, не обязательно отражают официальную позицию СОС Детские Деревни Украина.
7 506 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, перебувають на обліку служб у справах дітей Дніпропетровської області; з них 6 984 дитини виховуються в опікунських, прийомних родинах або у дитячих будинках сімейного типу.
Тепло батьківської любові береже їх від небезпеки вулиці та негараздів інституційного виховання. Але у цих родин є свої труднощі і свої потреби у підтримці.
Тренінг для прийомних батьків – час спілкування та розвитку
БФ «Помагаєм» підтримує сімейні форми виховання вже 16 років, тобто з перших днів заснування. У межах проєкту «СОС Діти. Програма екстреної допомоги», який БФ «Помагаєм» реалізував за підтримки МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка Україна», 3 жовтня ми провели тренінг для прийомних батьків та батьків-вихователів «Ефективна комунікація та психосоціальна підтримка дітей у родинах».
Чотири години проминули як одна мить. Адже аудиторія мала величезну потребу виговоритися, поділитися непростим досвідом, поставити запитання, відповідь на які самотужки знайти не виходить.
Психологи пропонували батькам не тільки теоретичну інформацію, а й практичні вправи. Виконуючи їх, батьки могли самі уявити себе на місці підлітка, який замість повчань чи докорів чує слова любові та прийняття. Вони надзвичайно потрібні дітям, яких у ранньому віці формував зовсім «недитячий» досвід.
Історія пані Оксани, мами-виховательки дитячого будинку сімейного типу
Після тренінгу ми мали можливість поспілкувалися з пані Оксаною — мамою-вихователькою дитячого будинку сімейного типу. 10 років тому вона почала дарувати любов і тепло дітям, які потребують родини.
Зараз у її родині десять дітей: наймолодшому п’ять років, найстаршому – вісімнадцять. П’ятеро з них мають складні форми інвалідності.
Пані Оксана розповіла нам, що мрію виховувати посиротілих дітей вона плекала з дитинства. Сталося так, що вона сама півтора роки провела у селі з бабусею й дідусем, без батьків. Її найближчим другом у той час став дідусь, і його розповіді про післявоєнний час захоплювали онучку.
Покликання, передане у спадок
«У 1940-і роки мій дідусь організував притулок, зібравши всіх дітей-сиріт та покинутих дітей у Синельниківському районі. Це був повністю автономний інтернат зі своїм господарством: птахами, коровами тощо. Дідусь був єдиним чоловіком, який пройшов війну і повернувся в село з більш-менш збереженим здоров’ям. Він викладав у школі всі предмети, бо єдиний мав педагогічну освіту.
Дідусь був моїм єдиним другом, коли я залишилася в селі. На той час він був уже директором звичайної школи, і я знаю про притулок із його розповідей.
Я відчувала й досі відчуваю необхідність виховувати дітей, які залишилися без батьків. Відчуваю велике піднесення, коли мені вдається забрати дитину в поганому стані з сумною історією – а за рік це вже звичайна дівчинка. Такі чудеса стаються щодня. Я маю з цього величезний ресурс, коли можу позитивно вплинути на чиєсь життя, відіграти в ньому значну роль!
Мені дуже сподобалися ваші тренери. Найцікавіші практичні вправи: «зіпсований телефон», відтворення спілкування з підлітком, коли ми повторюємо його слова, щоб показати, що дійсно його почули. Коли робиш практичні вправи, навичка формується миттєво. Дякую вам за можливість взяти участь!»
Профорієнтація: коли поради рідних недостатньо
Ще один вид підтримки, який ми змогли надати підліткам, позбавленим батьківської опіки, в рамках проєкту, - це можливість отримати консультацію з профорієнтації.
Десятикласник Юра живе у Дніпрі під опікою бабусі й дідуся. У минулому навчальному році йому довелося вирішувати питання, де навчатися після 9 класу. Бабуся не змогла нічого йому порадити, а дідусь, який багато років працював у ДСНС, сказав: «Іди в рятувальники!»
Проте Юра, маючи потяг до точних наук, вирішив, що самостійно знайде навчальний заклад. Разом із другом вони стали один за одним відвідувати міські ліцеї, розпитуючи адміністрацію про умови й пропозиції.
Заступниця директора ліцею, який зрештою обрав Юра, сказала потім бабусі: «Хлопці ставили питання, які серйозно вирізняли їх на тлі ровесників. Я відразу їх запам’ятала».
Наразі Юра провчився в цьому закладі лише одну чверть, а вже встиг балотуватися у президенти школи. Посаду цю не отримав, але став заступником президента – теж неабияке досягнення!
Рекомендація психолога – обов’язково отримувати вищу освіту
Схоже враження: дорослої, поміркованої людини – Юра справив на психологиню, яка консультувала його у питання профорієнтації.
«Онук довго проходив тести, а потім була зустріч із психологом у Zoom, - розповідає пані Наталія, бабуся Юри. - Спочатку він спілкувався з психологом сам на сам, потім я підключилася.
Вона приділила нам багато часу, прокоментувала кожен пункт тестів. Найбільша її порада, яку психолог повторила кілька разів, - обов’язково отримувати вищу освіту. Потрібно шукати сильний виш, бо Юрі цікаво тоді, коли викладають «сильні», обізнані педагоги.
Його напрям – технічні галузі: фізика, математика. Сказали, що він має лідерські якості й креативно мислить.
Ми навряд чи зможемо підтримати Юру у виборі вишу, нема в кого навіть поради спитати. Вся надія на самого Юру. І зустріч із психологом таки змусила його замислитися!»
Коли ми приймаємо значущі життєві рішення, нам часто потрібен неупереджений погляд збоку. Тим більше така порада потрібна підлітку, особливо коли вона звучить від фахівця.
Проєкт «СОС Діти. Програма екстреної допомоги» розширює можливості дітей і дає опору батькам. Ми щасливі підтримувати хлопців та дівчат у такій важливій точці, як пошук майбутньої професії, а їхніх батьків – на шляху виховання!
Ольга Левченко, 07.11.2025
________
Матеріали, розроблені у рамках проєкту, не обов’язково відображають офіційну позицію СОС Дитячі Містечка Україна.
