Деінституціалізація – реформа системи захисту дітей

Деінституціалізація – реформа системи захисту дітей

23 и 24 марта координатор программы «Семья» БФ «Помогаем» Оксана Кулик приняла участие в тренинге по адвокационному планированию и построению коммуникаций в продвижении реформы деинституциализации (DI) в Днепропетровской области.

 

За сложным словом «деинституциализация» кроется простая идея: необходимо использовать все возможности поддержки семьи, чтобы избежать разлучения детей с родителями и устройства их в интернатные учреждения (институции).

За реформирование системы альтернативной опеки уже несколько лет борется благотворительная организация «Надія і житло для дітей» в рамках гражданской кампании «Відкриваємо двері дітям». Для продвижения реформы системы защиты детей и институализации была создана специальная коалиция, в которую входит и БФ «Помогаем».

На тренинге собрались представители общественных организаций, благотворительных фондов и организаций, которые работают в сфере защиты прав детей и поддержки семей.

Суть реформы деинституализации

Реформа DI направлена на:

- обеспечение условий для возвращения детей, которые сейчас находятся в интернатных учреждениях, в родные семьи или перевода их в семейные формы воспитания (усыновление, опека, приемные семьи, детские дома семейного типа);

- предотвращение разлучения детей с родителями и их устройства в интернаты путем внедрения услуг по поддержке детей и семей в общинах;

- подготовку к самостоятельной жизни выпускников интернатных учреждений.

Ни для кого не секрет, что интернаты не лучшее место жизни для ребенка – дети должны воспитываться в семье. Уже несколько лет как в Украине считаются приоритетными семейные формы воспитания, но, к сожалению, очень часто изменения происходят лишь на бумаге.

Интернаты не сдаются

Интернатные учреждения, которые должны были преобразоваться в реабилитационные центры по работе с детьми и семьями, на деле лишь сменили названия и вывески, по сути оставаясь теми же детскими домами и приютами. Сегодняшние их уставы позволяют им принимать детей по заявлению родителей «до улучшения ситуации в семье».

Этим активно пользуются службы по делам детей, не желающие «портить статистику», да и экономическая ситуация в стране не дает возможности оказывать семьям материальную и социальную поддержку. Такое положение дел выгодно и для госучреждений, которые получают финансирование на содержание ребенка и обслуживающего персонала.

А ребенок и семья остаются за бортом. Родителям не нужно предпринимать что-либо для изменения ситуации, если их ребенок накормлен, одет и обут. Между ним и родителями теряется ниточка привязанности, без которой не может сформироваться нормальная личность. Ребенок страдает психологически и физически, потенциал семьи снижается, что неизбежно приводит к социальному сиротству ребенка.

Достаточно вспомнить историю семьи Клочковых, о которой мы писали полгода назад. Здоровье матери троих детей пошатнулось после ряда трагических событий, происшедших с ее близкими. Женщина слегла и не могла больше обеспечивать сыновей. Вместо того, чтобы поддержать ее, служба под делам детей отправила мальчиков в реабилитационный центр. Семья разрушена, а ведь спасти ее могла бы материальная помощь и оплата услуг сиделки.

Выход есть

Для помощи семьям с детьми, оказавшимся в сложных жизненных обстоятельствах и находящимся в зоне риска изъятия ребенка должны создаваться центры, которые оказывают комплексную социальную поддержку, как ребенку, так и его семье. Такие центры уже есть в Макаровском районе Киевской области («Промінь надії») и Днепровском районе Днепропетровской («Добре вдома»).

Только совместными усилиями общественности и государственных органов можно добиться повсеместного их создания. Вопросы сохранения семьи для ребенка должны быть актуальными для всего общества, а необходимость и возможность изменений должны быть очевидными для всех. Хочется надеяться, что в Украине среди множества реформ, реформа Деинституциализации станет одной из приоритетных, так как она затрагивает сферу защиты прав ребенка.

 

Оксана Кулик, руководитель программы «Семья»

За складним словом «деінституціалізація» криється проста ідея: необхідно використовувати всі можливості підтримки сім'ї, щоб уникнути розлучення дітей з батьками та влаштування їх в інтернатні установи (інституції).

За реформування системи альтернативної опіки вже кілька років бореться благодійна організація «Надія и житло для дітей» у рамках громадянської кампанії «Відкриваємо двері дітям». Для просування реформи системи захисту дітей та інституалізації була створена спеціальна коаліція, в яку входить і БФ «Помагаєм».

На тренінгу зібралися представники громадських організацій, благодійних фондів та організацій, які працюють у сфері захисту прав дітей та підтримки сімей.

Суть реформи деінституалізації

Реформа DI спрямована на:

- забезпечення умов для повернення дітей, які зараз знаходяться в інтернатних установах, у рідні сім'ї або переведення їх до сімейних форм виховання (усиновлення, опіка, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу);

- запобігання розлучення дітей з батьками та їх улаштування до інтернатних закладів шляхом упровадження послуг ыз підтримки дітей і сімей у громадах;

- підготовку до самостійного життя випускників інтернатних установ.

Ні для кого не секрет, що інтернати не найкраще місце життя для дитини – діти повинні виховуватися в родині. Уже кілька років як в Україні вважаються пріоритетними сімейні форми виховання, але, на жаль, дуже часто зміни відбуваються лише на папері.

Інтернати не здаються

Інтернатні установи, які мали перетворитися на реабілітаційні центри з роботи з дітьми та сім'ями, насправді лише змінили назви й вивіски, по суті залишаючись тими ж дитячими будинками та притулками. Сьогоднішні їх статути дозволяють їм приймати дітей за заявою батьків «до поліпшення ситуації в сім'ї».

Цим активно користуються служби у справах дітей, які не бажають «псувати статистику», та й економічна ситуація в країні не дає можливості надавати сім'ям матеріальну йсоціальну підтримку. Такий стан справ вигідний і для держустанов, які отримують фінансування на утримання дитини та обслуговуючого персоналу.

А дитина й сім'я залишаються за бортом. Батькам не потрібно робити що-небудь для зміни ситуації, якщо їхня дитина нагодована, одягнена і взута. Між нею та батьками втрачається ниточка прив’язаності, без якої не може сформуватися нормальна особистість. Дитина страждає психологічно й фізично, потенціал сім'ї знижується, що неминуче призводить до соціального сирітства дитини.

Досить згадати історію сім'ї Клочкових, про яку ми писали півроку тому. Здоров'я матері трьох дітей похитнулося після ряду трагічних подій, що сталися з її близькими. Жінка захворіла й не могла більше забезпечувати синів усим необхідним. Замість того, щоб підтримати її, служба під справах дітей відправила хлопчиків до реабілітаційного центру. Сім'я зруйнована, а врятувати її могла би матеріальна допомога та оплата послуг доглядальниці.

Вихід є

Для допомоги сім'ям із дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і перебувають у зоні ризику вилучення дитини повинні створюватися центри, які надають комплексну соціальну підтримку, як дитині, такі родині. Такі центри вже є в Макарівському районі Київської області («Промінь надії») йДніпровському районі Дніпропетровської («Добре вдома»).

Тільки спільними зусиллями громадськості та державних органів можна домогтися повсюдного їх створення. Питання збереження сім'ї для дитини повинні бути актуальними для всього суспільства, а необхідність і можливість змін мають бути очевидними для всіх. Хочеться сподіватися, що в Україні серед безлічі реформ, реформа деінституціалізації стане однією з пріоритетних, оскільки вона зачіпає сферу захисту прав дитини.

Оксана Кулик, керівник програми «Сім'я»