Кого спасать первым?

Кому допомога потрібніша?

Каждый раз, когда я пишу статью или пост о больном ребенке, долго обдумываю, на чем делать акцент и на чем его лучше не делать, какая информация подтолкнет читателей к тому, чтобы пожертвовать, заставит их испытать сострадание, а какая приведет их к заключению, что без их помощи тут обойдутся.

Через несколько месяцев постоянного составления таких текстов я понимаю, что в каждом случае можно найти причины, чтобы не жертвовать конкретному ребенку, и причины, чтобы поддержать материально именно его.

Я попыталась стать на место донора-«пессимиста» и жертвователя, который готов помочь каждому, - и проследить их размышления. Вот что у меня получилось:

Нужда	Лучше не жертвовать, потому что…	Надо пожертвовать, потому что…
Вика Портнягина, ДЦП	Слишком тяжелая форма ДЦП, она все равно ничему не научится.	Вика страдает от судорожных приступов. Мы можем с помощью препаратов избавить ее от боли.
Надя Гайдук, ДЦП	Она уже ходит и бегает самостоятельно, зачем ей вообще реабилитация?	Реабилитация стимулирует работу мозга, а значит, поможет Насте научиться говорить, к тому же не утратить приобретенные навыки.
Соломия Сегеда, требуется пересадка почки	Нет смысла вносить свои 50 грн – ребенку нужно полтора миллиона, это капля в море.	Море состоит из капель. Около 40% средств, которые мы собираем на Украинской бирже благотворительности – мелкие пожертвования до 200 грн.
Кира Ковалева, осутствие контроля над функциями тазовых органов	Требуется огромная сумма для решения проблемы, которая не угрожает жизни ребенка.	Частые воспаления почек серьезно подрывают здоровье Киры. Болезнь не только влияет на качество жизни девочки, лишает ее обучения в школе со сверстниками, но к тому же психологический аспект проблемы может серьезно отразиться на формировании личности ребенка.
Катя Нода, лимфома Ходжкина	У подростка меньше шансов на излечение, чем у малыша.	При лейкозе шансы детей действительно выше, а у лимфомы Ходжкина другая статистика. Среди молодых пациентов выздоравливает свыше 90%. Симпатичным малышам жертвуют очень многие, а подросткам нет, поэтому они всегда нуждаются в средствах на лечение.
Вика Токарь, лейкоз	У такой малышки почти нет шансов, ее организм не перенесет агрессивной терапии.	Врачи дают Вике шансы на излечение без ТКМ. И пока ее организм успешно их использует.
Егор Дунец, редкая форма лейкоза, требуется пересадка костного мозга	Нужны немыслимые деньги, а шансов на излечение слишком мало.	Шанс на выздоровление есть, и нужно сделать для мальчика все, что возможно. Излечение не казалось бы таким недостижимым, если бы в Украине можно было провести ТКМ.
Влада Черноус, аутизм	Требуется совсем маленькая сумма. Неужели родители не могут оплатить анализы самостоятельно?	Когда ребенка с инвалидностью воспитывает одна мама, а нужно оплачивать препараты и специальное питание, к тому же постоянно делать лабораторные исследования, средств не хватает катастрофически.
Илья Рогальчук, лейкоз, рецидив	Болезнь возобновилась, ребенка атакует инфекция, у него слишком мало шансов	То, что Илюша борется с лейкозом столько лет – знак того, что его организм очень силен. С поддержкой современных средств лечения он может одолеть болезнь.

В обеих колонках приведены вполне рациональные рассуждения. Иногда какие-то факты кажутся даже нам, сотрудникам фонда, достаточным основанием, чтобы сказать: «Я бы не пожертвовал». И мы поражаемся, когда видим: даже самые безнадежные, на наш взляд, истории находят отклик в ваших сердцах, и на счета детей понемногу поступают средства.

Ошибка «рационального» подхода, пример которого в таблице – попытка сравнить нуждающихся между собой и решить, кто же больше заслуживает нашей помощи. Ситуации очень разные, в каждой истории достаточно «отягчающих» и «облегчающих» обстоятельств, но их героев объединяет одно: они все попали в беду, все страдают, все нуждаются в нашей помощи.

То, к какому решению в результате склоняется человек, зависит гораздо больше от его личных мотивов, чем от объективных оснований. Благотворительность всегда была основана на качествах, с трудом поддающихся анализу: на способности человека к альтруизму и состраданию. Возможно, делая выбор, кому мы поможем сегодня, лучше следовать велению сердца, интуиции? Конечно, проверив предварительно правдивость истории.

За каждым рассказом - судьба ребенка, слезы и страдания его родителей. В каждом случае родители не в состоянии сделать для сына или дочери все возможное из-за нехватки финансов. В каждом случае они обратились к нам, уповая на вас, как на последнюю надежду.

И мы тоже на вас надеемся. Надеемся, что вместе мы сможем помочь как можно большему числу детей. Надеемся, что когда-нибудь настанет день, когда ни на одно письмо с криком о помощи, пришедшее на нашу почту, нам не придется ответить отказом. Спасибо, друзья, за то, что поддерживаете наших деток!

Ольга Левченко

Кожен раз, коли я пишу статтю або пост про хвору дитину, довго розмірковую, на чому робити акцент і на чому його краще не робити, яка інформація підштовхне читачів до того, щоб пожертвувати, змусить їх співчувати, а яка приведе їх до висновку, що без їх допомоги тут обійдуться.

Через кілька місяців постійного складання таких текстів я розумію, що в кожному випадку можна знайти причини, щоб не жертвувати конкретній дитині, й причини, щоб підтримати матеріально саме її.

Я спробувала стати на місце донора-«песиміста» і жертводавця, який готовий допомогти кожному, йпростежити їх роздуми. Ось що вмене вийшло:

Потреба	Краще не жертвувати, бо ...	Треба пожертвувати, тому що ...
Віка Портнягина, ДЦП	Занадто важка форма ДЦП, вона все одно нічому не навчиться.	Віка страждає від судомних нападів. Ми можемо за допомогою препаратів позбавити її від болю.
Надя Гайдук, ДЦП	Вона вже ходить і бігає самостійно, навіщо їй взагалі реабілітація?	Реабілітація стимулює роботу мозку, а значить, допоможе Насті навчитися говорити, до того ж не втратити набуті навички.
Соломія Сегеда, потрібна пересадка нирки	Немає сенсу вносити свої 50 грн - дитині потрібно півтора мільйона, це крапля в морі.	Море складається з крапель. Близько 40% коштів, які ми збираємо на Українській біржі благодійності - дрібні пожертви до 200 грн.
Кіра Ковальова, відсутність контролю над функціями тазових органів	Потрібна величезна сума для вирішення проблеми, яка не загрожує життю дитини.	Часті запалення нирок серйозно підривають здоров'я Кіри. Хвороба не тільки погіршує якість життя дівчинки, позбавляє її навчання в школі з однолітками, але до того ж психологічний аспект проблеми може серйозно відбитися на формуванні особистості дитини.
Катя Нода, лімфома Ходжкіна	У підлітка менше шансів на одужання, ніж у малюка.	Шанси дітей, хворих на лейкоз, дійсно вище, ніж у дорослих, а в лімфоми Ходжкіна інша статистика. Серед молодих пацієнтів одужує понад 90%. Симпатичним малюкам жертвують дуже багато, а підліткам ні, тому вони завжди мають потребу в коштах на лікування.
Віка Токар, лейкоз	У такого малятка майже немає шансів, її організм не витримає агресивної терапії.	Лікарі дають дівчинці шанси на одужання без ТКМ. І поки її організм успішно їх використовує.
Єгор Дунець, рідкісна форма лейкозу, потрібна пересадка кісткового мозку	Потрібні немислимі гроші, а шансів на одужання дуже мало.	Шанс на одужання є, й потрібно зробити для хлопчика все, що можливо. Лікування не здавалася б таким недосяжним, якби в Україні можна було провести ТКМ.
Влада Чорноус, аутизм	Потрібна зовсім маленька сума. Невже батьки не можуть оплатити аналізи самостійно?	Коли дитину з інвалідністю виховує одна мама, а потрібно оплачувати препарати та спеціальне харчування, до того ж постійно робити лабораторні дослідження, коштів не вистачає катастрофічно.
Ілля Рогальчук, лейкоз, рецидив	Хвороба повернулася, дитину атакує інфекція, у неї занадто мало шансів	Те, що Ілюша бореться з лейкозом стільки років, - знак того, що його організм дуже сильний. З підтримкою сучасних засобів лікування він може здолати хворобу.

В обох колонках наведені цілком раціональні міркування. Іноді якісь факти здаються навіть нам, співробітникам фонду, достатньою підставою, щоб сказати: «Я б не пожертвував». І ми дивуємося, коли бачимо: навіть найбезнадійніші, на наш погляд, історії знаходять відгук у ваших серцях, і на рахунки дітей потроху надходять кошти.

Помилка «раціонального» підходу, приклад якого в таблиці, - спроба порівняти нужденних між собою й вирішити, хто ж більше заслуговує нашої допомоги. Ситуації дуже різні, в кожній історії досить «обтяжуючих» і «полегшуючих» обставин, але їх героїв об'єднує одне: вони всі потрапили в біду, всі страждають, усіпотребують нашої допомоги.

Те, до якого рішення в результаті схиляється людина, залежить набагато більше від їїособистих мотивів, ніж від об'єктивних підстав. Благодійність завжди була заснована на якостях, які не піддаються аналізу: на здатності людини до альтруїзму та співчуття. Можливо, роблячи вибір, кому ми допоможемо сьогодні, краще слідувати велінням серця, інтуїції? Звичайно, перевіривши попередньо правдивість історії.

За кожноюрозповіддю - доля дитини, сльози йстраждання її батьків. У кожному разі батьки не в змозі зробити для сина чи дочки все можливе через брак фінансів. У кожному разі вони звернулися до нас, покладаючись на вас, як на останню надію.

І ми теж на вас сподіваємося. Сподіваємося, що разом ми зможемо допомогти якомога більшій кількості дітей. Сподіваємося, що коли-небудь настане день, коли на жодин лист із криком про допомогу, який прийшов на нашу пошту, нам не доведеться відповісти відмовою. Дякуємо, друзі, за те, що підтримуєте наших діток!

Ольга Левченко

Кому допомога потрібніша?

Ти можеш допомогти, не будь байдужим!

Залиште свій коментар