Літній відпочинок, який руйнує долі
Эта история повергла сотрудников нашего
благотворительного фонда в шок. Хотелось бы, чтобы о ней узнали как
обычные читатели, так и чиновники, занимающиеся защитой прав и интересов
детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки.
Оздоровление «для галочки»
Согласно законодательству местные органы власти
ежегодно обязаны обеспечивать бесплатное оздоровление детей-сирот. К сожалению,
чиновники трактуют это положение своеобразно, обязывая приемных родителей и
родителей-воспитателей каждое лето отправлять приемных детей в
оздоровительный лагерь, который выиграл тендер.
Казалось бы, что может быть плохого в организованном
летнем отдыхе? Но многие приемные родители сталкиваются с тем, что после
пребывания детей в лагере, все труды и усилия, которые были вложены в ребенка,
разрушаются, как песочные замки.
Во-первых, условия, в которых живут дети, и отношение
к ним с воспитателей нередко оставляют желать лучшего. Жесткие наказания,
дедовщина – все это по-прежнему встречается во многих таких «оздоровительных
»
учреждениях.
Но главное не это. Дело в том, что руководству лагерей
неудобно и невыгодно формировать смешанные отряды из детей приемных и
«домашних», поэтому зачастую целые смены состоят из сирот. По сути, ребенок на
месяц оказывается в таком же детском доме, который только недавно покинул. К
нему возвращаются дурные привычки, неврозы и прочие «радости», от которых с
таким трудом удалось избавиться в семье.
Трагические последствия лагерной смены
История семнадцатилетней Насти (имена изменены) лучшее
тому доказательство. Приемные родители отправили ее в один из лагерей
Днепропетровской области, так как на этом настаивала служба по делам детей.
Когда по окончании смены дочка вернулась из лагеря, казалось, что у родителей
нет оснований беспокоиться. Но к январю приемная мама заметила, что Настин
внешний вид меняется. Двочка была беременна. Отец ребенка оказался жителем
населенного пункта, возле которого находится лагерь.
Сотрудники службы по делам детей не придумали ничего
лучше, кроме как предложить Насте написать заявление о выходе из приемной семьи
и отправить ее в Центр матери и ребенка. В центре она могла бы находиться полтора года, а потом выйти в никуда,
не имея ни жилья, ни профессии, ни средств к существованию. Юной будущей маме
пришлось бы не только расстаться с приемными родителями, но и с училищем, в
котором оставалось проучиться всего один курс. К счастью, Настя и ее родители
отказались от «заманчивого» предложения.
Малыш родился в срок, без патологий, но через сутки
его состояние ухудшилось. Новорожденного срочно перевели в отделение
реанимации, а Настя осталась в палате.
Растерянная и напуганная девочка ждала, что ей скажут
врачи. Все это время ее поддерживала приемная мама Екатерина, но постоянно
находиться с ней в роддоме не могла – дома ждали другие приемные дети.
Когда Екатерина в очередной раз пришла к Насте, она
застала отвратительную картину: лечащий врач ребенка кричала на Настю, вопрошая,
когда же она начнет заниматься лечением ребенка. Хотя лечением ребенка в
больнице занимаются врачи, родителей обычно даже не допускают в реанимацию.
По-видимому, медики ожидали, что молодая мама будет искать их в кабинетах и
коридорах и предлагать деньги на лекарства, но Настя, которая сама, по
сути, еще ребенок, не предпринимала ожидаемых попыток.
Когда приемная мама попросила рецепт для того, чтобы
можно было обратиться за помощью в БФ «Помогаем», ей ответили, что не хотят
связываться с фондами, вместо этого нужно принести необходимое по списку,
который составил врач (естественно, без печати и подписи).
После такой демонстрации
медицинской этики (на
которую согласно п.1.21 Методических рекомендаций имеет право женщина в роддоме) Настя
категорически отказалась находиться в больнице. На ее детские плечи навалилась
непомерная ноша. Угроза здоровью и жизни малыша, предательство чувств, которые
она испытывала к мужчине, который, как ей казалось, ее любит, давление службы
по делам детей, а потом врачей – все это могло привести к тому, что Настя не
выдержит психологической нагрузки и оставит малыша в роддоме.
Ни в больнице, ни в государственных службах,
занимающихся сиротами, не нашлось специалиста, который помог бы девочке принять
правильное решение. Люди, которые должны были ее поддержать, вместо этого
оказывали давление. На помощь семье пришел психолог БФ Помогаем, после беседы с
которым Настя успокоилась.
У этой истории нет благополучного конца –
новорожденный малыш погиб. За последние месяцы его мама испытала немало боли и
страха, а теперь переживает свою утрату. А ведь всего этого могло бы не быть,
если бы девять месяцев назад Настя вместо поездки в
лагерь отправилась бы с родителями на море.
Где лучше отдыхать ребенку, решают родители
Хотелось бы обратиться к чиновникам, которые обязывают
приемных родителей подписывать договоры, согласно которым они обязаны оздоравливать приемных детей в лагерях. С проблемами, возникшими у ребят после такого «отдыха»,
родителям и психологам потом приходится очень долго работать. В нашей стране
немало сделано для семейного устройства сирот; пора, наконец, и в вопросе
летнего оздоровления исходить из интересов приемных детей, а не удобства
чиновников.
Очевидно, что в приоритете должен быть семейный отдых,
который не отрывает ребенка от семьи и не погружает его в реалии детского дома.
Ребенок-сирота имеет такое же право, как и другие дети, попутешествовать и
укрепить свое здоровье на каникулах вместе с мамой и папой.
История Насти – только одна из множества таких
«лагерных» историй, имевших самые разные последствия, от «легких» в виде вернувшегося
энуреза и неврозов, до тяжелых: беременности и аборта.
Многие приемные папы и мамы знают о последствиях подобного отдыха, но страх наказания со стороны чиновников заставляет родителей пренебрегать
интересами ребенка. А
ведь у него
еще нет достаточного жизненного опыта для того, чтобы
справиться со стрессом без помощи взрослого. В
спорной ситуации нужно постараться поставить себя на место ребенка, понять его чувства, потребности и то, насколько он
психологически готов к расставанию с семьей.
Хотим также напомнить приемным родителям и
родителям-воспитателям, что нигде в законодательстве не идет речь о том, что приемные
родители обязаны отправлять детей отдыхать туда,
куда укажут чиновники. Родители имеют полное право
отказаться от предлагаемой путевки, но при этом не получают денежную
компенсацию от государства на оздоровление приемных детей.
Где будет лучше ребенку - решать только вам. Уважаемые взрослые, берегите детей,
мы за них в ответе!
Ця історія шокувала співробітників нашого благодійного
фонду. Хотілося б, щоб про неї дізналися як звичайні читачі, так і чиновники,
що займаються захистом прав та інтересів дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування.
Оздоровлення «для галочки»
Згідно з законодавством місцеві органи влади щорічно
зобов'язані забезпечувати безкоштовне оздоровлення дітей-сиріт. На жаль,
чиновники трактують це положення своєрідно, зобов'язуючи прийомних батьків та
батьків-вихователів щоліта відправляти прийомних дітей до оздоровчого табору,
який виграв тендер.
Здавалося б, що може бути поганого в організованому
літньому відпочинку? Але багато хто з прийомних батьків стикається з тим, що
після перебування дітей у таборі, вся праця й зусилля, які були вкладені в
дитини, руйнуються, як піщані замки.
По-перше, умови, в яких живуть діти, й ставлення до
них з боку вихователів нерідко залишають бажати кращого. Жорсткі покарання,
дідівщина - все це, як і раніше, зустрічається у багатьох таких "оздоровчих"
закладах.
Але головне не це. Справа в тому, що керівництву
таборів незручно й невигідно формувати змішані загони з дітей прийомних і
«домашніх», тому часто цілі зміни складаються з сиріт. По суті, дитина на
місяць опиняється в такому ж дитячому будинку, який тільки недавно покинув. До
неї повертаються погані звички, неврози й інші «радощі», від яких з таким
трудом вдалося позбутися в сім'ї.
Трагічні наслідки табірної зміни
Історія сімнадцятирічної Насті (імена змінені) кращий
тому доказ. Прийомні батьки відправили її до одного з таборів Дніпропетровської
області, бо на цьому наполягала служба у справах дітей. Коли після закінчення
зміни дочка повернулася з табору, здавалося, що у батьків немає підстав
турбуватися. Але до січня прийомна мама помітила, що Настин зовнішній вигляд
змінюється. Дівчина була вагітна. Батько дитини виявився жителем населеного
пункту, біля якого знаходиться табір.
Співробітники служби у справах дітей не придумали
нічого кращого, крім як запропонувати Насті написати заяву про вихід із
прийомної сім'ї й відправити її до Центру матері та дитини. У Центрі вона могла
б перебувати півтора роки, а потім вийти в нікуди, не маючи ні житла, ні
професії, ні засобів до існування. Майбутній мамі довелося б не тільки
розлучитися з прийомними батьками, але й з училищем, в якому залишалося
провчитися всього один курс. На щастя, Настя та її батьки відмовилися від
«привабливої» пропозиції.
Малюк народився вчасно, без патологій, але через добу
його стан погіршився. Новонародженого терміново перевели до відділення
реанімації, а Настя залишилася в палаті.
Розгублена й налякана дівчинка чекала, що їй скажуть
лікарі. Весь цей час її підтримувала прийомна мама Катерина, але постійно
перебувати з нею в пологовому будинку не могла - вдома чекали інші прийомні
діти.
Коли Катерина в черговий раз прийшла до Насті, вона
застала огидну картину: лікар дитини кричала на Настю, запитуючи, коли ж вона
почне займатися лікуванням немовляти. Хоча очевидно, що займатися цим повинні
медики, батьків зазвичай навіть не пускають до реанімації. Мабуть, лікарі
розраховували, що мама буде шукати їх в кабінетах і коридорах й пропонувати
гроші на лікування малого, але Настя, сама, по суті, ще дитина, не робила
очікуваних спроб.
Коли прийомна мама попросила рецепт для того, щоб можна
було звернутися в БФ "Помагаєм", їй відповіли, що не хочуть
зв'язуватися з фондами, замість цього потрібно принести необхідне за списком,
який склав лікар (без печатки й підпису).
Після такої демонстрації медичної етики (на яку
відповідно до п.1.21 Методичних рекомендацій має право жінка в пологовому
будинку) Настя категорично відмовилася перебувати в лікарні. На її дитячі плечі
навалилася непомірна ноша. Загроза здоров'ю та життю малюка, зрада почуттів,
які вона відчувала до чоловіка, який, як їй здавалося, її любить, тиск служби у
справах дітей, а потім лікарів - все це могло привести до того, що Настя не
витримає психологічного навантаження й залишить малюка в пологовому будинку.
Ні в лікарні, ні в державних службах, що займаються
сиротами, не знайшлося фахівця, який допоміг би дівчинці прийняти правильне
рішення. Люди, які повинні були її підтримати, натомість чинили тиск. На
допомогу родині прийшов психолог благодійного фонду, після бесіди з яким Настя
заспокоїлася.
У цій історії немає благополучного кінця -
новонароджений малюк загинув. За останні місяці його мама зазнала чимало болю і
страху, а тепер переживає свою втрату. Адже всього цього могло б не бути, якби
дев'ять місяців тому Настя замість поїздки в табір вирушила б із батьками на
море.
Де краще відпочивати дитині, вирішують батьки
Хотілося б звернутися до чиновників, які зобов'язують
прийомних батьків підписувати договори, згідно з якими вони зобов'язані
оздоровлювати прийомних дітей в таборах. З проблемами, що виникають у хлопчиків
та дівчаток після такого "відпочинку", батькам і психологам потім
доводиться дуже довго працювати. У нашій країні чимало зроблено для сімейного
влаштування сиріт; час вже, нарешті, й у питанні літнього оздоровлення виходити
з інтересів прийомних дітей, а не зручності чиновників.
Очевидно, що в пріоритеті повинен бути сімейний
відпочинок, який не відриває дитину від сім'ї й не занурює її в реалії дитячого
будинку. Дитина-сирота має таке ж право, як інші діти, помандрувати й зміцнити
своє здоров'я на канікулах разом з мамою й татом.
Історія Насті - тільки одна з безлічі таких
"табірних" історій, що мали найрізноманітніші наслідки, від «легких»
у вигляді енурезу й неврозів, до важких: вагітності і аборту.
Багато прийомні батьків знають про наслідки подібного
відпочинку, але страх покарання з боку чиновників змушує батьків нехтувати
інтересами дитини. А в неї ще немає достатнього життєвого досвіду для того, щоб
упоратися зі стресом без допомоги дорослого. У спірній ситуації потрібно
спробувати поставити себе на місце дитини, зрозуміти її почуття, потреби й те,
наскільки вона психологічно готова до розставання з родиною.
Хочемо також нагадати прийомним батькам та
батькам-вихователям, що ніде в законодавстві не йде мова про те, що прийомні батьки
мають відправляти дітей відпочивати туди, куди вкажуть чиновники.Батьки
мають повне право відмовитися від пропонованої путівки, але при цьому не
отримують грошову компенсацію від держави на оздоровлення прийомних дітей.
Де буде краще дитині - вирішувати тільки вам. Шановні
дорослі, бережіть дітей, ми за них у відповіді!
