Прийомні батьки та школа. Зустріч в Криничках

9 января 2013 года наша организация при поддержке Фонда Рината Ахметова «Развитие Украины» провела очередное выездное заседание Родительского клуба в пгт. Кринички Днепропетровской области. От нашей организации во встрече принимали участие председатель правления «Сияния радуги», папа-воспитатель детского дома семейного типа с. Волосское Пинчук Андрей и мама-воспитатель детского дома семейного типа Ленинского района г. Днепропетровска Валентина Ионова.

Встреча была посвящена взаимодействию приемных семей/ детских домов семейного типа и школы. Состояла встреча из нескольких частей.

На первую часть были приглашены руководители методических объединений классных руководителей всех школ района. Разговор получился открытый, острый и откровенный. Беседовали обо всем: о сложности социализации приемных детей в семье, о важности доброго классного наставника для приемного ребенка, о роли школы вообще и преподавателей в частности для развития приемных детей и поддержки приемных родителей. И мы очень рады, что эта встреча нашла отклик и понимание в сердцах учителей. Мы убеждены, что такие встречи крайне необходимы.

Не секрет, что очень часто приемным семьям и детским домам семейного типа не хватает понимания со стороны педагогических коллективов школ. И, часто общаясь с родителями, мы можем сделать вывод о том, что школа нередко оказывается неготовой к приходу в класс приемного ребенка, что непонимание внутреннего мира вчерашнего сироты и проблем приемных семей, связанных с приходом приемного ребенка, вызывает неприятие приемного ребенка учителем, родительским комитетом и, как следствие, одноклассниками.

 

Это – очень острая проблема на пути реформирования интернатной системы воспитания, при которой дети-сироты очень часто были изолированы от обычных школ и от обычных семей, обучаясь или в специальных школах при интернатах, или в общеобразовательной школе по месту нахождения государственного детского дома. И, конечно, наличие в классе или школе огромного количества детей из интернатного учреждения меняло облик школы, качество образования в школе и понижало успешность семейных детей. В основном из-за того, что дети-сироты из интернатных учреждений практически не учились и не утруждали себя столь важным в наше время познанием науки, будучи очень часто источником для подрыва дисциплины в классе. И это – одно из следствий самой интернатной системы, ее невозможности дать детям достойное образование и привить любовь к учебе. И учителя очень часто в этой ситуации просто становились заложниками такого нездорового положения. Другими словами, они просто ничего не могли поделать, тем более, что и школа, и интернатное учреждение находятся в подчинении одному органу – управлению образования. Другое дело, когда ребенок оказывается в семье…

И обычно дети в семьи приходят из интернатов и государственных детских домов во многих случаях с «нарисованными» с потолка оценками. Некоторые из приемных родителей в первые дни учебы в новой школе просят администрацию школы протестировать общий уровень знаний приемных детей, и школа часто выдает совсем другие оценки, которые ниже указанных в интернатовском тебеле ребенка на 1-4 бала.

 

И сейчас, когда многие из этих детей разлетелись по всем школам, встает масса новых проблем, которые можно, по нашему опыту, классифицировать следующим образом:

1. Непонимание важности и длительности (подчас в несколько лет) процесса социализации ребенка в новой семье и новой школе при одновременном требовании с приемных родителей незамедлительных и отменных результатов в учебе. И это – один из самых больших рисков не только для приемного ребенка, но и для существования самой приемной семьи. Приемные родители знают не понаслышке, что в первый год пребывания ребенка в семье самыми актуальными считаются не вопросы образования, а вопросы социализации в семье и обществе, а также проблемы здоровья приемного ребенка. Не секрет, что во многих интернатных учреждениях вопросам здоровья уделяется внимание только на бумаге, особенно когда это касается дорогостоящего амбулаторного лечения, дорогостоящих операций или просто оказания качественных стоматологических услуг. И решение этих двух проблем часто требует от приемных родителей колоссального напряжения и внимания в первые годы жизни приемного ребенка в семье.

2. Отсутствие на местах модели экстернатного обучения в школе детей-сирот из приемных семей по принципу «класс согласно возрасту». А у нас часто школы руководствуются принципом «класс согласно знаниям». Отчего ребенок, вчера евший с помоек и мусорок, может закончить среднюю школу тогда, когда его сверстники заканчивают ВУЗы. Нам известно о случае, когда в одном сельском районе нашей области ребенка в 15 лет посадили во второй класс (!). Мы уже не говорим о психологических проблемах, вытекающих из такой ситуации.

3. Часто неполное предоставление школой льгот для приемных детей. К «проблемным» льготам относятся неполное или некачественное ежегодное обеспечение приемных детей школьными и спортивными формами и обеспечение бесплатными сухими завтраками в случае периодической невозможности организации в школе бесплатного горячего питания. Последнее касается в основном сельских школ, находящихся в местностях с проблемным обеспечением питьевой водой.

Но вернемся к нити нашего повествования.

После встречи с педагогами собравшихся приветствовали с колядками воспитанники детских домов семейного типа Криничанского района, после чего началась вторая часть встречи, на которую были приглашены приемные родители района.

Тем для обсуждения, как всегда, было много. Мы говорили о социализации детей в школе, о проблемах при социализации в семье, и просто делились новостями и переживаниями. Как всегда, было радостно собраться всем вместе, почувствовать, чем дышим, чем живем, послушать других и высказаться самим.

 

Особую благодарность хотим выразить Криничанскому районному центру для семьи, детей и молодежи за приглашение и помощь в организации этой встречи и приглашаем другие центры городов и районов к сотрудничеству в деле преодоления сиротства.

 

Андрей Пинчук

 

9 січня 2013 наша організація за підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» провела чергове виїзне засідання Батьківського клубу в смт. Кринички Дніпропетровської області. Від нашої організації у зустрічі брали участь голова правління «Сяйва веселки», тато-вихователь дитячого будинку сімейного типу с. Волоське Пінчук Андрій і мама-вихователь дитячого будинку сімейного типу Ленінського району м. Дніпропетровська Валентина Іонова.

Зустріч була присвячена взаємодії прийомних сімей / дитячих будинків сімейного типу та школи. Складалася зустріч з декількох частин.

На першу частину були запрошені керівники методичних об'єднань класних керівників усіх шкіл району. Розмова вийшла відкритий, гострий і відвертий. Розмовляли про все: про складність соціалізації прийомних дітей у сім'ї, про важливість доброго класного наставника для прийомної дитини, про роль школи взагалі і викладачів зокрема для розвитку прийомних дітей та підтримки прийомних батьків. І ми дуже раді, що ця зустріч знайшла відгук і розуміння в серцях вчителів. Ми переконані, що такі зустрічі вкрай необхідні.

Не секрет, що дуже часто прийомним сім'ям та дитячим будинкам сімейного типу не вистачає розуміння з боку педагогічних колективів шкіл. І, часто спілкуючись з батьками, ми можемо зробити висновок про те, що школа нерідко виявляється неготовою до приходу в клас прийомної дитини, що нерозуміння внутрішнього світу вчорашнього сироти та проблем прийомних сімей, пов'язаних з приходом прийомної дитини, викликає неприйняття прийомної дитини вчителем, батьківським комітетом і, як наслідок, однокласниками.

Це - дуже гостра проблема на шляху реформування інтернатної системи виховання, при якій діти-сироти дуже часто були ізольовані від звичайних шкіл та від звичайних сімей, навчаючись або в спеціальних школах при інтернатах, або в загальноосвітній школі за місцем знаходження державного дитячого будинку. І, звичайно, наявність в класі або школі величезної кількості дітей з інтернатного закладу змінювало вигляд школи, якість освіти в школі і знижувало успішність сімейних дітей. В основному через те, що діти-сироти з інтернатних закладів практично не вчилися і не утрудняли себе настільки важливим у наш час пізнанням науки, будучи дуже часто джерелом для підриву дисципліни в класі. І це - один із наслідків самої інтернатної системи, її неможливість дати дітям гідну освіту і прищепити любов до навчання. І вчителі дуже часто в цій ситуації просто ставали заручниками такого нездорового стану. Іншими словами, вони просто нічого не могли вдіяти, тим більше, що і школа, і інтернатна установа перебувають у підпорядкуванні одному органу - управлінню освіти. Інша справа, коли дитина опиняється в родині ...

 І звичайно діти в сім'ї приходять з інтернатів та державних дитячих будинків у багатьох випадках з «намальованими» зі стелі оцінками. Деякі з прийомних батьків у перші дні навчання в новій школі просять адміністрацію школи протестувати загальний рівень знань прийомних дітей, і школа часто видає зовсім інші оцінки, які нижче зазначених у інтернатівських тебеле дитини на 1-4 бала.

І зараз, коли багато хто з цих дітей розлетілися по всіх школах, постає маса нових проблем, які можна, по нашому досвіду, класифікувати наступним чином:

1. Нерозуміння важливості і тривалості (часом у кілька років) процесу соціалізації дитини в новій сім'ї і новій школі при одночасному вимозі з прийомних батьків негайних і відмінних результатів у навчанні. І це - один із найбільших ризиків не тільки для прийомної дитини, але і для існування самої прийомної сім'ї. Адже не секрет, що в перший рік перебування дитини в родині найактуальнішими вважаються не питання освіти, а питання соціалізації в сім'ї та суспільстві і проблем здоров'я прийомної дитини. Не секрет, що у багатьох інтернатних закладах питань здоров'я приділяється увага тільки на папері, особливо коли це стосується дорогого амбулаторного лікування, дорогих операцій або просто надання якісних стоматологічних послуг. І вирішення цих двох проблем часто вимагає від прийомних батьків колосальної напруги й уваги в перші роки життя прийомної дитини в сім'ї.

2. Відсутність на місцях моделі екстернатної навчання в школі дітей-сиріт з прийомних сімей за принципом «клас згідно віку». А у нас часто школи керуються принципом «клас згідно знанням». Чому дитина, вчора евшій з смітників і мусорок, може закінчити середню школу тоді, коли його однолітки закінчують ВНЗ. Нам відомо про випадок, коли в одному сільському районі нашої області дитину в 15 років посадили в другий клас (!). Ми вже не говоримо про психологічні проблеми, що випливають з такої ситуації.

3. Часто неповне надання школою пільг для прийомних дітей. До «проблемним» пільг відносяться неповне або неякісне щорічне забезпечення прийомних дітей шкільними та спортивними формами і забезпечення безкоштовними сухими сніданками в разі періодичної неможливості організації в школі безкоштовного гарячого харчування. Останнє стосується в основному сільських шкіл, що знаходяться в місцевостях з проблемним забезпеченням питною водою.

Але повернемося до нитки нашого оповідання.

Після зустрічі з педагогами присутніх вітали з колядками вихованці дитячих будинків сімейного типу Криничанського району, після чого почалася друга частина зустрічі, на яку були запрошені прийомні батьки району.

Тем для обговорення, як завжди, було багато. Ми говорили про соціалізацію дітей в школі, про проблеми при соціалізації в сім'ї, і просто ділилися новинами і переживаннями. Як завжди, було радісно зібратися всім разом, відчути, чим дихаємо, чим живемо, послухати інших і висловитися самим.

Особливу подяку хочемо висловити Криничанський районний центр для сім'ї, дітей та молоді за запрошення та допомогу в організації цієї зустрічі і запрошуємо інші центри міст і районів до співпраці в справі подолання сирітства.