«Перемога! Пішло!»

img

Новини

«Перемога! Пішло!»

Ігор Марченко та його мама Світлана, наші давні знайомі, зараз на шляху до Словаччини, де їх чекає черговий курс реабілітації в клініці «Аделі». Чотири тижні вони проведуть там, а потім на тиждень відправляться до Угорщини, в клініку «Сопрон».

Коли Світлані подзвонила волонтер нашої організації з радісною новиною про те, що зібрані кошти на чергову поїздку в «Аделі», мама тут же повідомила про це Ігорю. По телефону, тому що Ігорьок гостював у бабусі з дідусем. Через деякий час телефон Світлани заспівав знову: здивована бабуся поцікавилася, що такого сказала Світлана синові - він бігає як навыжений від радості. Відповідь мами не була для бабусі несподіванкою - подібні симптоми у Ігоря проявляються завжди перед поїздкою в словацьку клініку.

Я дзвонила Свєті 14 вересня - вони були вже на шляху до Словаччини. «Ось зараз під'їхали до Ужгороду, а він уже піднімає руку», - розповідає Світлана. Ігорьок чекає поїздок в «Аделі», як справжнього свята, і по дорозі туди емоції переповнюють його настільки, що організм починає використовувати якісь потайні, резервні ресурси.

У Словаччині хлопчика чекає нелегка праця, величезна кількість процедур: «костюм космонавта», лазерна терапія, киснева камера, акупунктура... Без усього цього шлях до одужання закритий. Але зараз Світлана під враженням від останньої поїздки в клініку «Сопрон». Магнітотерапія, за допомогою якої там працюють з хворими, якщо застосовувати її регулярно, насправді творить чудеса. Переломним часто є одинадцятий курс, після нього, починають ходити навіть паралізовані після травми хребта люди. Причому, що найцікавіше, метод діє незалежно від терміну давності травми. Лікування наслідків інсульту, як у Ігорка, зазвичай буває ефективним, тільки якщо воно розпочато протягом 3-х років після інсульту, а адже поки родина Марченко безуспішно намагалася реабілітувати хлопчика в Україні і потім шукала засоби для поїздки за кордон, минуло два з половиною роки. Але для магнітотерапії, це, як виявилося, не має ніякого значення.

В останню поїздку (це сьоме для Марченко відвідування «Сопрон») лікар Юдіт Маліт раптом вирішила перевірити результат лікування на даному етапі і звернулася до хлопчика: «Ігор, покажи-но, що ти можеш». І він показав. Такого не очікувала ні мама, ні він сам, ні, мабуть, лікар. Ігор розтулив кулак і підняв кисть. Абсолютно самостійно (раніше він міг зробити подібне, тільки натискаючи здоровою рукою на певні точки). «Треба було бачити цю солідну жінку-професора, яка підстрибнула й закричала англійською і угорською: «Перемога! Пішло!», - розповідає Світлана. Мама, звичайно, не в меншому захваті, ніж професор...

Як хочеться вірити, що одного разу після курсу в «Сопрон», необхідність їздити туди для Ігорка відпаде, і він стане звичайним школярем, що справно відвідує заняття, буде малювати правою рукою і грати на синтезаторі, як зараз мріє. Хоча таким, як був до хвороби, він точно вже не стане. Мені здається, такі переломні моменти в житті змінюють ставлення до нього навіть у цьому віці... Ігор знає, що таке нещастя, але знає і те, що співчуття і підтримку інколи можна знайти там, де зовсім не чекаєш, у незнайомих людей.

Дай Бог, щоб ця маленька проміжна перемога скоро стала справжньою ПЕРЕМОГОЮ хвороби. Думаю, багато хто з нас тоді подумки радісно застрибає разом з добрим доктором угорської клініки. Щасти тобі, Ігоре!

Допомогти можна, перерахувавши кошти на наш розрахунковий рахунок з поміткою «Марченко Ігор» або передати особисто.

 

Проект «Хочу жити!»

www.pomogaem.com.ua

 

 

Залиште свій коментар