Подолання
Каким видят родители своего подрастающего малыша в недалёком будущем? Кто-то – легко кружащимся в паре на конкурсе бальных танцев. Кто-то - без труда болтающим на английском. За фортепьяно, со скрипкой, в художественной школе, в детской сборной по плаванию…
А кто-то видит ребёнка идущим. Неровной, неуверенной походкой, но без поддержки. А кому-то снится слово «мама», произнесённое cемилетним ребёнком. И не нужно маме большего счастья, чем если бы сбылся сон.
Детский церебральный паралич – этим словом называют целую группу двигательных нарушений, причина которых – поражения или аномалии головного мозга, возникающие во время беременности и родов. «Детский» – к сожалению, это слово объясняет только происхождение болезни, сама же она остаётся с человеком на всю жизнь.
У этих деток другие достижения в жизни и другие сроки для них. Снять спастику, справиться с контрактурами, научиться держать голову, сидеть и ползти. Ну и, конечно, предел всех мечтаний: заговорить и пойти. Эти вершины вместе с детьми берут родители…
Есть у них и другие, вытекающие из этих, не менее важные задачи: найти деньги и время, чтобы пройти с ребёнком очередной курс реабилитации. Деньги, как правило, достаются путём зарабатывания. А для этого нужно время. Вот и выходит замкнутый круг. Папы более чем в половине случаев оставляют семью, где родился особый ребёнок. Всё ложится на маму, и хорошо, если есть бабушка…
Довольно редко форма ДЦП настолько тяжела, что врачи со стопроцентной уверенностью заявляют: малыш у вас никогда не сядет, не встанет, не пойдёт. Реабилитация творит чудеса. На одном из форумов родителей особых детей писали о мальчике, который не ходит, не стоит, не ползает, не говорит, но после одного из курсов реабилитации научился читать и писать, нажимая на клавиши айпада. Интеллект оказался более чем сохранен, и в свои 6 лет он с удовольствием читает «Урфина Джюса», делясь с мамой впечатлениями от прочитанного.
Вот о способах восстановления деток с ДЦП стоит сказать отдельно. Вернее об их количестве: оно огромно. Массажи, ЛФК, физиотерапия, войтатерапия, метод Домана, бассейны, занятия с дельфинами и лошадьми, всевозможные санатории, грязи – перечислять только методы традиционной медицины можно на нескольких строчках. А ведь есть ещё нетрадиционная, и тоже, говорят, помогает… Логично, что путь реабилитации должен указывать лечащий врач, но, к сожалению, ДЦП – одно из тех заболеваний, где сколько врачей, столько мнений. И родителям приходится не только искать очередную сумму, но и мучительно выбирать, какому из методов доверять, какой поставит на ноги именно их ребёнка. В нашей стране доступны далеко не все возможности, но одними из самых действенных и проверенных способов считаются дельфинотерапия и занятия в клинике доктора Козявкина.
Есть ещё одна драгоценная вещь для этих родителей, кроме денег и медицинских знаний – это время. Какой бы способ лечения не был избран, каждый из них действует на развитие ребёнка в разы сильнее в возрасте до 4-5 лет. Это вовсе не значит, что если до 5 лет малыш не пополз, то уже никогда не поползет. Но изменить что-либо гораздо легче в первые годы жизни, чем в последующие. И мечутся мамы от массажиста в бассейн, из санатория в санаторий, лишь бы успеть, лишь бы сделать всё возможное. И делают возможное и невозможное. Но иногда всё упирается в деньги. Тот же центр Козявкина не требует баснословных сумм, но, кроме оплаты курса, есть ещё расходы на питание, проезд в Трускавец, такси с больным малышом, дорогостоящие лекарственные препараты, приём которых нельзя прерывать. А одолжить на всё это, случается, уже не у кого. И стопорится процесс как раз тогда, когда нужно «ковать железо пока горячо», и текут драгоценные дни, недели, месяцы.
На нашем сайте множество деток, больных ДЦП, ждут своей чудотворной поездки. Там будет тяжёлый труд, преодоление своего «не могу» и радости маленьких побед. Первый шаг, так непросто доставшийся, бесценен. Эти дети и их родители не забудут в своих молитвах тех, кто поможет им шагнуть в будущее!
Ольга Левченко
www.deti.dp.ua
Яким бачать батьки свого підростаючого малюка в недалекому майбутньому? Хтось - легко кружляє в парі на конкурсі бальних танців. Хтось – з легкістю говорить англійською. За фортепіано, зі скрипкою, в художній школі, в дитячій збірній із плавання...
А хтось бачить, що його дитина нарешті пішла. Нерівною, невпевненою ходою, але без підтримки. А комусь сниться слово «мама», вимовлене cемирічною дитиною. І не потрібно мамі більшого щастя, якби тільки збувся сон.
Дитячий церебральний параліч - цим словом називають цілу групу рухових порушень, причина яких - ураження або аномалії головного мозку, що виникають під час вагітності та пологів. «Дитячий» - на жаль, це слово пояснює тільки походження хвороби, сама ж вона залишається з людиною на все життя.
У цих діток інші досягнення в житті та інші терміни для них. Зняти спастику, впоратися з контрактурами, навчитися тримати голову, сидіти і повзти. Ну і, звичайно, межа всіх мрій: заговорити і піти. Ці вершини разом з дітьми беруть батьки...
Є у них і інші, не менш важливі задачі: знайти гроші й час, щоб пройти з дитиною черговий курс реабілітації. Гроші, як правило, дістаються шляхом заробляння. А для цього потрібен час. Ось і виходить замкнуте коло. Папи більш ніж у половині випадків залишають сім'ю, де народилася особлива дитина. Все лягає на маму, і добре, якщо є бабуся...
Досить рідко форма ДЦП настільки важка, що лікарі зі стовідсотковою упевненістю заявляють: малюк у вас ніколи не сяде, не встане, не піде. Реабілітація творить дива. На одному з форумів батьків особливих дітей писали про хлопчика, який не ходить, не стоїть, не повзає, не говорить, але після одного з курсів реабілітації навчився читати і писати, натискаючи на клавіші айпада. Інтелект виявився більш ніж збережений, і в свої 6 років він із задоволенням читає «Урфіна Джюса», ділячись з мамою враженнями від прочитаного.
Ось про способи реабілітації діток з ДЦП варто сказати окремо. Вірніше про їх кількість: вона величезна. Масажі, ЛФК, фізіотерапія, войтатерапія, метод Домана, басейни, заняття з дельфінами і кіньми, всілякі санаторії - перераховувати тільки методи традиційної медицини можна на декількох рядках. Але ж є ще нетрадиційна, і теж, кажуть, допомагає... Логічно, що шлях реабілітації повинен вказувати лікуючий лікар, але, на жаль, ДЦП - одне з тих захворювань, де скільки лікарів, стільки думок. І батькам доводиться не тільки шукати чергову суму, а й болісно вибирати, якому з методів довіряти, який поставить на ноги саме їх дитину. У нашій країні доступні далеко не всі можливості, але одними з найбільш дієвих і перевірених способів вважаються дельфінотерапія і заняття в клініці доктора Козявкіна.
Є ще одна дорогоцінна річ для цих батьків, крім грошей і медичних знань - це час. Який би спосіб лікування не був обраний, кожен з них діє на розвиток дитини в рази сильніше у віці до 4-5 років. Це зовсім не означає, що якщо до 5 років малюк не поповз, то вже ніколи не поповзе. Але змінити щось набагато легше в перші роки життя, ніж в наступні. І метушаться мами від масажиста в басейн, із санаторію в санаторій, аби встигнути, аби зробити все можливе. І роблять можливе й неможливе. Але іноді все залежить виключно від наявності грошей. Той же центр Козявкіна не вимагає надзвичайних сум, але, крім оплати курсу, є ще витрати на харчування, проїзд до Трускавця, таксі з хворим малюком, дорогі лікарські препарати, прийом яких не можна переривати. А позичити на все це, трапляється, вже нема в кого. І гальмується процес якраз тоді, коли потрібно «кувати залізо доки тепле», і течуть дорогоцінні дні, тижні, місяці.
На нашому сайті багато діток, хворих на ДЦП, чекають на свою чудотворну поїздку. Там буде важка праця, подолання свого «не можу» і радості маленьких перемог. Перший крок, який так непросто прийшовся, безцінний. Ці діти та їхні батьки не забудуть у своїх молитвах тих, хто допоможе їм зробити крок у майбутнє!
Ольга Левченко
www.deti.dp.ua
