Перший похід
Первый туристический опыт — это как появление на свет ребенка... Все начинается с зарождения идеи. Но, как известно, идея сама не приходит.
Мысль о туристическом походе с детьми из детских домов семейного типа и приемных семей стала поэтапным планом продуманных действий. Первым шагом стала закупка снаряжения с помощью спонсоров. Теорию и практику организации туристических походов мы осваивали, как прилежные ученики. И первый «блин» оказался достаточно ровным.
Первый туристический «подвиг» - сплав на байдарках по р. Орель был совершен осенью 2007 года. Успех этого мероприятия вдохновил, но опыт дал понять, что совершенству нет предела.
Следующим этапом «туристического марафона» детей из детских домов семейного типа и приемных семей Днепропетровской области стал пеший поход в конце августа 2008 года.
Всю туристическую группу из 35 человек ждал «приятный» сюрприз, который преподнес им инструктор уже на месте, - 15 км. ежедневного марш-броска по горам и долинам в летний зной. Неопытным туристам всех возрастов, среди которых были и родители, и дети, пришлось пройти через все эти испытания...
Стартовали из Перевального. А дальше, словно кадры старого доброго кино... Малиновый ручей, туристические станции Партизанская, Су-Ат, далее под склонами Караби-яйлы через родник Нефан-Узень и Чигенитра, родник Вересь-Чокрак до водопадов на реке Ускут, пер. Горуча, ист. Павло-Чокрак, каньон Кок-Асан (каньон реки Кучук-Карасу), а далее Поворотное и... Симферополь.
Режим был поистине спартанским. В утренней зарядке участвовали все без исключения. По ночам велись непрерывные дежурства у костра. Приятно удивляла организованность младших участников похода: их задачей были приготовление и раздача пищи.
Через пару дней в конце строя послышались жалобные стоны и просьбы об отдыхе. Но «клин клином вышибают». Ночью была проведена общая учебная пожарная тревога. И всем стало ясно — расслабиться не дадут до самого конца...
На четвертый день была долгожданная дневка с купанием в водопаде, а группа детей постарше отправилась купаться в море и докупить по дороге продукты.
Шесть дней испытаний и неимоверных радостных открытий подходили к концу. Вместе с походом на море маршрут получился длиной в 100 км. Нестандартное количество участников группы, жара, ночные дежурства и лишняя еда (несли 8 головок капусты, закопали 8 кг крупы, хотя в октябре того же года также в походе с детьми-сиротами, все «сокровища» были своевременно найдены в целости и сохранности и) — все это части приятных воспоминаний о преодолении препятствий и человеческих слабостей.
Ирина Иванникова
Перший туристичний досвід - це як поява на світ дитини... Все починається із зародження ідеї. Але, як відомо, ідея сама не приходить.
Думка про туристичний похід з дітьми із дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей стала поетапним планом продуманих дій. Першим кроком була закупівля спорядження за допомогою спонсорів. Теорію і практику організації туристичних походів ми засвоювали як старанні учні. І перший «млинець» виявився досить рівним.
Перший туристичний «подвиг» - сплав на байдарках по р. Оріль був здійснений восени 2007 року. Успіх цього заходу надихнув, але досвід дав зрозуміти, що досконалості немає межі.
Наступним етапом «туристичного марафону» дітей з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей Дніпропетровської області став похід в кінці серпня 2008 року.
Всю туристичну групу з 35 чоловік чекав «приємний» сюрприз, про який дізналися вже на місці, - 15 км. щоденного марафону по горах і долинах у літню спеку. Недосвідченим туристам різного віку, серед яких були і батьки, і діти, довелося пройти через всі ці випробування...
Стартували з Перевального. А далі, немов кадри старого доброго кіно... Малиновий струмок, туристичні станції Партизанська, Су-ат, далі під схилами Карабі-яйли через джерело Нефан-Узень і Чігенітра, джерело Вересь-Чокрак до водоспадів на річці Ускут, пер. Горуча, джер. Павло-Чокрак, каньйон Кок-Асан (каньйон річки Кучук-Карасу), а далі Поворотне і... Сімферополь.
Режим був дійсно спартанським. У ранковій зарядці брали участь усі без винятку. Вночі велися безперервні чергування біля вогнища. Приємно дивувала організованість молодших учасників походу: їх завданням були приготування та роздача їжі.
Через пару днів наприкінці строю було чути жалібний стогін і прохання про відпочинок. Але «клин клином вибивають». Вночі була проведена загальна навчальна пожежна тривога. І всім стало зрозуміло - розслабитися не дадуть до самого кінця ...
На четвертий день відбулося довгоочікуване днювання з купанням у водоспаді, а старша група дітей помандрувала до моря.
Шість днів випробувань та неймовірних радісних відкриттів добігали кінця. Разом з походом на море маршрут вийшов довжиною в 100 км. Нестандартна кількість учасників групи, спека, нічні чергування і зайва їжа (несли 8 голівок капусти, закопали 8 кг крупи, хоча в жовтні того ж року також в поході з дітьми-сиротами, всі «скарби» були своєчасно знайдені) - все це частина приємних спогадів про подолання перешкод та людських слабкостей.
Ірина Іваннікова
