С 7 по 21 сентября 2010 года совместно с Общественной организацией «Семья» для 8-ми воспитанников детских домов семейного типа Бабушкинского района г. Днепропетровска Иванец и Днепропетровского района Пинчук было организовано путешествие в Польшу.
По дороге в Польшу мы посетили Львов. У детей остались незабываемые впечатления от вечерней экскурсии по старому городу с его древними храмами и мощеными улочками. Особенно потряс старинный храм Армянской Апостольской Церкви в центре Львова.
Первым польским городом на нашем пути был Краков. Вавель… Величественный и спокойный королевкий дворец и кафедральный костел, в котором захоронены члены правивших королей и королев. Это – древняя столица Польши, сердце польского народа и его государственности. Не побывав в Вавеле, невозможно понять поляков.
Краковский аквапарк – один из самых больших аквапарков Европы – счастье и море радости для любого ребенка. Особый драйв – это четыре горки длиною более 200 метров каждая. Едешь – и дух захватывает. Такое впечатление, что улетаешь в космос. Конечно, для детей посещение аквапарка – самая незабываемая часть путешествия.
Соляная шахта в Величке – незабываемый подземный лабиринт ходов длиною более 300 км в соляной породе. За три часа экскурсии мы посмотрели очень много. Но особенно нас поразили соленые озера под землей и главная достопримечательность шахты – большой подземный костел, где все сделано из соли – престол, барельефы, статуи. Дети на все это смотрели, затаив дыхание.
Экскурсия в концлагеря Аушвиц и Биркенау – самая трагичная часть путешествия в Польшу. Когда смотришь на печи, в которых сжигали по 2 000 людей в сутки, на бараки, на фотографии, на груды вещей, детской одежды и игрушек, которые остались от тех, кто превратился в дым – становится страшно и больно.
В Сулейовеке, небольшом пригороде Варшаве, мы попали на праздник открытия нового городского стадиона к Евро-2012.
И конечно, Варшава! Самое яркое впечатление от Варшавы – это посещение дворца культуры и науки, с которого открывается незабываемая панорама на весь город и сладкое меню из мороженого в кафе «Грицан» - этого чуда кулинарного искусства поляков. Мороженое 50 сортов, сделанное по старому рецепту из натуральных ингридиентов.
В общем, ребята были в восторге!
В польской столице у нас была экскурсия по старому городу и посещение двух городских парков.
Музей Войска Польского - замечательное место для любого мальчишки. Доспехи, обмундирование, история войн в мундирах… Что еще нужно юному рыцарю?
Также в центре социальных служб мы встречались с варшавскими социальными работниками и мамой-воспитательницей варшавского детского дома семейного типа. Поговорили об общих проблемах, о схожести и разностях в функционировании детских домов семейного типа в Польше и Украине.
В Варшаве нас порадовал комфортный и тихий общественный транспорт. У всех остановок трамваев есть пандусы, которые позволяют инвалидам в колясках беспрепятственно въезжать в общественный транспорт. Вообще, после посещения Польши стало обидно за инвалидов, проживающих в нашей стране – мы не хотим пускать их в мир здоровых людей, для них не приспособлен транспорт, подъезды домов, улицы, общественные места, подземные переходы… Очень надеемся, что доживем до лучших времен.
В последний день пребывания в Варшаве мы занимались рафтингом - сплавом по одной из рек под Варшавой. Дети первый раз в жизни сплавлялись на плоту. А закончился сплав жареными немецкими колбасками.
Один день мы посвятили посещению дворцового комплекса в Вилляново – собрания культурных и исторических ценностей аристократических семей Польши и Украины.
Следующая наша остановка была в Мальборке – самой большой кирпичной цитадели в мире, столице Тевтонского ордена, целью которого было покорение Руси. Потрясает основательность и величина сооружений. Невольно задумываешься о том, что «нет ничего вечного под солнцем», о том, что самое твердое и основательное здание государства рано или поздно приходит к закату и концу. По дороге из Варшавы на Гданьск движение сильно затруднено – идет строительство высокоскоростной трассы. Вообще для Польши проблема дорог была и остается достаточно остра. Старые дороги, особенно в провинции, довольно узкие. На одном участке дороги из Гданьска в Белосток нам то и дело приходилось микроавтобусом выезжать на обочину, чтобы пропускать встречный транспорт.
Отдельное слово о Балтийском побережье Польши. Три города – Гданьск, Сопот и Гдыня практически слились в один мегаполис. Мы часто не могли понять, в каком городе мы находимся. Здесь мы посетили Океанариум, старый город, кафедральный костел, ботанический сад, набережную, выезжали на морскую экскурсию по Балтике, во время которой осмотрели известные гданьские доки. Были мы и в офисе наших друзей – организации «Доктор Клоун», где нас радушно встретили.
Конец нашего польского путешествия был на белостокской земле. Мы посетили кафедральный собор, храм Агиа София, построенный как точная, но уменьшенная копия Храма Святой Софии в Стамбуле, древний супрасльский монастырь, известный своей трагичной историей и, конечно, святую гору Грабарку. На этой лесистой горе расположен женский монастырь. Вокруг главного храма стоят десятки тысяч крестов разных размеров, которые поляки ежегодно в течении семи дней, с 12 по 19 августа, несут крестным ходом с Белостока на Грабарку. Это такая местная традиция. Крестный ход оканчивается на Преображение, а все, прошедшие длинный путь в 120 км, устанавливают кресты (какой кто нес) вокруг деревянного храма.
Ну а закончили мы наше путешествие уже на белорусской земле, в Бресте. Там мы посетили славную брестскую крепость, западный оборонительный форпост СССР.
Правды ради надо сказать, что выехали мы с Польши не с первого раза. Только на третьем пропускном пункте нам разрешили выехать. Так как один был для пешеходного перехода, а другой – только для автомобилей с польскими белорусскими номерами. Но мы не расстроились. Значит, Польша ждет нас в гости еще!
От всего сердца благодарим тех, кто помог осуществить это путешествие, польским волонтерам, организовавших проживание, питание и культурную программу. Особенную благодарность хотим выразить замечательной женщине, волонтеру общественной организации «Семья» пани Дениссен Йоланте, которая не только организовывала путешествие, но и все время была рядом с нами в качестве гида, переводчика и штурмана!
Итак, мы благодарим:
-Общественную Организацию «Семья» (Днепропетровск);
-пана Яна Томаша Рогалу (Днепропетровск);
-пана Олафа Орловски (Гданьськ, Польша);
-пани Гражинку и пана Лешика Мущаловсци (Варшава, Польша);
-пани Анну и пана Войчеха Вишовачи (Сулейовек, Польша);
-пани Виту и пана Анжея Рычковсци (Варшава, Польша);
З 7 по 21 вересня 2010 року спільно з Громадською організацією «Сім'я» для 8-ми вихованців дитячих будинків сімейного типу Бабушкінського району м. Дніпропетровська Іванець та Дніпропетровського району Пінчук було організовано подорож до Польщі.
По дорозі до Польщі ми відвідали Львів. У дітей залишилися незабутні враження від вечірньої екскурсії по старому місту з його стародавніми храмами і брукованими вуличками. Особливо вразив старовинний храм Вірменської Апостольської Церкви в центрі Львова.
Першим польським містом на нашому шляху був Краків. Вавель... Величний і спокійний королівський палац і кафедральний костел, в якому поховані члени правлячих королів і королев. Це - давня столиця Польщі, серце польського народу і його державності. Не побувавши у Вавелі, неможливо зрозуміти поляків.
Краківський аквапарк - один з найбільших аквапарків Європи - щастя і море радості для будь-якої дитини. Особливий драйв - це чотири гірки довжиною понад 200 метрів кожна. Їдеш - і дух захоплює. Таке враження, що летиш в космос. Звичайно, для дітей відвідування аквапарку - сама незабутня частина подорожі.
Соляна шахта у Величці - незабутній підземний лабіринт ходів завдовжки більше 300 км в соляній породі. За три години екскурсії ми подивилися дуже багато. Але особливо нас вразили солоні озера під землею і головна визначна пам'ятка шахти - великий підземний костьол, де все зроблено з солі - престол, барельєфи, статуї. Діти на все це дивилися, затамувавши подих.
Екскурсія до концтаборів Аушвіц і Біркенау - найтрагічніша частина подорожі до Польщі. Коли дивишся на печі, в яких спалювали по 2 000 людей на добу, на бараки, на фотографії, на купи речей, дитячого одягу та іграшок, які залишилися від тих, хто перетворився в дим - стає страшно і боляче.
У Сулейовеку, невеликому передмісті Варшаві, ми потрапили на свято відкриття нового міського стадіону до Євро-2012.
І звичайно, Варшава! Найяскравіше враження від Варшави - це відвідування палацу культури і науки, з якого відкривається незабутня панорама на все місто і солодке меню з морозива в кафе «Грицан» - це диво кулінарного мистецтва поляків. Морозиво 50 сортів, зроблене за старим рецептом з натуральних інгредієнтів.
Загалом, дітлахи були в захваті!
У польській столиці в нас була екскурсія по старому місту та відвідування двох міських парків.
Музей Війська Польського - чудове місце для будь-якого хлопчака. Збруя, обмундирування, історія воєн в мундирах ... Що ще потрібно юному лицарю?
Також у центрі соціальних служб ми зустрічалися з варшавськими соціальними працівниками і мамою-вихователькою варшавського дитячого будинку сімейного типу. Поговорили про спільні проблеми, про схожість і різницях у функціонуванні дитячих будинків сімейного типу в Польщі та України.
У Варшаві нас порадував комфортний і тихий громадський транспорт. У всіх зупинок трамваїв є пандуси, які дозволяють інвалідам у візках безперешкодно в'їжджати в громадський транспорт. Взагалі, після відвідин Польщі стало прикро за інвалідів, які проживають в нашій країні - ми не хочемо пускати їх у світ здорових людей, для них не пристосований транспорт, під'їзди будинків, вулиці, громадські місця, підземні переходи... Дуже сподіваємося, що доживемо до кращих часів .
В останній день перебування в Варшаві ми займалися рафтингом - сплавом по одній з річок під Варшавою. Діти вперше в житті сплавлялися на плоту. А закінчився сплав смаженими німецькими ковбасками.
Один день ми присвятили відвідинам палацового комплексу в Вілляново - зборів культурних та історичних цінностей аристократичних сімей Польщі та Україні.
Наступна наша зупинка була в Мальборку - найбільшої цегляної цитаделі в світі, столиці Тевтонського ордена, метою якого було підкорення Русі. Вражає ґрунтовність і величина споруд. Мимоволі замислюєшся про те, що «немає нічого вічного під сонцем», про те, що саме тверда і ґрунтовна будова держави рано чи пізно приходить до заходу і кінцю. По дорозі з Варшави на Гданськ рух сильно утруднено - йде будівництво високошвидкісної траси. Взагалі для Польщі проблема доріг була і залишається досить гостра. Старі дороги, особливо в провінції, досить вузькі. На одній ділянці дороги з Гданська в Білосток нам раз у раз доводилося мікроавтобусом виїжджати на узбіччя, щоб пропускати зустрічний транспорт.
Окреме слово про Балтійське узбережжя Польщі. Три міста - Гданськ, Сопот і Гдиня практично злилися в один мегаполіс. Ми часто не могли зрозуміти, в якому місті ми перебуваємо. Тут ми відвідали Океанаріум, старе місто, кафедральний костел, ботанічний сад, набережну, виїжджали на морську екскурсію по Балтиці, під час якої оглянули відомі гданські доки. Були ми і в офісі наших друзів - організації «Доктор Клоун», де нас радо зустріли.
Кінець нашої польської подорожі був на білостоцькії землі. Ми відвідали кафедральний собор, храм Агіа Софія, побудований як точна, але зменшена копія Храму Святої Софії в Стамбулі, стародавній супрасльський монастир, відомий своєю трагічною історією і, звичайно, святу гору Грабарку. На цій лісистій горі розташований жіночий монастир. Навколо головного храму стоять десятки тисяч хрестів різних розмірів, які поляки щорічно протягом семи днів, з 12 по 19 серпня, несуть хресним ходом з Білостока на Грабарку. Це така місцева традиція. Хресний хід закінчується на Преображення, а всі, хто пройшли довгий шлях у 120 км, встановлюють хрести (який хто ніс) навколо дерев'яного храму.
Ну а закінчили ми нашу подорож вже на білоруській землі, в Бресті. Там ми відвідали славну брестську фортецю, західний оборонний форпост СРСР.
Треба сказати, що виїхали ми з Польщі не з першого разу. Тільки на третьому пропускному пункті нам дозволили виїхати. Так як один був для пішохідного переходу, а інший - тільки для автомобілів з польськими білоруськими номерами. Але ми не засмутилися. Значить, Польща чекає нас в гості ще!
Від щирого серця дякуємо тим, хто допоміг здійснити цю подорож, польським волонтерам, які організували проживання, харчування та культурну програму. Особливу подяку хочемо висловити чудовій жінці, волонтеру громадської організації «Родина» пані Дениссен Йоланті, яка не тільки організовувала подорож, але і весь час була поряд з нами в ролі гіда, перекладача і штурмана!
Отже, ми дякуємо:
-Громадській Організації «Сім'я» (Дніпропетровськ);
-пану Яну Томаша Рогалу (Дніпропетровськ);
-пану Олафу Орловські (Гданськ, Польща);
-пані Гражінку і пану Лешику Мущаловсці (Варшава, Польща);
-пані Анні і пану Войчеха Вішовачі (Сулейовек, Польща);
-пані Віті і пану Анжея Ричковсці (Варшава, Польща);
З 7 по 21 вересня 2010 року спільно з Громадською організацією «Сім'я» для 8-ми вихованців дитячих будинків сімейного типу Бабушкінського району м. Дніпропетровська Іванець та Дніпропетровського району Пінчук було організовано подорож до Польщі.
Музей Війська Польського - чудове місце для будь-якого хлопчака. Збруя, обмундирування, історія воєн в мундирах ... Що ще потрібно юному лицарю?
Від щирого серця дякуємо тим, хто допоміг здійснити цю подорож, польським волонтерам, які організували проживання, харчування та культурну програму. Особливу подяку хочемо висловити чудовій жінці, волонтеру громадської організації «Родина» пані Дениссен Йоланті, яка не тільки організовувала подорож, але і весь час була поряд з нами в ролі гіда, перекладача і штурмана!