Навіщо людині друга рука...
Верите вы или нет, но на самом деле в мире нет злых людей. Ведь все в конечном итоге хотят одного – счастья. Нет ни одного человека, который преднамеренно стремился бы причинить кому-то зло. Просто одни хотят счастья себе, любой ценой, другие строят свою жизнь, не мешая при этом другим, и есть ещё третья категория – люди, которые видят собственное удовлетворение в помощи другим, самоотверженные борцы за справедливость и счастье для окружающих.
Так кто же они такие? Эти люди, которые сидят с нами в одном офисе, ездят рядом в общественном транспорте, проходят мимо нас по улицам, и которых мы привыкли называть благотворителями. Творить благо ближнему своему…что это? Дань моде? Заразная болезнь? Сознательность человека? Или долг перед совестью?
Бедные или богатые, предоставляющие финансовую или нематериальную помощь, действующие открыто или анонимно, от лица целой организации или от себя лично… всех их объединяет одно: они видят мир таким, каким он есть и таким, каким он бы мог быть. Но они не видят того, что видят все остальные – огромной пропасти между первым и вторым. И это значит две вещи: первое, они оптимисты, и второе, они обязательно изменят мир. Ведь только тот, кто не видит преград, кто верит в свои силы, сможет достичь цели.
Вы обращали когда-нибудь внимание на то, сколько в последнее время у нас появилось благотворительных организаций, сколько людей откликается на просьбы о сборе денег на лечение детей, сколько молодых людей, принимающих участие в благотворительных проектах? Да у нас нынче каждый второй студент – волонтёр! И несмотря на это наши бабушки продолжают твердить, что время сейчас очень нехорошее. Может и правда. Как говорится, спрос рождает предложение, – множество горя вокруг порождает желающих помочь.
Как бы там ни было, а мир не без добрых людей. Причем стремление осчастливить кого-то не зависит от социального статуса, материального положения, возраста или интеллекта благотворителя. Главное, это непреодолимое желание быть полезным окружающим. А способов для этого, уж поверьте, предостаточно. Кто-то делится своими знаниями, умениями, лаской и заботой, кто-то организовывает благотворительные ярмарки, кто-то принимает в них участие, кто-то жертвует энные суммы, кто-то берёт под своё шефство талантливого человека, кто-то…да всего и не перечислишь вот так сразу! Стоит только захотеть и сразу же найдётся возможность сделать посильный вклад в историю отечественной благотворительности.
Сейчас практичные и меркантильные люди скажут, что это так глупо – помогать кому-то и не иметь ничего взамен, а прагматики и циники станут твердить, что не так это всё бескорыстно – будут подозревать благотворителей в укрытии от налогов, в наличии прибыли или в сумасшествии. Но обвинить людей, сеющих вокруг себя добро, можно только в одном: они поняли, зачем природа дала им две руки – одну, чтобы строить свою жизнь, а вторую, чтобы подать её ближнему.
Добродетели, на плечах которых держится «Сияние радуги», доказывают, что количество понимающих эту простую истину преумножается день ото дня. Желание творить добро благотворным вирусом распространяется среди самых разных верст населения и каждый делает вклад в меру своих возможностей. Больницы Днепропетровщины ощущают эту помощь уже сейчас. Хотя сказать «больницы» не совсем правильно, ведь это предмет неодушевлённый. А самую настоящую помощь чувствуют те, кто стоит за этим словом: дети, которые каждый день нуждаются в дорогостоящих лекарствах, их родители, которые хотят наконец-то увидеть радостную улыбку на розовощеких лицах своих деток, и конечно же, врачи, которые волею малого финансирования дарят здоровье сотням, а хотят тысячам, десяткам тысяч, да что там…всем нуждающимся в этом.
Однако проблемы больниц – это, как бы иронично это ни прозвучало, больная тема. И для их разрешения нужна целая армия сознательных граждан, понимающих, что они помогают не одному ребенку или отделению больницы, нет. На самом деле они строят новую систему, в которой уровень здоровья не зависит от материального положения, создают почву для здоровой нации, закладывают фундамент высокой сознательности общества и прокладывают путь в действительно светлое будущее страны.
Так в чём же истинная причина возникновения самого желания помочь? Задумываясь над этим снова и снова, приходишь к выводу, что это в общем-то не так уж важно. Ведь причины у каждого свои. У каждого свой путь к благотворительности. И по сути нас ведь интересует не то, как человек будет идти, а куда он в итоге придёт. Людям свойственно из одних и тех же жизненных ситуаций делать разные выводы. Вот потому одни озлобляются на мир, а другие преумножают добро.
И знаете, на самом деле хочется верить, что они будут иметь из этого корысть, что самой судьбой их бесспорная человечность будет щедро вознаграждена. И что, если им не посчастливится попасть в сложную ситуацию, на их пути обязательно встретится человек, который посмотрит на них свысока, но только затем, чтобы помочь подняться…
Узнать больше о благотворительности в Украине вы можете на нашем сайте.
Проект «Современная больница»
pomogaem.com.ua
Чи вірите ви чи ні, але насправді в світі немає злих людей. Адже всі врешті-решт хочуть одного - щастя. Немає жодної людини, яка навмисно прагнула би заподіяти комусь зло. Просто одні хочуть щастя собі будь-якою ціною, інші будують своє життя, не заважаючи при цьому іншим, і є ще третя категорія - люди, які бачать власне задоволення в допомозі іншим, самовіддані борці за справедливість і щастя для оточуючих.
Так хто ж вони такі? Ці люди, які сидять з нами в одному офісі, їздять поруч у громадському транспорті, проходять повз нас вулицями, і яких ми звикли називати благодійниками. Творити благо для ближнього свого... що це? Данина моді? Заразна хвороба? Свідомість людини? Або борг перед совістю?
Бідні чи багаті, що мають фінансову або нематеріальну допомогу, діють відкрито чи анонімно, від імені цілої організації або від себе особисто... всіх їх об'єднує одне: вони бачать світ таким, яким він є і таким, яким він би міг бути. Але вони не бачать того, що бачать всі інші - величезної прірви між першим і другим. І це означає дві речі: перше, вони оптимісти, і друге, вони обов'язково змінять світ. Адже тільки той, хто не бачить перепон, хто вірить в свої сили, зможе досягти мети.
Ви звертали колись увагу на те, скільки останнім часом у нас з'явилося благодійних організацій, скільки людей відгукується на прохання про збір грошей на лікування дітей, скільки молодих людей, які беруть участь у благодійних проектах? Та у нас нині кожен другий студент - волонтер! І незважаючи на це наші бабусі продовжують твердити, що час зараз дуже недобрий. Може й правда. Як мовиться, попит народжує пропозицію, - безліч горя навколо народжує бажаючих допомогти.
Як би там не було, а світ не без добрих людей. Причому прагнення ощасливити когось не залежить від соціального статусу, матеріального становища, віку чи інтелекту благодійника. Головне, це непереборне бажання бути корисним для оточуючих. А способів для цього, вже повірте, більш ніж достатньо. Хтось ділиться своїми знаннями, вміннями, ласкою і турботою, хтось організовує благодійні ярмарки, хтось бере в них участь, хтось жертвує енні суми, хтось бере під своє шефство талановиту людину, хтось... всього і не перерахуєш ось так відразу! Варто тільки захотіти і відразу ж знайдеться можливість зробити посильний внесок в історію вітчизняної благодійності.
Зараз практичні і меркантильні люди скажуть, що це так нерозумно - допомагати комусь і не мати нічого натомість, а прагматики і циніки стануть стверджувати, що не так це все безкорисливо - будуть підозрювати благодійників в укритті від податків, в наявності прибутку або в божевіллі . Але звинуватити людей, що сіють навколо себе добро, можна тільки в одному: вони зрозуміли, навіщо природа дала їм дві руки - одну, щоб будувати своє життя, а другу, щоб подати її ближньому.
Чесноти, на плечах яких тримається «Сяйво веселки», доводять, що кількість розуміючих цю просту істину примножується з кожним днем. Бажання творити добро благодійним вірусом поширюється серед самих різних верст населення і кожен робить внесок в міру своїх можливостей. Лікарні Дніпропетровщини відчувають цю допомогу вже зараз. Хоча сказати «лікарні» не зовсім правильно, адже це предмет неживий. А саму справжню допомогу відчувають ті, хто стоїть за цим словом: діти, які кожен день потребують дорогих ліків, їх батьки, які хочуть нарешті побачити радісну посмішку на обличчях рожевощоких своїх діток, і звичайно ж, лікарі, які волею малого фінансування дарують здоров'я сотням, а хочуть тисячам, десяткам тисяч, та що там... усім нужденним.
Однак проблеми лікарень - це, як би іронічно це не прозвучало, хвора тема. І для їх вирішення потрібна ціла армія свідомих громадян, які розуміють, що вони допомагають не одній дитині або відділенню лікарні, немає. Насправді вони будують нову систему, в якій рівень здоров'я не залежить від матеріального становища, створюють грунт для здорової нації, закладають фундамент високої свідомості суспільства і прокладають шлях у світле майбутнє країни.
Так в чому ж справжня причина виникнення самого бажання допомогти? Замислюючись над цим знову і знову, приходиш до висновку, що це не так уже й важливо. Адже причини у кожного свої. У кожного свій шлях до благодійності. І по суті нас цікавить не те, як людина буде йти, а куди вона в результаті прийде. Людям властиво з одних і тих же життєвих ситуацій робити різні висновки. Ось тому одні озлоблюються на світ, а інші примножують добро.
І знаєте, насправді хочеться вірити, що вони будуть мати з цього зиск, що самою долею їх безперечна людяність буде щедро винагороджена. І що, якщо їм не пощастить потрапити в складну ситуацію, на їхньому шляху обов'язково зустрінеться людина, яка подивиться на них звисока, але тільки для того, щоб допомогти піднятися...
Проект «Сучасна лікарня»
www.deti.dp.ua
