Заради вигоди чи для користі
В 2010 году в Украине было зарегистрировано около 11 тысяч благотворительных фондов. Много это или мало? На первый взгляд – громадная цифра. Для чего же создается так много благотворительных организаций? Многие украинцы считают, что для отмывания денег. Ну, и конечно, благотворители прежде всего хотят повысить свой «имидж» в глазах общественности, что немаловажно в условиях конкурентной экономики. Ведь наш человек так устроен, что без выгоды для себя он вряд ли займется какой-либо деятельностью, а тем более благотворительностью! Именно это убеждение лежит в основе тотального недоверия к основателям и жертвователям благотворительных фондов.
Но есть и другое мнение. Если рассчитать, сколько благотворительных фондов приходится на 1 миллион украинских граждан – выйдет 270 организаций. В Румынии еще в 2005 году на 1 млн. граждан действовало 454 благотворительных фонда. В Швеции - 1610 фондов. Так много это или мало? Ответ очевиден. Статистика утверждает, что в 2009 году, например, почти 13 миллион украинцев старше 18 лет нуждались в благотворительной поддержке — в большей части деньги требовались на лечение тех или иных заболеваний. Из них помощь смогли получить лишь 300 000 человек. А ведь здесь не учтены дети-сироты, нуждающиеся в бескорыстной спонсорской помощи не менее, чем взрослые. Во всем мире, включая передовые страны, благотворительная деятельность развивается и набирает обороты. Нам ли сетовать на чрезмерное количество организаций, созданных специально для того, чтобы оказывать помощь обездоленным и нуждающимся?
Благотворительные фонды создаются для поддержки самых разных проектов и слоев населения: от экологических программ, обществ защиты животных и до организаций, собирающих средства для инвалидов, детей-сирот, пациентов онкологических клиник. Создаются они чаще всего не олигархами, а обыкновенными людьми, которые, столкнувшись однажды с чужой бедой, не смогли просто пройти мимо. Например, благотворительные фонды и волонтерские сообщества, поддерживающие оставленных родителями детей, в большинстве своем основывают мамы, однажды увидевшие в больнице так называемую палату отказников. Так родилось и объединение волонтеров, помогающих деткам-отказникам днепропетровских больниц, которое позже влилось в благотворительный фонд опытных приёмных родителей «ПОМОГАЕМ». Просто однажды дрогнуло сердце. Просто не смогли забыть глаза детей. Просто не смирились с мыслью о том, почему одним лечение, питание и мамина ласка, а другим – 1 нянечка на десятерых и 2 гривны в сутки (именно столько выделяется на содержание одного малыша в больнице). И кто-то стал собирать лекарства и подгузники для малышей. А кто-то подумал: «Где двое, там и пятеро», - и несколько детей нашли родителей. Неравнодушных и бескорыстных людей на самом деле гораздо больше, чем думают скептики.
Ольга Левченко
У 2010 році в Україні було зареєстровано близько 11 000 благодійних фондів. Це багато чи мало? На перший погляд - величезна цифра. Для чого ж створюється так багато благодійних організацій? Багато хто з українців вважає, що для відмивання грошей. Ну, і звичайно, благодійники, перш за все, хочуть підвищити свій «імідж» в очах громадськості, що важливо в умовах конкурентної економіки. Адже наша людина так влаштована, що без вигоди для себе вона навряд чи буде займатися якою-небудь діяльністю, а тим більше благодійністю! Саме це переконання лежить в основі тотальної недовіри до засновників і благодійників.
Але є й інша думка. Якщо розрахувати, скільки благодійних фондів припадає на 1 мільйон українських громадян - вийде 270 організацій. В Румунії ще в 2005 році на 1 млн. громадян діяло 454 благодійні фонди. У Швеції - 1610 фондів. Так багато це чи мало? Відповідь очевидна. Статистика стверджує, що у 2009 році, наприклад, майже 13 мільйонів українців старших за 18 років потребували благодійної підтримки – більшою мірою гроші були потрібні на лікування тих чи інших захворювань. Із них допомогу змогли отримати лише 300 000 чоловік. Але ж тут не враховані діти-сироти, які потребують безкорисливої спонсорської допомоги не менше, ніж дорослі. У всьому світі, включаючи передові країни, благодійна діяльність розвивається і набирає обертів. Чи нам нарікати на надмірну кількість організацій, створених спеціально для того, щоб надавати допомогу знедоленим і нужденним?
Благодійні фонди створюються для підтримки самих різних проектів і верств населення: від екологічних програм, товариств захисту тварин, аж до організацій, які збирають кошти для інвалідів, дітей-сиріт, пацієнтів онкологічних клінік. Створюються вони найчастіше не олігархами, а звичайними людьми, які, зіткнувшись одного разу з чужою бідою, не змогли просто пройти повз. Наприклад, благодійні фонди та волонтерські спільноти, підтримують покинутих батьками дітей, у своїй більшості засновують мами, які одного разу побачили в лікарні так звану палату відмовників. Так народилося і об'єднання волонтерів, які допомагають діткам-відмовникам дніпропетровських лікарень, яке пізніше влилося в благодійний фонд досвідчених прийомних батьків «ПОМАГАЄМ». Просто одного разу здригнулося серце. Просто не змогли забути очі дітей. Просто не змирилися з думкою про те, чому одним лікування, харчування і мамина ласка, а іншим - 1 нянечка на десятьох і 2 гривні на добу (саме стільки виділяється на утримання одного малюка в лікарні). І хтось почав збирати ліки і підгузки для малюків. А хтось подумав: «Де двоє, там і п'ятеро», - і кілька дітей знайшли батьків. Небайдужих і безкорисливих людей насправді набагато більше, ніж думають скептики.
Ольга Левченко
