Головне у вихованні дітей – щоб вони цього не помічали
В международный День защиты детей в селе Волосское Днепропетровского района официально открылся еще один детский дом семейного типа (ДДСТ). После шумных здравиц выяснилось, что власти района не собираются выполнять взятые на себя обязательства.
Для православия нет ничего губительнее безразличия.
Собственно, давно уже доказано, что в новой семье лишенные родительской ласки дети оттаивают душой и в итоге становятся полноценными членами общества.
Деда отца Андрея, настоятеля храма Святого Михаила села Волосское, в голодные послевоенные годы буквально подобрала на улице, вырастила и воспитала семья Пинчуков. Родители жены батюшки, Ольги, воспитывались в интернате.
Может быть, это и определило их отношение к брошенным детям. После окончания Санкт-Петербургской духовной академии отец Андрей пять лет координировал взаимодействие церкви и госучреждений, курирующих детские дома и приюты региона, — работал в православном духовно-образовательном центре им. Апостола Андрея Первозванного.
Православные священники открывали в детских домах различные кружки, где преподавали основы христианской культуры, развивали навыки вокала, учили рисовать и основам архитектуры.
В 2003 г. отец Андрей получил приход в Волосском и стал настоятелем храма Святого Михаила. Через год в семье священника родилась девочка, а родители взяли под опеку мальчика из детдома. Тогда же у них возникла идея создать детский дом семейного типа.
Впрочем, не дожидаясь «долгоиграющих» заседаний опекунского совета и получения массы разрешительных документов, семья священника взяла на воспитание еще одного мальчика, а спустя несколько месяцев Ольга родила девочку. В семье уже стало четверо детей, которых родители не делили на своих и чужих.
Первым идею создания семейного детского дома в 2004 г. всецело поддержал митрополит Днепропетровский и Павлоградский Ириней, который выделил на богоугодное дело из собственности епархии усадьбу с несколькими десятками соток земли и хозяйственными постройками.
Именно дом, который, разумеется, надо было перепроектировать, являлся, помимо прочих требований, главным условием создания ДДСТ. К слову, в Днепропетровской области существовало бы не 22, а много больше домов семейного типа, будь у властей финансовые возможности для покупки на эту цель жилья.
Созданный при храме Св. Михаила попечительский совет сумел изыскать средства для перепроектирования и ремонта дома. Не осталась в стороне Днепропетровская райгосадминистрация, профинансировавшая покупку новой мебели, большой морозильной камеры и пообещавшая с наступлением осени нынешнего года даже новенький микроавтобус.
Здание постепенно довели до должной кондиции, превратив его в современное, отвечающее всем строительным нормам жилище.
Автономное отопление, подземный резервуар с водой (в Волосском существенные проблемы с водой, «подогреваемые» невозможностью ее добычи из артезианских скважин из-за загрязненности подземных вод. — Авт.), собственная мини-электростанция делают семью, в которой уже семеро детей в возрасте от 2 до 16 лет, независимой от прихотей как коммунальщиков, так и светской власти.
Несколько десятков кур, гусей и уток, четыре козы, 8 пчелиных ульев, фруктовый сад и будущая теплица защитят семью от галопирующей инфляции.
Если родители серьезны, они начинают склонять к этому детей
В беседе с автором этих строк отец Андрей сразу подчеркнул: «Если ломаешься в процессе оформления необходимых документов, то не надо никого усыновлять».
Действительно, масса согласований и просто собирание бесчисленного количества «нужных» бумаг, махровый бюрократизм и бездушие чиновников могут до предела ожесточить сердца добрых и чутких людей, что впоследствии отразится на психике взятых на воспитание детей.
Хотя 10-дневные курсы для приемных родителей в Днепропетровском областном центре социальных служб, по глубокому убеждению отца Андрея, дали ему много полезного: «Мне казалось, что проработав пять лет со старшеклассниками детдомов, имея опыт работы с трудными подростками, уже ничего нового не узнаю. Но ошибался».
Здесь еще нужно сказать о критериях отбора в приемную семью или семейный детский дом. Священник с супругой отказались от какого-либо «смотра-конкурса». «Дети — это не обувь или одежда, которые нужно примерять по ноге или фигуре, — жестко заявил отец Андрей. — Кого нам предложили, тех и взяли».
Приемные родители убеждены, что прежде всего необходимо прививать детям родительские чувства, чувства семьи. У одного мальчика, например, еще не исчез страх от возможной встречи с биологическими родителями, которые его постоянно били. Он не знал, что существуют театры, цирк, качели и что такое, да-да, персик. У него никогда не было игрушек...
Как ни странно это звучит, но получение надлежащего образования детьми любой ценой стоит для приемных родителей далеко не на первом месте. Ольга и отец Андрей считают, что прежде всего необходимо воспитать в детях любовь к ближнему и одновременно не теряться в сложных жизненных ситуациях. Иными словами, научиться жить (или выживать. — Авт.) в современном жестоком прагматичном мире с высоко поднятой головой.
Один из первых рецептов — введение должности эконома, который в течение месяца ведет бюджет семьи. В принципе это первый шаг к тому, чтобы научиться правильно тратить деньги. Корреспонденту «2000» предоставили финансовый отчет за предыдущий месяц по расходам — доходам семьи по статье «домашняя птица».
15-летний Костик учел корма и прочие расходы, которые вычел из полученных от продажи яиц и забитой птицы доходов. Чистая прибыль получилась не очень большая, поэтому сейчас парень думает о минимизации расходов. В общем, здесь ненавязчиво учат правильно тратить и зарабатывать деньги.
А чтобы бюджет был прозрачным, стали выпускать отпечатанную на принтере газету, в которой публикуются внутридомовые новости и «распоряжения президента» — главы семейства.
Кроме того, посильный вклад каждого в семейное хозяйство приучает детей, как это ни банально звучит, к труду. Старшие заготавливают корма для живности, младшие кормят птиц, поливают огород.
Не секрет, что нынешнее оздоровление детей-сирот далеко от совершенства. Семья Пинчука и еще четыре дома семейного типа создали областную благотворительную организацию «Колиска надії», основная цель которой — организация совместного полноценного отдыха для детей, где будет место не только для развлечений, но и для знакомства с культурой, памятниками истории страны.
Создание детских домов семейного типа на Днепропетровщине пусть медленно, но продвигается. По информации областной службы по делам несовершеннолетних, по состоянию на 19 мая 2008 г. в регионе уже 22 детских дома семейного типа, где проживает 141 ребенок, 205 детей воспитываются в 115 приемных семьях.
В течение года планируется создать еще 6 семейных домов. Мало? Да! Хотя в таком важном деле быстрота порой оказывается хуже воровства.
Между тем об обещанном семейному дому Пинчука властями Днепропетровского района микроавтобусе придется забыть. Из достоверных источников автору этих строк стало известно, что обиженные отсутствием наград за помощь в создании семейного дома депутаты теперь ссылаются на отсутствие денег. Впрочем, один из них добавил несколько тысяч гривен из своего кармана к бюджетным и приобрел шикарную иномарку.
Владимир Овдин
Еженедельник 2000
№28-29 (422) 11-17 июля 2008
Аспекты • Семья
У міжнародний День захисту дітей у селі Волоське Дніпропетровської області офіційно відкрився ще один дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Але виявилося, що влада не збирається виконувати обіцяні зобов`язання.
Для православ`я немає нічого гіршого за байдужість.
Взагалі-то, давно було доведено, що у новій сім`ї душі дітей, позбавлених батьківської турботи, оживають та розквітають, вони стають повноцінними членами суспільства.
Діда отця Андрія в голодні післявоєнні роки буквально підібрала на вулиці, виростила та виховала сім`я Пінчуків. Батьки дружини батюшки, Ольги, виховувались в інтернаті.
Можливо, саме це визначило відношення до покинутих дітей. Після закінчення Санки-Петербурзької духовної академії отець Андрій п`ять років був координував взаємодію церкви та держустанов, які очолюють дитбудинки та притулки регіону, - працював у православному духовно-освітньому центрі ім.Апостола Андрія Первозданного.
Православні священники відкривали в дитбудинках різноманітні гуртки, де викладалися основи християнської культури, розвивали вокальні навички, вчили малювати та основам архітектури.
У 2003 році отець Андрій став настоятелем храму Святого Михаїла. Через рік у сім`ї священика народилась дівчинка, а потім батьки взяли під опіку хлопчика з дитбудинку. Тоді в них і виникла ідея створити дитячий будинок сімейного типу.
Не чекаючи довгих засідань опікунської ради та отримання документів на дозвіл, сім`я взяла на виховання ще одного хлопчика, а через кілька місяців Ольга народила дівчинку. Сім`я вже мала четверо дітей, яких батьки не ділили на «своїх» та «чужих».
Першим ідею створення сімейного дитбудинку в 2004 році цілком підтримав митрополит Дніпропетровський та Павлоградський Іриней, який виділив на богоугодну справу з власності єпархії садибу з кількома десятками соток землі та господарськими будівлями.
Саме будинок, який потребував перепроектування, був головною умовою ДБСТ. До речі, у Дніпропетровській області існувало б не 22, а набагато більше будинків сімейного типу, якби у влади були фінансові можливості на придбання житла у цих цілях.
Створений при храмі Св.Михаїла опікунська рада зміг виділити кошти для перепроектування та ремонту будинку. Не залишалась осторонь і Дніпропетровська райдержадміністрація, яка профінансувала придбання нових меблів, великої морозильної камери та пообіцяла по осені навіть новий мікроавтобус.
Будівлю поступово перетворили на сучасну, відповідаючу всім нормам та стандартам житла.
Автономне опалення, підземний резервуар з водою (у Волоському серйозна проблема з водою), власна міні-електростанція робить сім`ю, в якій вже семеро дітей, незалежними від примх комунальників та влади.
Кілька десятків курей, гусей, качок, чотири кози, 8 бджолиних вуликів, фруктовий сад та теплиця у майбутньому захистять сім`ю від скаженої інфляції.
Якщо батьки серйозні, то вони схиляють до цього дітей.
Під час бесіди з автором цих рядків отець Андрій підкреслив: «Якщо ти ламаєшся під час оформлення документів, то не потрібно нікого всиновлювати».
Дійсно, купа узгоджень і просто збирання величезної кількості «потрібних» паперів, махровий бюрократизм та бездушність чиновників можуть до крайньої межі зробити серце людини з добрими намірами жорстоким, що може відбитися на психічному стані взятих на виховання дітей.
Хоча 10-денні курси для батьків, які бажають всиновити, в Дніпропетровському обласному центрі соціальних служб, як вважає о.Андрій. дали йому багато корисного: «Мені здавалось, що пропрацювавши 5 років із старшокласниками дитбудинків, маючи досвід роботи зі складними підлітками, вже нічого нового не дізнаюсь. Але помилявся.»
Тут ще потрібно сказати про критерії відбору для сім`ї або будинку сімейного типу. Священик з дружиною відмовились від будь-якого «конкурсу-відбору». «Діти – не одяг і взуття, які потрібно обирати за певним розміром, - заявив о.Андрій. – Кого нам запропонували, того ви і взяли».
Названі батьки впевнені, що перш за все потрібно прививати дітям почуття сім`ї та батьківські почуття. Один хлопчик, наприклад, досі боїться зустрічі зі своїми біологічними батьками, які його постійно били. Він не знав про існування театрів, цирку, гойдалок і що таке персик… Він ніколи не мав іграшок…
Як не дивно це звучить, але отримання потрібної освіти дітьми будь-якою ціною стоїть для прийомних батьків не на першому місці. Ольга та Андрій вважають, що перш за все необхідно виховати в дітях любов до ближнього та водночас не розгублюватись у складних життєвих ситуаціях. Тобто, іншими словами, навчитися жити (або виживати. – Авт.) в сучасному жорстокому прагматичному світі з високо піднятою головою.
Один з перших рецептів – введення посади економа, котрий протягом місяця буде вести бюджет сім`ї. Це і є перший крок до того, щоб навчитися правильно витрачати гроші. Кореспонденту «2000» надали фінансовий звіт за попередній місяць про витрати – доходи сім`ї за статтею «домашні птахи».
15-річний Костя врахував корма та інші витрати, зробив деякі розрахунки і отримав, що чистий прибуток вийшов невеликим, отже тепер хлопець розмірковує про мінімізацію витрат. Одним словом, тут ненав`язливо вчать правильно витрачати та заробляти гроші.
А щоб бюджет був прозорим, вирішили випускати домашню газету, в якій публікуються різні новини та розпорядження «президента» - голови сім`ї.
Крім того, внесок кожного члена сім`ї у господарство привчає дітей до праці, як це не банально звучить. Дорослі готують корм для тварин, молодші – годують птахів, поливають город.
Ні для кого не секрет, що оздоровлення дітей-сиріт в наші дні дуже далеко від бездоганного. Сім`я Пінчук, а також ще чотири будинки сімейного типу створили обласну благодійну організацію «Колиска надії», основна мета якої – організація спільного повноцінного відпочинку для дітей, де буде місце не тільки розвагам, а й знайомства з культурою, пам`ятниками історії країни.
Створення будинків сімейного типу на Дніпропетровщині нехай повільно, але просувається. За інформацією обласної служби у справах неповнолітніх, станом на 19 травня 2008 р. у регіонівже 22 дитячих будинка сімейного типу, де проживає 141 дитина, 205 дітей виховуються у 115 прийомних сім`ях.
Протягом року планується створити ще 6 сімейних будинків. Мало? Так! Хоча у такій важливій справі швидкість виявляється гірше за крадіжку.
Проте про мікроавтобус, який було обіцяно владою Дніпропетровського району сімейному дитбудинку Пінчука варто забути. З достовірних джерел автору цих рядків стало відомо, що ображені відсутністю винагород за допомогу у створенні сімейного будинку депутати тепер посилаються на відсутність грошей. Хоча, один з них додав кілька тисяч гривень з свого карману до бюджетних грошей та придбав шикарну іномарку.
Володимир ОВДІН
Щотижневик 2000
№28-29 (422) 11-17 липня 2008
Аспекти Сім`я
