Квартирне питання випускника дитбудинку
Угрожающая перспектива – отсутствие жилья – стоит перед многими выпускниками детских домов. Давно известно, что государство, которое «должно» сиротам отдельные квартиры, часто не может предложить даже общежитие. Училище, техникум, вуз на время учёбы предоставит комнату, а дальше? Много ли шансов у вчерашнего студента сразу найти работу, которая позволит оплачивать съёмное жильё? Страшно жить без своего угла, без крыши над головой. Нетрудно представить себе, как часто эта безысходность толкает бывших детдомовцев на преступления…
Печальнее всего, когда квартиры, на которую имеет полное право ребёнок, живущий в детском доме, лишают его собственные родители. Сначала лишают детства, а потом и этой, единственно ценной и жизненно важной собственности...
Артём и Рома попали в детский дом ещё в 1998 году. Отца своего они не помнят, тот оставил семью, когда братья были совсем маленькими, а мать лишили родительских прав. Ни работники детдома, ни сотрудники опеки не позаботились о том, чтобы оплата коммунальных услуг за детей, зарегистрированных в квартире, не начислялась. Кроме них, прописаны там были и мать с отцом… Можно себе представить, какой долг вырос с 1997 года, когда мать, не работающая и злоупотребляющая алкоголем, перестала оплачивать счета.
В декабре этого года лопнуло терпение коммунальных предприятий, не склонных считаться с какими бы то ни было семейными обстоятельствами. «Горводоканал» и «Экология» заявили Артёму, что подадут в суд на арест квартиры, если в течение трёх дней он не оплатит 50% долга. В отчаянии он обратился в нашу организацию – таких денег у Артёма не было. Как оставить в беде человека, которому совершенно не на кого опереться, у которого у самого семья и четырёхлетний малыш?
Мы обратились за помощью к первому заместителю городского головы Анатолию Фёдоровичу Крупскому, тот, не раздумывая, связался со всеми коммунальными организациями, и вопрос реструктуризации долгов сдвинулся с мёртвой точки. Мы помогли Артёму оплатить 10% всех долгов, оставшуюся сумму распределили на 2 года, и вопрос о суде, слава Богу, отпал.
Хочется поблагодарить и Анатолия Фёдоровича Крупского, и руководителей коммунальных служб, вошедших в положение Артёма, и, конечно, жертвователей нашего фонда, с помощью которых была оплачена часть долга. И напомнить, что эта помощь заключается не только в деньгах, цена её – благополучие и спокойствие молодой семьи, уверенность в завтрашнем дне, наконец, это будущее маленького Максимки, сына Артёма, который не останется на улице. И ещё кое-что очень-очень важное: молодой человек, которому не приходится рассчитывать на родителей, теперь знает, что всё же не один и в трудную минуту не останется без поддержки.
Загрозлива перспектива - відсутність житла - стоїть перед багатьма випускниками дитячих будинків. Давно відомо, що держава, яка «винна» сиротам окремі квартири, часто не може запропонувати навіть гуртожиток. Училище, технікум, вуз під час навчання надасть кімнату, а далі? Чи багато шансів у вчорашнього студента відразу знайти роботу, яка дозволить оплачувати зйомне житло? Страшно жити без свого кутка, без даху над головою. Неважко уявити собі, як часто ця безвихідь штовхає колишніх вихованців дитбудинку на злочини...
Найсумніше, коли квартири, на яку має повне право дитина, що живе в дитячому будинку, позбавляють його власні батьки. Спочатку позбавляють дитинства, а потім і цієї, єдиної цінної і життєво важливої власності...
Артем і Рома потрапили в дитячий будинок ще в 1998 році. Батька свого вони не пам'ятають, той залишив сім'ю, коли хлопчики були зовсім маленькими, а матір позбавили батьківських прав. Ні працівники дитбудинку, ні співробітники опіки не подбали про те, щоб оплата комунальних послуг за дітей, зареєстрованих у квартирі, не нараховувалась. Крім них, прописані там були і мати з батьком... Можна собі уявити, який борг виріс з 1997 року, коли непрацююча та зловживаюча алкоголем мати, перестала оплачувати рахунки.
У грудні цього року урвався терпець комунальних підприємств, не схильних рахуватися з будь-якими сімейними обставинами. «Міськводоканал» та «Екологія» заявили Артему, що подадуть до суду на арешт квартири, якщо протягом трьох днів він не сплатить 50% боргу. У розпачі він звернувся до нашої організації - таких грошей у Артема не було. Як залишити в біді людину, якій немає на кого спертися, у якого в самого сім'я і чотирирічний малюк?
Ми звернулися по допомогу до першого заступника міського голови Анатолія Федоровича Крупського, той, не роздумуючи, зв'язався з усіма комунальними організаціями, і питання реструктуризації боргів зрушилося з мертвої точки. Ми допомогли Артему сплатити 10% всіх боргів, решту суми розподілили на 2 роки, і питання про суд, слава Богу, відпало.
Хочеться подякувати і Анатолію Федоровичу Крупському, і керівникам комунальних служб, які увійшли в положення Артема, і, звичайно, небайдужим благодійникам нашого фонду, за допомогою яких була оплачена частина боргу. І нагадати, що ця допомога полягає не тільки в грошах, ціна її - благополуччя і спокій молодої сім'ї, впевненість у завтрашньому дні, а також, це майбутнє маленького Максимка, сина Артема, який не залишиться на вулиці. І ще дещо дуже-дуже важливе: молодий чоловік, якому не доводиться розраховувати на батьків, тепер знає, що все ж таки не один і у важку хвилину не залишиться без підтримки.
