Нескінченний ремонт
Волонтери нашої організації побували в гостях у чудової родини – Анжели та Миколи Вовк і їх п'ятьох дітей - двох кровних і трьох прийомних.
Живе родина в селі Авксенівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Мама - Анжела, народилася в неблагополучній родині, тата й маму позбавили батьківських прав і в 4 роки вона (та її старша сестра) були відправлені в дитячий будинок. Про життя дітей у дитячих будинках та інтернатах вона знає дуже багато. Коли Анжелі виповнилося 12 років, батьки забрали дітей з дитячого будинку, а через деякий час у родині з'явилася ще одна дитина, молодший син. 2 роки все було відносно добре, а потім знову почалися п'янки та бійки. Анжела і зараз пам'ятає, як уночі в шкільній формі босоніж по снігові, на руках молодший братик, вона йшла до сусідів проситися переночувати.
В 16 років, незважаючи на вмовляння директора школи залишитися й закінчити школу, Анжела поїхала в Дніпродзержинськ і вступила в училище, вийшла заміж і народила дочку. Через кілька місяців після весілля молоді розвелися, чоловік не витримав тиску батьків, які вважали дівчину невідповідною парою їх синові. Анжела закінчила училище, увесь час працюючи на 2-х роботах прибиральницею для того, щоб прокормити себе й свою маленьку дочку Іру. А потім повернулася додому до матері, іншого виходу не було.
В 1997 році Анжела вийшла заміж за Миколу. У цьому шлюбі народилися ще 2-е дітей, Віка ( 2000 р.н.) та Олексій ( 2002 р.н.). Іра вважає Миколу татом. Увесь час вони читають у газетах і бачать по телевізору передачі про покинутих дітей і одного разу вирішають взяти прийомних дітей у свою родину. В 2007 році вони проходять навчання, будинок оздоблений, господарство велике. І вони їдуть вибирати дітей. Після третьої поїздки в дитячий будинок, Микола, військовий пенсіонер, що служив багато років в армії, їхав в електричці додому й плакав, сил дивитися на дітей і розуміти, що всіх не візьмеш, не було. Пара шукала діток таких же за віком, як і їх кровні. Діти найшлися - Олексійко ( 2000 р.н.) і Діана ( 2002 р.н.), брат і сестра. В одну із зустрічей маленький Олексій почав говорити про те, що в них є ще 2 сестри - Світланка і Єва. Анжела звернулася в службу у справах неповнолітніх, щоб їй допомогли знайти дівчат. Виявилося, що наймолодшу дівчинку Єву всиновили, а от Світланка ( 2005 р.н.) перебуває в лікарні. Маля було в жахливому стані: в 2 роки вона ще не ходила, фізиологічний розвиток рівнявся нормам для 6-місячних дітей. Вони забрали дитину. Прагнули прийняти двох, а прийняли трьох. Дітей виходили. Було дуже важко: діти страждали хронічними захворюваннями, були педагогічно запущені. Зараз це дружня родина, де не ділять дітей на своїх і чужих. Усі дітлахи дуже прив'язаний до батьків і добре вчаться в школі.
Через рік Анжела та Микола вирішили прийняти ще 5 дітей, відкривши на базі своєї родини дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Дивно, але ревнощів у родині не було, діти з нетерпінням чекають поповнення в сім’ї. Хто знає, можливо такі разючі зміни за короткий період відбуваються завдяки мамі Анжелі, яка, незважаючи на свої нелегкі дитинство і юність, зберегла незвичайну м'якість і безмежне щиросердечне тепло, а також завдяки незмінній підтримці Миколи.
Згідно до норм СЕС потрібно було збільшити житлову площу, зробити необхідні ремонтні роботи й придбати меблі. В 2008 році родина продає свій будинок і господарство й купує недобудований двоповерховий будинок, щоб зробити ремонт і відкрити дитячий будинок сімейного типу. Криза зруйнувала всі плани. Будинок куплений, але грошей на ремонт немає, адміністрація допомогти нічим не може, однак, дає гарантійний лист, що говорить про обов'язковий дозвіл відкриття ДБСТ, якщо всі норми СЕС будуть дотримані. Ситуація ускладнюється тим, що в будинку не проведено опалення. Матеріали для внутрішніх опоряджувальних робіт практично зібрані, бракує матеріалів для капітальних будівельно-ремонтних робіт. На останні заощадження були відремонтовано 2 кімнати та кухня в невеликому глиняному будиночку на території господарства, у яких і живе родина зараз. Гріються дровами, у будинку є плита.
Анжела й Микола - турботливі й люблячі батьки, скромні люди, готові прийняти й виховати ще багатьох покинутих дітей.
Їм просто потрібно трохи допомогти.
У даний момент у родині вже з'явився електрокотел (подарунок доброзичливих людей), а також родині дали розстрочку на придбання металопластикових труб для розведення опалення, придбані вхідні двері.
Щоб закінчити ремонт, їм потрібно:
- вікно металопластикове – 1 038 грн.;
- двері міжкімнатні – 1 481 грн.;
- шпалери – 2 000 грн.;
- 5 двоповерхових ліжок – 10 000 грн.
Можна допомогти придбанням вікна, міжкімнатних дверей, шпалер, ліжок або коштами на їхнє придбання, усього необхідно 14 590 грн.
У рамках проекту «Затишок» ми допомагаємо родині Вовк із ремонтом будинку. У найближчі місяці двері цього будинку відкриються ще для п'ятьох дітей. Для цього потрібно зовсім небагато. А саме, допомогти закінчити ремонт будинку. Отже, потрібні добровольці в «трудовий десант». Завдання «трудового десанту» за 4 дні провести основні ремонтні роботи. Висадку «трудового десанту» ми плануємо провести через два тижні. Проїзд, харчування й проживання забезпечимо.
Бажаючі допомогти, звертайтеся: Іра Краснопєвцева
тел. +38 (056) 789 06 60, +38 (050) 363 72 23.
Якщо дуже постараємося, до зими встигнемо!
Давайте допоможемо ще п'ятьом дітям потрапити в цю чудову родину!!!
Ваші пожертвування можна перелічити на наші розрахункові рахунки с позначкою «На проект затишок».