Сонце, вітер, стрічки, кульки та благодійність.
В тот жаркий день совершенно расплавиться не давал ветер. Нёс на волонтёров и детей мелкие брызги из фонтана, опрокидывал стенды с фотографиями, пытался унести прочь сами фотографии, сверкающие на солнце глянцем.
«Утро начинается, начинается! Город улыбается, улыбается!» - пела в микрофон девочка, сбивалась, смеялась, начинала опять. За одним столом из цветных лоскутков красными шёлковыми нитками мотали куклы-мотанки. За соседним волонтёр помогала смешивать акварель, а девочка лет восьми макала в неё пальцы и старательно «лепила» на бумаге фиолетовую виноградную кисть. Прямо на траве расположились желающие сплести фенечку из лент. Под ближайшим деревом валяли: не дурака, а из шерсти. Заинтересованные лица мам и бабушек, и разрисованные аквагримом мордочки малышей…
Пока дочка спала в коляске, я почти успела доделать свою мотанку, мы немного побродили там и сям, и Машка утащила меня на детскую площадку. Но праздник пришёл и туда в лице девушки, раздававшей листовки, воздушные шары и приглашавшей к фонтану. Народ бродил по парку и на площадке появлялись живой рекламой загримированные и украшенные африканскими косичками дети. У фонтана возник клоун Филя, и на его яркий костюм, как пчёлы на цветок, полетели девочки и мальчики. Полетели и мы с Машкой. Правда, она не выдержала такого наплыва впечатлений, испугалась и разревелась. У деток же постарше Филя вызывал исключительно восторг.
Какая-то большая семья азартно метала дротики в цель. На травке и на столах вышивали крестиком и делали оригами. А потом объявили конкурс рисунка на асфальте. Народ расхватал мелки и принялся расписывать асфальт картинками, недолговечными, но такими искренними, таких нежных пастельных тонов…
Чудесный праздник фантазии, творчества и дружелюбия, где было чем заняться детям и взрослым, где только ленивый остался без приза и подарка.
Но всё-таки это был не совсем обычный парковый детский праздник. Потому что от души повеселившись со своими малышами, родители узнали о чужих детках, которым требуется помощь и защита. Потому что опускались первые гривны, пятёрки, и десятки в копилку, собиравшую средства для мам и детей, оказавшихся в сложных жизненныхситуациях. Потому что не меньше детей радовались волонтёры, получившие возможность вот так, на воздухе, в дружеской атмосфере, пообщаться с детьми и друг с другом. Ведь далеко не все из нас встречаются между собой часто. Поздороваться и перекинуться парой фраз с единомышленниками, кому-то сказать давно просившееся «спасибо», договориться о встрече с кем-то, по ком очень скучаешь, а с кем-то просто познакомиться. Я знаю немногих сотрудников и волонтёров «Сияния радуги», но так приятно было видеть сияющие под стать названию лица прежних и новых знакомых. А для кого-то это было немного больше, чем праздник и встреча – это был шаг по своей внутренней духовной лестнице, шаг к утверждению новых ценностей: нашим волонтёрам помогали ребята из центра адаптации наркозависимых.
В общем было очень тепло и уютно. Лично мне грел руку мой подарочек, выбранный с таким участием, настолько «под меня», что тронуло до самой глубины.
И ещё мне был очень по душе ветер, освежавший всех нас в тот день. Он вырывал из рук невесомое рукоделие, все эти лоскутки, ленточки и бумагу, шипел в телефонной трубке, и всё же как-то был очень кстати. Напоминал о непогоде, заставившей второго числа перенести акцию, но не отменить. Можете смеяться, но он показался мне почему-то ветром перемен. И потому что деньги в парке собирали насовершенно новый проект. И потому что на празднике ощущалось, как, казалось бы, без труда, легко и незаметно делается большое дело. А ведь труда, на самом деле, ой как немало. Организовать для общей цели волонтёров, собрать поделки для ярмарки и подарки для призёров, найти материалы для мастер-классов и аудиоаппаратуру. А ведь всё усложнялось изменением первоначальной даты… Девочки из фонда писали мне, что для организаторов, с утра бывших на ногах, очень пригодились занятия йогой, позволившие хоть немного отдохнуть. Одним словом, задача была, наверное, не самая простая, но она выполнена.
А когда читаешь длинный список организаций и предприятий, сотрудничавших с «Сиянием радуги» на празднике, понимаешь, что, с одной стороны, фонд крепнет и растёт, а с другой, именно в диалоге и объединении можно сделать максимум возможного, и на диалог этот общество готово; отношение к благотворительности меняется к лучшему.
И там, в парке, у меня всё время крутилась в голове песня из начала 90-х:
Эй, приятель, ветер всё сильней!
Мы все очень разные, но ветер тот празднуем.
Эй, приятель, ветер всё сильней!
Он силы неистовой, но вместе выстоим.
Ольга Левченко
Если и вы хотите помогать людям, на
нашем сайте можно подробно узнать, как стать волонтером, а также о волонтерстве в Украине.
У той спекотний день абсолютно розплавитися не давав вітер. Ніс на волонтерів і дітей дрібні бризки з фонтану, перевертав стенди з фотографіями, намагався понести геть самі фотографії, що виблискують на сонці глянцем.
«Ранок починається, починається! Місто посміхається, посміхається!» - співала в мікрофон дівчинка, збивалася, сміялася, починала знову. За одним столом з кольорових стрічок червоними шовковими нитками мотали ляльки-мотанки. За сусіднім волонтер допомагала змішувати акварель, а дівчинка років восьми вмочала в неї пальці і старанно «ліпила» на папері фіолетову виноградну грону. Прямо на траві розташувалися ті, що бажають сплести фенечку із стрічок. Під найближчим деревом валяли: не дурня, а з шерсті. Зацікавлені особи мам і бабусь, і розмальовані аквагримом обличчя малят.
Поки дочка спала в колясці, я майже встигла доробити свою мотанку, ми трохи побродили там і сям, і Машка потягнула мене на дитячий майданчик. Але свято прийшло і туди в особі дівчини, що роздавала листівки, повітряні кулі і що запрошувала до фонтану. Народ гуляв по парку і на майданчику з'являлися живою рекламою загримовані і прикрашені африканськими кісками діти. У фонтану виник клоун Філя, і на його яскравий костюм, як бджоли на квітку, полетіли дівчатка і хлопчики. Ми з Машкою не відставали. Правда, вона не витримала такого напливу вражень, злякалася і розревілася. У діток старших за віком Філя викликав шквал позитивних емоцій.
Якась велика сім'я азартно метала дротики. На травичці і на столах вишивали хрестиком і робили орігамі. А потім оголосили конкурс малюнка на асфальті. Народ розхапав крейду і почав розписувати асфальт картинками, недовговічними, але такими щирими, таких ніжних пастельних тонів.
Дивне свято фантазії, творчості і дружелюбності, де було чим зайнятися дітям і дорослим, де лише ледачий залишився без призу і дарунку.
Але все-таки це було не зовсім звичайне паркове дитяче свято. Тому що від душі повеселившись зі своїми малятами, батьки дізналися про чужих діток, яким потрібна допомога і захист. Тому що опускалися перші гривни, п'ятірки, і десятки в скриньку для мам і дітей, що виявилися в складних життєвих ситуаціях. Не менш за дітей раділи волонтери, що отримали можливість ось так, на повітрі, в дружній атмосфері, поспілкуватися з дітьми і один з одним. Адже далеко не всі з нас зустрічаються між собою часто. Привітатися і перекинутися парою фраз з однодумцями, комусь сказати «спасибі», домовитися про зустріч з кимось, за ким дуже скучаєш, а з кимось просто познайомитися. Я знаю небагато співробітників і волонтерів «Сяйва веселки», але так приємно було бачити сяючих відповідно назві осіб колишніх і нових знайомих. А для когось це було трохи більше, чим свято і зустріч – це був крок по своїх внутрішніх духовних сходах, крок до затвердження нових цінностей: нашим волонтерам допомагали хлопці з центру адаптації наркозалежних.
Загалом було дуже тепло і затишно. Особисто мені грів руку мій дарунок, вибраний з такою участю, настільки «під мене», що чіпало до самої глибини.
І ще мені був дуже до душі вітер, що освіжав всіх нас того дня. Він виривав з рук невагоме рукоділля, всі ці клаптики, стрічки й папір, шипів в телефонній трубці, та все ж якось був дуже до речі. Нагадував про негоду, що змусила другого числа перенести акцію, але не відмінити. Можете сміятися, але він здався мені чомусь вітром змін. І тому що гроші в парку збирали на абсолютно новий проект. І тому що на святі відчувалося, як, здавалося б, без зусиль, легко і непомітно робиться велика справа. Адже праці, насправді, ой як немало. Організувати для загальної мети волонтерів, зібрати вироби для ярмарку і дарунки для призерок, знайти матеріали для майстр-класів і аудіоапаратуру. Адже все ускладнювалося зміною первинної дати. Дівчатка з фонду писали мені, що для організаторів, з ранку що були на ногах, дуже згодилися заняття йогою, які дозволили хоч трохи відпочити. Одним словом, завдання було, напевно, не найпростіше, але воно виконане.
А коли читаєш довгий список організацій і підприємств, що співпрацювали з «Сяйвом веселки» на святі, розумієш, що, з одного боку, фонд міцніє і зростає, а з іншого, саме в діалозі і об'єднанні можна зробити максимум можливого, і на діалог цей суспільство готове; відношення до благодійності змінюється на краще.
Ольга Левченко
www.deti.dp.ua
