Новорічні дива
Новый год. В каждом доме ёлки, гирлянды, подарки и детский смех… А звучит ли он в детских домах? Да, Дед Мороз пришёл и сюда. И у сироток есть праздник, и они достают из коробок шоколад, мягкие игрушки и даже мобильные телефоны. И радость зажигается в глазах детей…
Чудесная картинка, не правда ли? Но я нарисую вам другие, тоже из разряда стандартных новогодних чудес. Дед Мороз в этом году здесь не первый, а пятый. А сладкий набор у каждого ребёнка девятый. Мобильный телефон третий. И от конфет у многих детей отравление. А остальные играют конфетами в футбол. Потому что внутрь уже не лезет. Лишние телефоны продаются на рынке, а на выручку покупаются пиво и сигареты.
Теперь возьмём более крупным планом. Дети привыкают к спонсорскому рогу изобилия. Привыкают к тому, что общество им много чего должно, потому что они сироты. Формируется иждивенческое мышление. Выйдя из детдома, они будут по-прежнему ждать от жизни подарков. И очень разочаруются, если их не получат. Они не привыкли зарабатывать и не видели, как зарабатывают родители, – ведь всё всегда сыпалось, как манна небесная. И когда её поток вдруг прекращается, они в поисках лёгкой наживы часто становятся на преступный путь.
Знаю, что всё это неожиданно и неправдоподобно. Но, к сожалению, это чистая правда. Даже про мобильные телефоны, с сенсорными, между прочим, экранами. Спросите в любом детдоме – сколько новогодних подарков и каких получают воспитанники. И задумайтесь, понравилось ли бы вам, если бы вашему ребенку на праздники вручили 15 коробок конфет и 3 мобильных телефона. И выдавать их порционно вы бы не могли (всё, что дарят сиротам, воспитатели не имеют права забрать или спрятать на время). Что же от этого: польза или вред?
За ответом лучше обратиться к социальным работникам и приёмным родителям, которым приходится иметь дело с последствиями «сиротской» жизни на всём готовом со спонсорскими щедрыми подарками. Когда дети отказываются носить любую одежду, кроме брэндовой. Когда бьют, ломают, теряют на второй день мобильные телефоны и прочую технику, не представляя, как она достаётся. И самое страшное, когда привычка ожидать подарков от судьбы просто ломает судьбы…
Что же можно сделать для несчастных сирот в детдоме? Сделать так, чтобы они его покинули. Потому что хороших детдомов не бывает. Лучший детдом всё равно воспитывает потребительское отношение к жизни, и, выйдя из его стен, ребята стремятся снова попасть в такое место, где не надо платить за коммунальные услуги, где бесплатная еда и одежда. Это тюрьма. И единственный способ спастись от неё – найти семью.
Естественно, подарить семью готов далеко не каждый. Зато можно помочь тем, кто хочет это сделать, да не позволяют жилищные условия, например. Провести отопление в доме, починить крышу – и несколько детей найдут семью. Или поучаствовать в финансировании программы социализации сирот. Если тяжело сориентироваться в этом, можно обратиться в благотворительные организации, там помогут правильно направить средства.
Если же очень хочется помочь именно детдомовцам, почему бы не нанять им репетиторов, в которых они очень и очень нуждаются? Возможность получить хорошее образование – это практически путёвка в будущее.
Я понимаю, почему вариант с конфетами и куклами имеет столько приверженцев. Потому что очень приятно «зажигать радость в детских глазах». Но поверьте, сколько бы подобных статей не публиковалось – сироты без новогодних подарков не останутся.
Ну а если только «зажжённая в глазах радость» может вдохновить на благотворительность, если хочется вот прямо здесь и сейчас что-то дать и увидеть реакцию – уж лучше оставить сирот в покое и дать на лекарства онкобольному ребёнку или на реабилитацию деткам с ДЦП – вот увидите, как засветятся счастьем их мамы.
И ещё, ни для кого не секрет, что благотворительность для предприятий имеет значение и с точки зрения повышения рейтинга, но разве «мы спасли ребёнка, больного лейкозом» звучит хуже, чем «мы устроили в детдоме праздник»?
Давайте же не «наносить пользу и причинять добро», а действительно помогать.
Ольга Левченко
www.deti.dp.ua
Новий рік. У кожному будинку ялинки, гірлянди, подарунки і дитячий сміх... А звучить він у дитячих будинках? Так, Дід Мороз прийшов і сюди. І у сиріт є свято, і вони дістають з коробок шоколад, м'які іграшки і навіть мобільні телефони. І радість запалюється в очах дітей...
Чудова картинка, чи не так? Але я намалюю вам інші, теж з розряду стандартних новорічних чудес. Дід Мороз в цьому році тут не перший, а п'ятий. А солодкий набір у кожної дитини дев'ятий. Мобільний телефон третій. І від цукерок у багатьох дітей отруєння. А решта грають цукерками в футбол. Тому що всередину вже не лізе. Зайві телефони продаються на ринку, а на виручку купуються пиво і сигарети.
Тепер візьмемо більш великим планом. Діти звикають до спонсорського рогу достатку. Звикають до того, що суспільство їм багато чого повинно, тому що вони сироти. Формується утриманське мислення. Вийшовши з дитбудинку, вони будуть як і раніше чекати від життя подарунків. І дуже розчаруються, якщо їх не отримають. Вони не звикли заробляти і не бачили, як заробляють батьки, - адже все завжди сипалося, як манна небесна. І коли її потік раптом припиняється, вони в пошуках легкої наживи часто стають на злочинний шлях.
Знаю, що все це несподівано і неправдоподібно. Але, на жаль, це чиста правда. Навіть про мобільні телефони, з сенсорними, між іншим, екранами. Запитайте в будь-якому дитбудинку - скільки новорічних подарунків і яких отримують вихованці. І задумайтеся, чи сподобалося б вам, якби вашій дитині на свята вручили 15 коробок цукерок і 3 мобільних телефони. І видавати їх порційно ви б не могли (все, що дарують сиротам, вихователі не мають права забрати або заховати на час). Що ж від цього: користь чи шкода?
За відповіддю краще звернутися до соціальних працівників та прийомних батьків, яким доводиться мати справу з наслідками «сирітського» життя на всьому готовому зі спонсорськими щедрими подарунками. Коли діти відмовляються носити будь-який одяг, крім брендового. Коли б'ють, ламають, втрачають на другий день мобільні телефони та іншу техніку, не уявляючи, як вона дістається. І найстрашніше, коли звичка чекати подарунків від долі просто ламає долі...
Що ж можна зробити для нещасних сиріт у дитбудинку? Зробити так, щоб вони його покинули. Тому що хороших дитбудинків не буває. Кращий дитбудинок все одно виховує споживацьке ставлення до життя, і, вийшовши з його стін, діти прагнуть знову потрапити в таке місце, де не треба платити за комунальні послуги, де безкоштовна їжа і одяг. Це в'язниця. І єдиний спосіб врятуватися від неї - знайти сім'ю.
Природно, подарувати сім'ю готовий далеко не кожен. Зате можна допомогти тим, хто хоче це зробити, та не дозволяють житлові умови, наприклад. Провести опалення в будинку, полагодити дах - і кілька дітей знайдуть родину. Або взяти участь у фінансуванні програми соціалізації сиріт. Якщо важко зорієнтуватися в цьому, можна звернутися до благодійних організації, там допоможуть правильно спрямувати кошти.
Якщо ж дуже хочеться допомогти саме вихованцям дитбудинку, чому б не найняти їм репетиторів, яких вони дуже і дуже потребують? Можливість отримати хорошу освіту - це практично путівка в майбутнє.
Я розумію, чому варіант з цукерками і ляльками має стільки прихильників. Тому що дуже приємно «запалювати радість в дитячих очах». Але повірте, скільки б подібних статей не публікувалося - сироти без новорічних подарунків не залишаться.
Ну а якщо тільки «запалена в очах радість» може надихнути на благодійність, якщо хочеться ось прямо тут і зараз щось дати і побачити реакцію - вже краще дати сиротам спокій і дати на ліки онкохворій дитині або на реабілітацію діткам з ДЦП - ось побачите, як засвітяться щастям їхні мами.
І ще, ні для кого не секрет, що благодійність для підприємств має значення і з точки зору підвищення рейтингу, але хіба «ми врятували дитину, хворого на лейкоз» звучить гірше, ніж «ми влаштували в дитбудинку свято»?
Давайте ж не «наносити користь і заподіювати добро», а дійсно допомагати.
Ольга Левченко
www.deti.dp.ua
