8 жовтня відзначається Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги
Ежегодно во вторую субботу октября мировое сообщество отмечает Всемирный день паллиативной и хосписной помощи, организатором котрого является Всемирный Альянс паллиативной помощи, куда входят национальные и региональные организации, которые поддерживают развитие хосписной и паллиативной помощи во всем мире.
Цель проведения этого дня состоит в повышении информированности мировой общественности о проблемах паллиативной помощи и хосписов; способствовании создания условий для того, чтобы люди могли высказать свои мысли о проблеме; повышении понимания медицинских, социальных, практических и духовних потребностей людей, больных неизлечимыми заболеваниями и членов их семей; способствовании становлению и развитию благотворительных фондов, способных поддерживать и развивать движение хосписной и паллиативной помощи.
Как отдельную отрасль медицины Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) ввела паллиативную помощь в 1982 году. Сначала ее определяли как уход за человеком в последние дни его жизни. В 2002 году ВОЗ расширила понятие паллиативной помощи. Сегодня наиболее широко применяется следующее определение:
Паллиативная помощь – это комплексный подход, цель которого – обеспечить максимальное качество жизни пациента с неизлечимым (смертельным) заболеванием и членов его семьи, путем предупреждения и облегчения страданий благодаря раннему выявлению и точному диагностированию (оценке) возникающих проблем и проведения адекватных лечебных мероприятий (при болевом синдроме и других нарушениях жизнедеятельности), а также предоставление психосоциальной и моральной поддержки.
ВОЗ отдельно дает определение паллиативной помощи детям.
Паллиативная помощь детям – это активная всесторонняя забота о физическом состоянии, умственном развитии и душевном состоянии ребенка, которая также предусматривает предоставление поддержки семье.
Паллиативное лечение должно быть доступным для больного круглосуточно и предоставляться в объеме, принятом для пациента, соответственно установленным стандартам и клиническим протоколам. Паллиативная помощь может предоставляться с учетом потребностей и согласия конкретного пациента дома, в поликлинике (как консультативная услуга) или в стационарных лечебно-профилактических учреждениях любых форм собственности с использованием разных организационных форм медицинского обслуживания, в том числе, в дневном стационаре, в специализированных стационарах (хосписах или отделениях паллиативной помощи). Например, если больной хочет получать паллиативную помощь дома, медицинские работники могут научить его родственников, близких или соседей, которые за ним ухаживают, правильно давать ему назначенные врачом препараты, а также предоставлять другие виды медицинской и психологической помощи. Они также должны иметь возможность обращаться при необходимости к медицинским работникам за консультацией. Поэтому ВОЗ полагает, что в каждой стране должны быть созданы соответствующие службы для удовлетворения медицинских и социальных нужд паллиативных больных.
Учреждение, где неизлечимые больные могут получить профессиональную, специализированную и многопрофильную паллиативную помощь, во многих странах называется хосписом.
Первое упоминание слова «хоспис» (с латинского – приют, защита) в близком к современному значении можно найти еще в письменных свидетельствах Средневековья. Среди паломников, шедших в Святую Землю, было много людей, надеявшихся, что Всевышний избавит их от тяжелой болезни. По дороге они останавливались в монастырях, чтобы отдохнуть. Помещения, которые предоставлялись таким людям, назывались хосписами.
С помощью француженки Жиан Гарнье это слово приобрело современное значение. В 1842 году она основала во Франции (Лион) первое заведение для безнадежно больных раком.
У 1907 году в Лондоне был открыт Хоспис св. Христофора, который работает по сей день. В 1987 году в Великобритании паллиативную помощь признали самостоятельным направлением в медицине, а ее определение было таково: «Отрасль медицины, которая изучает пациентов с поздними стадиями прогрессирующих заболеваний, при которых прогноз неблагоприятный и задачи лечения сводятся к поддержке качества жизни, и помогает таким пациентам».
С того времени создано множество хосписов во всем мире и часть их – специализированные: созданы хосписы для детей, неврологические хосписы, хосписы, где предоставляеться помощь больным СПИДом и т. д. Однако до сих пор большинство хосписных коек (от 50% до 90%) в разных странах предназначены для онкологических больных.
Хосписы также различаются по формам предоставления паллиативной помощи. Распространены хосписы на дому (в развитых странах это около 70%), хосписы выходного дня.
Первый хоспис в Советском Союзе был создан в Санкт-Петербурге в 1990 году. В Украине первые хосписы появились в 1996 году во Львове, Ивано-Франковске (по инициативе управлений здравоохранения соответствующих государственных администраций) и Коростени (Житомирская обл., по инициативе Украинской православной церкви и областного центра Общества Красного Креста Украины).
В этом году Всемирный день паллиативной и Хосписной помощи отмечается 8 октября.
ДОБО «Сияние радуги» при финансовой поддержке Международного фонда «Возрождение» ко Всемирному дню паллиативной и хосписной помощи организует благотворительную выставку творческих работ днепропетровских мастеров «Цени жизнь», которая пройдет с 01 по 07 октября по адресу: г. Днепропетрвоск, пл. Красная, 3, Арт-центр «Квартира». Время работы выставки с 12.00 до 18.00. Вход свободный. Посетители смогут опустить свои пожертвования в «копилки надежды». По окончании выставки, 8 октября, пройдет благотворительный аукцион. Средства, собранные во время работы выставки-аукциона, будут направлены на предоставление адресной помощи детям с онкологическими и тяжелыми гематологическими заболеваниями.
При подготовке статьи были использованы материалы Отчета по правам человека в сфере паллиативной помощи: «Актуальные вопросы внедрения системы паллиативной помощи и обеспечения прав пациентов с ограниченным прогнозом жизни в Украине».
Щорічно в другу суботу жовтня світова спільнота відзначає Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги, організатором якого є Світовий Альянс паліативної допомоги, куди входять національні та регіональні організації, що підтримують розвиток хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.
Мета відзначення цього дня полягає у підвищенні інформованості світової громадськості про проблеми паліативної допомоги та хоспісів, сприяння у створенні умов для того, щоб люди могли висловити свої думки про проблему; підвищення розуміння медичних, соціальних, практичних і духовних потреб людей, які мають невиліковні захворювання та членів їх сімей; сприяння становленню та розвитку благодійних фондів, здатних підтримувати та розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги.
Як окремий напрямок медицини Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила паліативну допомогу у 1982 році. Спочатку її визначали як догляд за людиною в останні дні її життя. У 2002 році ВООЗ розширила поняття паліативної допомоги. Сьогодні найбільш широко застосовується наступне визначення:
Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню (оцінці) проблем, що виникають, та проведення адекватних лікувальних заходів (при больовому синдромі та інших розладах життєдіяльності), а також надання психосоціальної та моральної підтримки.
ВООЗ окремо дає визначення паліативної допомоги дітям:
Паліативна допомога дітям – це активна повна турбота про фізичний стан, розумові здібності й душевний стан дитини, що також включає надання підтримки родині.
Паліативне лікування повинне бути доступним для хворого цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до затверджених стандартів та клінічних протоколів. Паліативна допомога може надаватися з урахуванням потреб і згоди конкретного пацієнта вдома, у поліклініці (як консультативна послуга) або в стаціонарних лікувально-профілактичних закладах будь-яких форм власності з використанням різних організаційних форм медичного обслуговування, у тому числі, у денному стаціонарі, у спеціалізованих стаціонарах (хоспісах або відділеннях паліативної допомоги). Наприклад, якщо хворий хоче одержувати паліативну допомогу вдома, медичні працівники можуть навчити його родичів, близьких або сусідів, які його доглядають, правильно давати йому призначені лікарем препарати, а також надавати інші види медичної й психологічної допомоги. Вони також повинні мати можливість звертатися, при необхідності, до медичних працівників за консультацією. Тому ВООЗ визнає, що в кожній країні повинні бути створені відповідні служби для задоволення медичних і соціальних потреб паліативних хворих.
Заклад, де невиліковні хворі можуть отримати професійну, спеціалізовану, комплексну й багатопрофільну паліативну допомогу, в багатьох країнах, називається хоспісом.
Першу згадку слова «хоспіс» (з латини – притулок, захисток) у близькому до сучасного значення можна знайти ще у письмових свідоцтвах Середньовіччя. Серед прочан, що йшли в Святі Землі, було багато людей, які сподівалися, що Всевишній позбавить їх від тяжкої хвороби. Дорогою вони зупинялися у монастирях для того, щоб перепочити. Приміщення, які надавалися таким людям, називалися хоспісами.
Француженка Жиан Гарньє надала цьому слову сучасного значення. У 1842 році вона заснувала у Франції (Ліон) перший заклад для безнадійно хворих на рак.
У 1967 році в Лондоні був відкритий Хоспіс св. Христофора, який працює донині. У 1987 році у Великобританії паліативну допомогу визнали самостійним напрямком медицини, а його визначення було таким: "Галузь медицини, що вивчає пацієнтів з пізніми стадіями прогресуючих захворювань, при яких прогноз несприятливий, й задачі лікування зводяться до підтримки якості життя, й допомагає таким пацієнтам”.
З того часу створено чимало хоспісів по всьому світу і частина із них – спеціалізовані: створені хоспіси для дітей, неврологічні хоспіси, хоспіси, в яких надається допомога хворим на СНІД тощо. Однак, досі більша частина хоспісних ліжок (від 50% до 90%) у різних країнах призначена для онкологічних хворих.
Хоспіси також різняться по формам надання паліативної допомоги. Поширені хоспіси на дому (в розвинутих країнах це близько 70%), хоспіси вихідного дня.
Перший хоспіс у Радянському Союзі був створений в Санкт-Петербурзі у 1990 році. В Україні перші хоспіси з’явилися у 1996 році у Львові, Івано-Франківську (за ініціативи управлінь охорони здоров’я відповідних обласних державних адміністрації) та Коростені (Житомирська обл., за ініціативи Української православної церкви та обласного осередку Товариства Червоного Хреста України).
У цьму році Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги відзначається 8 жовтня.
ДОБО «Сяйво веселки» за фінансової підтрими Міжнародного фонду «Відродження» до Всесвітнього дня паліативної та хоспісної допомоги проводить благодійну виставку творчих робіт дніпропетровських майстрів «Цінуй життя», яка відбудеться з 01 по 07 жовтня за адресою: м.Дніпропетровськ, пл. Червона, 3, АРТ-центр «Квартира». Час роботи виставки з 12:00 до 18:00. Вхід вільний. Відвідувачі зможуть зробити свої пожертви у «Скриньки надії». На завершення виставки, 8 жовтня відбудеться благодійний аукціон. Кошти, зібрані під час роботи виставки-аукціону, будуть направлені на надання адресної допомоги дітям, які мають онкологічні та важкі гематологічні захворювання.
При підготовці були використані матеріали Звіту щодо прав людини у сфері паліативної допомоги: «Актуальні питання впровадження системи паліативної допомоги та забезпечення прав пацієнтів з обмеженим прогнозом життя в Україні».
