«Тут можна бути собою»: як творчість допомагає дітям повірити в себе, а батькам — перепочити

img

Новини / Здоровʼя / Родина / Доступність 12

«Тут можна бути собою»: як творчість допомагає дітям повірити в себе, а батькам — перепочити

В мае БФ «Помогаем» в партнерстве с World Vision начал реализацию нового проекта «RISE – Стойкость, инклюзия и устойчивое развитие возможностей для громад, пострадавших от войны в Украине».

Его цель – помочь детям, в частности детям с инвалидностью, лучше понимать себя и снизить психологическое напряжение, связанное с войной. А поскольку занятия групповые – они еще и о социализации. Проект дает возможность познавать мир через творчество и совместный досуг.

Для родителей тоже проводятся мероприятия психосоциальной поддержки и арт-терапевтические встречи, где они могут восстановить силы и отвлечься от тревог.

Уже в июне наш «Иоаннов центр» наполнился магией творчества. Здесь дети учились верить в свои возможности, а родители находили время остановиться, выдохнуть и расслабиться.

На протяжении июня состоялось 22 встречи для детей. На занятиях с психологом они отправлялись в увлекательное путешествие по миру эмоций. Сказкотерапия, арт-терапевтические техники и музыкотерапия помогали детям распознавать свои чувства, выражать их и взаимодействовать со сверстниками.

Каждый мастер-класс от арт-студии «Паприка» давал им возможность экспериментировать, фантазировать и воплощать самые смелые идеи. Дети создавали орнамент из мозаики и соломы, композиции из сухоцветов и колосьев, придумывали и ставили штампы на носках, готовили разные блюда и т.д.

Но самое ценное здесь – общение. Они знакомились, поддерживали друг друга, вместе радовались успехам. Шаги за шагом барьеры отступали, а их место занимали дружба, доверие и чувство, что ты не один.

Обретать уверенность с каждой встречей

Среди приобщившихся к проекту – Дима и его мама.

Летом мальчику не хватает друзей, и он радуется новым знакомствам. Хотя сначала Анна волновалась, будет ли сыну комфортно.

«Дима передвигается с помощью колесного кресла, и я не знала, как все сложится. Но мои переживания оказались тщетными. Он был в восторге, и я тоже», – говорит она.

Дмитрий рисовал, творил и общался. А рядом с ним была мама. Больше всего ему понравилось придумывать собственные штампы для носков.

«Еще я готовил спринг-роллы с овощами и крабовыми палочками, а потом пробовал их. Было очень вкусно! – рассказывает Дима.

С каждой встречей он становился все более уверенным, охотно вовлекался во все активности.

«Мы всегда возвращались домой в хорошем настроении. Я благодарю всех, кто делает такое важное дело для наших детей», – делится Анна.

Позволить себе отдохнуть

Также в июне прошло 13 мероприятий для родителей. На встречах с психологом они практиковали навыки самоуспокоения, учились находить внутренние ресурсы и заботиться о себе. Во время мастер-классов от арт-студии «Паприка» родители разрисовывали шоперы, занимались росписью по стеклу и угощались сладостями. Ежедневные заботы отступали, а время будто замедлялось, позволяя просто быть здесь и сейчас.

Юлия родом из Луганска, вместе с семьей она уехала оттуда в 2014 году. Недавно у ее сына диагностировали расстройство аутистического спектра.

На одном из родительских дней она нашла поддержку среди женщин, имеющих схожий опыт.

«Я многое взяла для себя после этой встречи, – делится она. – В первую очередь, навыки, которые помогают справиться со стрессом и успокоиться. Я занимаюсь йогой, тренирую других, но сама порой чувствую себя растерянной и истощенной. Нам напомнили, как важно заботиться о себе».

Среди других прозвучавших мыслей больше всего Юлии запомнились слова Скарлетт О'Хары: «Я подумаю об этом завтра».

«Я наконец-то их поняла. Это не о бегстве от проблем, а о возможности не нести всю тяжесть сразу. Важно позволить себе отдохнуть, а уже потом возвращаться к рутине и сложным решениям», – говорит она.

Теплые эмоции оставил и мастер-класс по росписи стекла.

«Невероятные ощущения – это поддерживающий круг, в котором окутывают вниманием, пониманием и заботой. Я рада быть здесь и чувствую эмоциональный подъем», – благодарит Юлия.

Впереди еще много общих встреч, открытий и откровенных разговоров. Мы благодарим наших партнеров за то, что у взрослых и детей становится больше поводов улыбаться, удивляться и творить!

________

Проект реализуется при поддержке World Vision и финансировании Aktion Deutschland Hilft e.V.

У травні БФ «Помагаєм» у партнерстві з World Vision  та за фінансування Aktion Deutschland Hilft розпочав новий проєкт «RISE – Стійкість, інклюзія та сталий розвиток можливостей для громад, постраждалих від війни в Україні». 

Його мета – допомогти дітям, зокрема дітям з інвалідністю, краще розуміти себе і знизити психологічну напругу, пов’язану з війною. А оскільки заняття групові – вони ще й про соціалізацію. Проєкт дає можливість пізнавати світ через творчість та спільне дозвілля.

Для батьків теж проводяться заходи психосоціальної підтримки й арт-терапевтичні зустрічі, де вони можуть відновити сили й відволіктися від тривог.

Уже в червні наш «Іоаннів центр» наповнився магією творчості. Тут діти вчилися вірити у своє «можу», а батьки знаходили час зупинитися, видихнути та відпочити.

Упродовж червня відбулося 22 зустрічі для дітей. На заняттях із психологом вони вирушали в захопливу подорож до світу емоцій. Казкотерапія, арт-терапевтичні техніки й музикотерапія допомагали дітям розпізнавати свої почуття, висловлювати їх і взаємодіяти з однолітками.

Кожен майстер-клас від арт-студії «Паприка» ставав для них нагодою експериментувати, фантазувати й втілювати найсміливіші ідеї. Діти створювали орнаменти з соломи та мозаїки, робили композиції із сухоцвітів і колосків, вигадували й ставили штампи на шкарпетках, готували різні страви тощо.

Але найцінніше тут – спілкування. Вони знайомилися, підтримували одне одного, разом раділи успіхам. Крок за кроком бар'єри відступали, а їхнє місце займали дружба, довіра й відчуття, що ти не сам.

Знайти на зустрічах упевненість

Серед тих, хто долучився до проєкту, – Дмитро та його мама.

Улітку хлопцю бракує друзів, і він радіє новим знайомствам. Хоча спочатку пані Анна хвилювалася, чи буде сину комфортно.

«Діма пересувається за допомогою колісного крісла, і я не знала, як усе складеться. Але мої переживання виявилися марними. Він був у захваті, і я теж», – говорить вона.

Дмитро малював, творив і спілкувався. А поруч із ним була мама. Найбільше йому сподобалося вигадувати власні штампи для шкарпеток. 

«Ще я готував спрінг-роли з овочами та крабовими паличками, а потім куштував їх. Було дуже смачно!» – розповідає Діма.

З кожною зустріччю він ставав дедалі впевненішим, охоче долучався до всіх активностей.

«Ми завжди поверталися додому в гарному настрої. Я дякую всім, хто робить таку важливу справу для наших дітей», – ділиться пані Анна.

Дозволити собі перепочити 

Також у червні відбулося 13 заходів для батьків. На зустрічах із психологом вони практикували навички самозаспокоєння, вчилися знаходити внутрішні ресурси й піклуватися про себе. Під час майстер-класів від арт-студії «Паприка» батьки розмальовували шопери, займалися розписом на склі й пригощалися смачненьким. Щоденні турботи відступали, а час ніби сповільнювався, дозволяючи просто бути тут і зараз.

Пані Юлія родом із Луганська, який вона з родиною залишила в 2014 році. Нещодавно її сину діагностували розлад аутистичного спектру.

На одному з батьківських днів вона знайшла підтримку серед жінок, які мають схожий досвід.

«Я багато чого взяла для себе після цієї зустрічі, – ділиться вона. – Насамперед, навички, які допомагають впоратися зі стресом і заспокоїтися. Я займаюся йогою, навчаю інших, але сама можу почуватися розгубленою і виснаженою. Нам нагадали, як важливо подбати про себе».

Серед багатьох думок, які прозвучали, найбільше пані Юлії запам’яталися слова Скарлетт О’Гари: «Я подумаю про це завтра». 

«Я нарешті їх зрозуміла. Це не про втечу від проблем, а про можливість не нести весь тягар одразу. Важливо дозволити собі перепочити, а вже потім повертатися до рутини й складних рішень», – говорить вона.

Теплі емоції залишив і майстер-клас із розпису скла.

«Неймовірні відчуття – це підтримуюче коло, в якому огортають увагою, розумінням і турботою. Я рада бути тут і відчуваю емоційне піднесення», – дякує пані Юлія.

Попереду ще чимало зустрічей, відкриттів і щирих розмов. Ми дякуємо нашим партнерам за те, що у дорослих і дітей стає більше приводів усміхатися, дивуватися й творити!

________

Проєкт реалізується за підтримки World Vision та фінансування Aktion Deutschland Hilft e.V.

Залиште свій коментар