Інклюзія очима дітей: розмовляємо про інклюзивну освіту зі школярами
Этой осенью мы опубликовали в Facebook несколько текстов об инклюзивном образовании – рассказали, как учатся по этому принципу наши подопечные с инвалидностью. Тексты записали со слов родителей.
А что думают об инклюзии обычные, здоровые дети, у которых нет необходимости разбираться в значении этого термина?
С этим вопросом мы пришли в днепровский Ліцей сучасної освіти и предложили старшеклассникам рассказать о своем понимании инклюзии любым удобным способом: написать статью, эссе или пост для соцсетей, снять видеоролик, нарисовать комикс.
И подростки согласились! Разобрали темы и роли, пообещали поразмышлять над этим во время каникул.
Прошла неделя каникул и уже имеем первую ласточку – первое эссе!
Кажется, именно оно даст название всему проекту: «Инклюзия глазами детей».
А наш дедлайн - #ЩедрыйВторник. Дата, которая сделала ноябрь лучшим месяцем для добрых дел! С вас же - лайки, репосты, комментарии в нашем Фейсбуке!
Автор первого эссе – София Плющакова, ученица 10 класса Лицея современного образования.
Читаем и радуемся, что среди первых принципов инклюзия София выделяет этот: «никто из детей не должен чувствовать себя «исключенным». Это действительно очень важно!
Итак:
Инклюзия глазами детей
Инклюзия (от Inclusion – включение) – это процесс и политика, позволяющая всем детям участвовать во всех программах.
Но что именно подразумевается? В качестве примера мы можем назвать равенство между учениками. То есть предоставление равного доступа к образованию или создание специальных условий для определенных категорий детей.
Не надо забывать, что никто из детей не должен чувствовать себя "исключенным"!
Инклюзия рассматривается как процесс признания и реагирования на разнообразие потребностей всех обучающихся. Она предполагает их активное участие в процессе получения знаний в культурной и общественной жизни.
Инклюзия особо подчеркивает предоставление возможностей для равного участия детей с инвалидностью (физической, социальной и эмоциональной) для индивидуального выбора и получения специальных услуг и приспособлений для тех, кому это необходимо.
Что я должна назвать как преимущество от общения с детьми с инвалидностью?
Во-первых, можно научиться толерантно относиться к таким детям.
Во-вторых, мы можем научиться поддерживать дружеские отношения с людьми, которые будут отличаться от нас.
В третьих, это помогает развиваться сотрудничеству.
В-четвертых, добавляется навык быть изобретательными и вести себя нестандартно, а также сочувствовать другим.
Также это плюс и для детей с инвалидностью:
Во-первых, благодаря общению со сверстниками улучшается когнитивное, моторное, языковое, социальное и эмоциональное развитие детей.
Во-вторых, сверстники играют роль моделей для детей с особыми потребностями.
В-третьих, овладение новыми навыками происходит функционально.
В четвертых, у детей есть возможность для налаживания отношений со здоровыми сверстниками и участия в общественной жизни.
Чтобы лучше понять, действительно ли пространство, в котором мы существуем, является комфортным и доступным для такого существования, музей в Киеве, называемый "Три после полуночи" приглашает пройти несколько экскурсий с завязанными глазами!
Чтобы почувствовать предметы и пространство, участники экскурсии используют другие ограны чувств и, мне кажется, это очень интересно.
Что я могу сказать об инклюзивном образовании?
Инклюзивное образование – это система образовательных услуг, основывающаяся на принципе обеспечения основного права детей на образование и права получать его по месту жительства, которая предусматривает обучение ребенка с особыми образовательными потребностями в условиях общеобразовательного учреждения.
Могу сказать, что некоторые дети с особыми потребностями учатся дома. Как пример, хочу назвать мальчика, живущего на соседней улице. Он не ходит в школу, к нему приходят учителя.
У него есть дефекты в речи и он медленно передвигается, но это не мешает нам общаться и взаимодействовать с ним. Это очень хороший мальчик.
София Плющакова
ВС
Цієї осені ми опублікували у Фейсбуці кілька текстів про інклюзивну освіту – розповіли, як навчаються за цим принципом конкретні діти з інвалідністю. Тексти записали зі слів їхніх батьків.
А що думають про інклюзію звичайні, здорові діти, у яких насправді немає необхідності розбиратися в значенні цього терміну?
Із цим питанням ми прийшли до дніпровського Ліцею сучасної освіти й запропонували старшокласникам розповісти про своє розуміння інклюзії будь-яким зручним способом: написати статтю, есе чи пост для соцмереж, зняти відеоролик, намалювати комікс.
І підлітки погодилися! Розібрали теми та ролі, пообіцяли поміркувати над цим під час канікул.
Минув тиждень канікул і вже маємо першу ластівку - перше есе!
Здається, саме воно й дасть назву всьому проєкту: «Інклюзія очима дітей».
А наш дедлайн - #ЩедрийВівторок. Дата, яка зробила листопад найкращим місяцем для добрих справ!
Авторка першого есе – Софія Плющакова, учениця 10 класу Ліцею сучасної освіти.
Читаємо й радіємо, що серед найперших принципів інклюзія Софія Плвиділяє цей: «ніхто з дітей не має почувати себе «виключеним». Це дійсно надзвичайно важливо!
Отже:
Інклюзія очима дітей
Інклюзія (від Inclusion – включення) — це процес і політика, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.
Але що мається на увазі? Як приклад можемо назвати рівність між учнями. Тобто, надання рівного доступу до освіти, або створення спеціальних умов для певних категорій дітей.
Не треба забувати, що ніхто з дітей не має почувати себе “виключеним”!
Інклюзія розглядається як процес визнання і реагування на різноманітність потреб усіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну участь у процесі отримання знань, у культурному й суспільному житті.
Інклюзія особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі дітей з інвалідністю (фізичною, соціальною і емоційною) для індивідуального вибору й отримання спеціальних послуг і пристосувань для тих, кому це необхідно.
Що я маю назвати, як перевагу від розмови з дітьми з особливими потребами?
По-перше, можна навчитися толерантно ставитися до таких дітей.
По-друге, ми можемо навчитися підтримувати дружні стосунки з людьми, які будуть відрізнятися від нас.
По-третє, це допомагає розвиватися співробітництву.
По-четверте, додається навичка бути винахідливими та поводитися нестандартно, а також співчувати іншим.
Також це є плюсом і для дітей з інвалідністю:
По-перше, завдяки спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
По-друге, однолітки відіграють роль моделей для дітей з особливими потребами.
По-третє, оволодіння новими навичками відбувається функціонально.
По-четвертє, у дітей є можливість для налагодження стосунків зі здоровими однолітками й участі в громадському житті.
Щоб краще зрозуміти, чи дійсно простір, у якому ми існуємо є комфортним і доступним для такого існування, музей у Києві, що зветься “Три після опівночі” запрошує пройти декілька екскурсій із зав’язаними очима!
Щоб відчути предмети та простір участники екскурсії використовують інші ограни чуття і як на мене, це дуже цікаво.
Що я можу сказати про інклюзівну освіту?
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
Можу сказати, що деякі діти з особливими потребами навчаються вдома. Як приклад, хочу назвати хлопчика, який живе на сусідній вулиці. Він не ходить до школи, до нього приходять вчителі.
В нього є дефекти у мовленні та він повільно пересувається, але це не заважає нам спілкуватися та взаємодіяти з ним. Це дуже гарний хлопчик.
Софія Плющакова
