Між родиною та сирітством

Між родиною та сирітством

Об отказничках Детской городской больницы №6 мы говорили с Полуцыгановой Людмилой Георгиевной, заведующей инфекционным отделением для детей раннего возраста №7.

 

Как и врачи других детских больниц города, говоря об «отказничках», она напоминает, что кроме деток, от которых отказались родители, или тех, кого изъяли из неблагополучных семей, есть крохи, родители которых навещают их раз в неделю и приносят несколько подгузников да пару бананов. Это не отказнички, но им тоже нужна помощь волонтеров и благотворителей. И если «настоящих отказничков» в отделении сейчас двое, то малышей, родители которых полностью возложили заботу о них на больницу, гораздо больше.

Средства, которые выделяет государство на медикаменты и питание для таких деток, не превышает 10 грн в день. Лекарствами больница старается обеспечивать их в полной мере, периодически выделяются средства на подгузники, а вот что касается питания – больница приобретает только самый бюджетный «Малыш», который подходит далеко не всем детям. Поэтому медики благодарны всем, кто передает средства гигиены и качественное питание.

Кислородный концентратор, который находится в палате отказничков и в любую минуту может понадобиться одному из двух деток, тоже приобретен за средства волонтеров. У малышей есть игрушки, кроватки и погремушки, нет только самых близких, самых важных на свете людей. Вернее, есть, но они предпочли уходу за ребенком другой образ жизни.

Мы спрашиваем, есть ли у медперсонала возможность уделять внимание деткам, помимо медицинских процедур. «Когда на смене две медсестры, – отвечает Людмила Георгиевна, - они могут немножко поиграть с малышами, но когда одна…» – завотделения разводит руками, и мы понимаем, что бОльшую часть дня дети в палатах одни.

Один из малышей, которых мы увидели, совсем маленький и серьезно болен. Второй при виде нас встает у решетки кроватки и с интересом тянется к ключам и фотоаппарату. Приходится отвлекать его, чтоб он не смотрел в объектив – лица детей не должны появляться в сети. Девочку нашли на улице вместе с мамой, которая была в невменяемом состоянии.

 

Дело больницы в отношении таких деток – обследование. Оно занимает не больше двух недель. Теоретически за это время соцслужбы должны оформить документы и направить малыша в дом ребенка, вернуть в семью либо подыскать ему приемную . К сожалению, на эту процедуру порой уходят месяцы.

Людмила Георгиевна с удовольствием рассказывает о запомнившихся случаях: о ребенке со спинномозговой грыжей, за которым через несколько месяцев после рождения все-таки вернулись кровные родители. Можно только представить, сколько всего они передумали в это время и как сложно было принять решение. Другой необычный поворот в судьбе отказничка: когда девочку, на лице которой отразились пагубные привычки ее родителей, забрала очень красивая, состоятельная женщина, прокомментировав, что внешность не главное, и вообще, можно сделать пластику.

Очень радует и нас и Людмилу Георгиевну тот факт, что в роддомах от детей отказываются все меньше. Причины можно предполагать разные: растущие возможности медицины в лечении и реабилитации тяжелых заболеваний, повышение сознательности родителей или то, что врачи, наконец, перестали убеждать молодых мам отказаться от «проблемного» малыша. Но отделение реже пополняется «отказными» детками, а вот приток детей, изъятых из неблагополучных семей, не уменьшается. Поэтому наша поддержка больницы спецпитанием и подгузниками по-прежнему остается актуальной. Помочь проекту «Ты не один» можно здесь, отчеты о помощи смотрите в комментариях. Благодарим всех, кто участвует в жизни деток, оказавшихся без родительской опеки!

Як і лікарі інших дитячих лікарень міста, розповідаючи про «відмовничків», вона нагадує, що окрім діток, залишених батьками або вилучених з неблагополучних сімей, є немовлята, батьки яких відвідують їх раз на тиждень і приносять кілька підгузників та пару бананів. Це не відмовнички, але їм теж потрібна допомога волонтерів та благодійників. І якщо «справжніх відмовничків» у відділенні зараз двоє, то малюків, батьки яких повністю поклали турботу про них на лікарню, набагато більше.

Засоби, які виділяє держава на медикаменти та харчування для таких діток, не перевищує 10 грн на день. Препаратами лікарня забезпечує їх повною мірою, періодично виділяються кошти на підгузники, а ось що стосується харчування – лікарня купує тільки найдешевше , яке підходить далеко не всім дітям. Тому медики вдячні всім, хто передає засоби гігієни та якісне харчування.

Кисневий концентратор, який знаходиться в палаті відмовничків і в будь-яку хвилину може знадобитися одному з двох діток, теж куплений за кошти волонтерів. У малюків є іграшки, ліжечка та брязкальця, немає тільки найближчих, найважливіших у світі людей. Вірніше є, але в їхньому житті немає місця для власних діток.

Ми питаємо, чи має медперсонал можливість приділяти увагу дітям, окрім медичних процедур. «Коли на зміну дві медсестри, – відповідає Людмила Георгіївна, – вони можуть трошки пограти з малюками, але коли одна ...» – заввідділу розводить руками, і ми розуміємо, що більшу частину дня діти в палатах самі.

Один із малюків, яких ми побачили, зовсім маленький і серйозно хворий. Другий, побачивши нас, піднімається у ліжечку та з цікавістю тягнеться до ключів і фотоапарату. Доводиться відволікати його, щоб він не дивився в об'єктив – обличчя дітей не повинні з'являтися в мережі. Дівчинку знайшли на вулиці разом із мамою, яка була добре напідпитку.

Лікарня має, перш за все, обстежити таких діток. Обстеження займає не більше двох тижнів. Теоретично за цей час соцслужби мають оформити документи й направити малюка до дитячого закладу, повернути в сім'ю або підшукати йому прийомну. На жаль, на цю процедуру деколи йдуть місяці.

Людмила Георгіївна з задоволенням розповідає про випадки, що запам'яталися: про дитину зі спинномозковою грижею, за якоючерез кілька місяців після народження все-таки повернулися кровні батьки. Можна тільки уявити, скільки всього вони передумали в цей час і як складно було прийняти рішення. Інший незвичайний поворот у долі відмовничка: коли дівчинку, на обличчі якої відобразилися згубні звички її батьків, забрала дуже красива, заможна жінка, прокоментувавши, що зовнішність не головне, і взагалі, можна зробити пластику.

Дуже радує нас і Людмилу Георгіївну той факт, що в пологових будинках від дітей відмовляються все менше. Причини можна припускати різні: зростаючі можливості медицини в лікуванні та реабілітації важких захворювань, підвищення свідомості батьків або те, що лікарі, нарешті, перестали переконувати молодих мам відмовитися від «проблемних» малюків. Але відділення рідше поповнюється дітьми, від яких відмовилися, а ось приплив дітей, вилучених з неблагополучних сімей, не зменшується. Тому наша підтримка лікарні спецхарчуванням і підгузниками залишається актуальною. Допомогти проекту «Ти не один» можнатут, звіти про допомогу дивіться в коментарях. Дякуємо всім, хто бере участь у житті дітей, які опинилися без батьківського піклування!