Дозвольте представитися
Я –
мама самого обаятельного и привлекательного мужчины в самом расцвете сил!
Моего сыночка зовут Богдан и ему 7 лет. Он очень открытый, добрый, веселый
мальчик, любит играть, бегать, прыгать и шалить, впрочем, как и все мальчишки в
его возрасте. Увы, так было не всегда. Бодя родился обделенным здоровьем, и
первые 2 года жизни ему пришлось пережить неописуемые мучения и ужас –
больницы, операции, процедуры, лечение и так по кругу.
Мне,
молодой маме, было очень страшно и больно смотреть на то, с каким трудом и
болью мой малыш боролся за свою жизнь. Если б я только могла взять всю его боль
на себя! Я наблюдала, как врачи делают все возможное и невозможное, чтобы
помочь моему сыну и молилась о чуде. Шло время, дни переходили в недели, а
недели в месяцы специфического режима… Жизнь мамы больного ребенка сильно
отличается от обычной и очень сильно изматывает. Бодя начал вздрагивать от
каждого звука, почти все время ныл или плакал, постоянно находился у меня на
руках. Каждая процедура, капельница или укол проходили со страшной истерикой по
нескольку раз в день. С огромным трудом удавалось его накормить… Я сама была
уже на пределе – то ревела в подушку, то ходила как зомби. Когда болеешь –
тяжело, но когда болеет твой ребенок - в тысячу раз тяжелее!
Нас
направили на обследование в Россию. Все как всегда – больница, врачи, нервы,
плач, страх. И вдруг в нашу палату вошли… клоуны. Сказать, что я была удивлена
– ничего не сказать. Я не совсем понимала, что они здесь делают и подумала, что
это какая-то реклама или акция. Оказалось это больничные клоуны, которые
приходят, чтобы помочь деткам. Клоун Костя подошел познакомиться с моим сыном.
Бодя с опаской и недоверием смотрел на него, приготовившись кричать… Вот так
прошло наше первое «знакомство».
В
следующий раз, когда клоун Костя снова зашел к нам, Богдан уже не хныкал, а
просто наблюдал за тем, как клоун надувает мыльные пузыри. С каждым новым
приходом клоунов Бодька все больше расслаблялся, и вскорости я с огромным
удивлением заметила улыбку на его лице! Впервые за 6 месяцев! Это была самая
большая награда для клоунов и счастье для меня. Вместе с клоунами мой малыш стал
охотнее кушать и быстрее «отходил» после процедур.
Когда
нас выписывали, накануне пришли клоуны. И сынок рассмеялся! Я сидела и плакала,
слушая заливистый смех моего Бодьки… Мне стало так легко-легко, я вдруг снова
поверила, что все у нас получится. У меня появились силы бороться дальше. На
прощание я обняла клоуна Костю и от всей души поблагодарила! Костя подарил мне
веру в лучшее, он подарил мне смех моего сына и силы на борьбу с болезнью. Мы с
Бодей боролись еще полтора года и победили! Я с огромной благодарностью и
уважением вспоминаю всех врачей и медсестер, которые лечили Богдана. Низкий им
поклон и долгих лет! И вместе с ними я искренне благодарю московских больничных
клоунов и в частности Костю Седова. В борьбе за жизнь одинаково важна и физика
и психика. Клоуны помогли мне справиться с депрессией и обрести силы. А Бодю
вытащили из боли, страха и научили смеяться!
Врачи
лечат тело, а клоуны – душу ребенка!
Все фото
здесь
P.S. Все это время я следила за
деятельностью больничных клоунов и чем могла – помогала. Я искренне восхищалась
их работой! А в этом году я узнала, что в Днепропетровске есть Школа
больничных клоунов и отважилась попробовать сама… Теперь я – доктор клоун
Жужа!
P.P.S. В настоящее время проект интенсивно развивается, все больше ребят хотят учиться в нашей школе, постигать искусство больничной клоунады. Но без всеми любимых клоунских реквизитов очень сложно вызвать улыбку. Что уже говорить об учении, развитии и достижении желаемого результата в улучшении здоровья детей. Клоун без носика, шарика и яркого костюма - не клоун! Но эту проблему можно решить, перечислив посильную, можно даже "смешную", сумму на наш счет с пометкой "Доктор Клоун".
Анастасия ПЛЕХАНОВА
Я -
мама самого чарівного й привабливого чоловіка в самому розквіті сил! Мого
синочка звуть Богдан і йому 7 років. Він дуже відкритий, добрий, веселий
хлопчик, любить грати, бігати, стрибати і пустувати, як і всі хлопчаки в його
віці. На жаль, так було не завжди. Бодя народився обділеним здоров'ям, і перші
2 роки життя йому довелося пережити страшні жахіття - лікарні, операції, процедури, лікування і так по колу.
Мені,
молодій мамі, було дуже страшно і боляче дивитися на те, з якими труднощами і
болем мій малюк боровся за своє життя. Якщо б я тільки могла взяти всю його
біль на себе! Я спостерігала, як лікарі роблять все можливе і неможливе, щоб
допомогти моєму синові і молилася про диво. Йшов час, дні переходили в тижні, а
тижні в місяці специфічного режиму... Життя мами хворої дитини сильно
відрізняється від звичайногоі дуже сильно виснажує. Бодя почав здригатися від кожного звуку, майже весь часпхикав або плакав, постійно просився на руки. Кожна процедура,
крапельниця або укол проходили зі страшною істерикою по кілька разів на день. З
величезними зусиллями вдавалося його
нагодувати... Я сама була вже на межі - то ревіла в подушку, то ходила як
зомбі. Коли хворієш - важко, але коли хворіє твоя дитина - в тисячу разів важче!
Нас
направили на обстеження до Росії. Все як завжди - лікарня, лікарі, нерви, плач,
страх. І раптом в нашу палату увійшли... клоуни. Сказати, що я була здивована -
нічого не сказати. Я не зовсім розуміла, що вони тут роблять і подумала, що це
якась реклама або акція. Виявилося,це лікарняні клоуни, які приходять, щоб допомогти діткам. Клоун Костя підійшов
познайомитися з моїм сином. Бодя з побоюванням і недовірою дивився на нього,
приготувавшись кричати... Ось так пройшло наше перше «знайомство».
Наступного
разу, коли клоун Костя знову до нас зайшов, Богдан вже не пхикав, а просто спостерігав за тим, як
клоун надуває мильні бульбашки. З кожним новим візитом клоунів Бодькавсе більше розслаблявся, і невдовзі я з величезним подивом помітила посмішку на
його обличчі! Вперше за 6 місяців! Це була найбільша нагорода для клоунів і
щастя для мене. Разом з клоунами мій малюк став більш охоче їсти і швидше «відходив»
після процедур.
Коли
нас виписували, напередодні прийшли клоуни. І синок розсміявся! Я сиділа і
плакала, слухаючи заливчастий сміх мого Бодьки... Мені стало так легко на душі, я раптом знову повірила, що все у нас вийде. У мене
з'явилися сили боротися далі. На прощання я обняла клоуна Костю і від усієї
душі подякувала! Костя подарував мені віру в краще, він подарував мені сміх
мого сина і сили на боротьбу з хворобою. Ми з Богданом боролися ще півтора року і перемогли! Я з величезною
вдячністю і повагою згадую всіх лікарів і медсестер, які лікували Богдана.
Низький їм уклін і довгих років! І разом з ними я щиро дякую московських
лікарняних клоунів і зокрема Костю Сєдова. У боротьбі за життя однаково важлива
і фізика і психіка. Клоуни допомогли мені впоратися з депресією і знайти сили.
А Бодю витягли з болю, страху і навчили сміятися!
Лікарі
лікують тіло, а клоуни - душу дитини!
Всі фото тут
P.S.
Весь цей час я стежила за діяльністю лікарняних клоунів і чим могла -
допомагала. Я щиро захоплювалася їх роботою! А цього року я дізналася, що в
Дніпропетровську є Школа
лікарняних клоунів і наважилася спробувати сама ... Тепер я - доктор клоун
Жужа!
P.P.S. Зараз проект інтенсивно розвивається, все більше людей бажають вчитися в нашій школі, опановувати мистецтво лікарняної клоунади. Але без улюблених клоунських реквізитів дуже складно викликати посмішку. Що вже говорити про вчення, розвиток та досягнення бажаного результату в покращенні здоров'я дітей. Клоун без носика, кульки та яскравого костюма - не клоун! Але цю проблему можна вирішити, перерахувавши посильну, можна навіть "смішну", суму на наш
рахунок з позначкою "Доктор Клоун".
