Крок за кроком
Маргарита прошла уже два курса
реабилитации в «Международной клинике восстановительного лечения» города
Трускавец. После зимней поездки, 17 декабря 2012 года, состояние девочки значительно
улучшилось. Малышка сама начала ходить, но все равно нужна постоянная поддержка
со стороны мамы. Первые попытки пойти своими ножками были уже и после летней
реабилитации. Но последняя поездка дала более сильный эффект. Все заметили
улучшения. «Теперь она может ходить сама: спотыкаясь, падая, ступая тяжелой походкой,
держась за руку. Пускай она топает еще
только по квартире, а на большие
расстояния по-прежнему нужна коляска, но это не беда!», - восклицает
счастливая мама девочки. Правда, сейчас
Маргарита немного расслабилась и мама уже с трудом заставляет ее шагать. Сидеть
сама еще не очень может, сидит со страхом и может завалиться на бок.
А еще после зимней поездки заметно изменилась
речь крохи. Буквы выговариваются с большим трудом, но она все равно пытается произносить
слова, считает до пяти, загибая пальцы. Имеет очень хорошую визуальную память,
любит считать предметы, например мандаринки, очень развито логическое мышление.
«Огромная благодарность организации
всем жертвователям! Что бы мы без вас делали?! У меня была большая мечта: любой
ценой поправить здоровье моей единственной, любимой доченьки, а мы живем бедно,
даже продать нечего. А тут мечта
осуществилась!» - в заключение нашей беседы восклицает мама Маргариты, почти со
слезами на глазах.
Мама с доченькой не останавливаются на
достигнутом результате, а продолжают идти вперед, пускай маленькими, но
уверенными шажками. Теперь их цель – в мае 2013 года пройти третью реабилитацию
в Трускавце.
Ваши пожертвования можно перечислить на наши
счета с пометкой «Для Маргариты
Беланюк».
Проект «Хочу жить!»
www.pomogaem.com.ua
Маргарита
пройшла вже два курси реабілітації в «Міжнародній клініці відновного лікування»
міста Трускавець. Після зимової поїздки, 17 грудня 2012 року, стан дівчинки
значно покращився. Маленька сама
почала ходити, але все одно потрібна постійна підтримка з боку мами. Перші
спроби піти своїми ніжками були вже і після літньої реабілітації. Але остання
поїздка дала більш сильний ефект. Всі помітили поліпшення. «Тепер вона може
ходити сама: спотикаючись, падаючи, ступаючи важкою ходою, тримаючись за руку.
Нехай вона тупає ще тільки по квартирі, а на великі відстані і раніше потрібна
коляска, але це не біда! », - Вигукує щаслива мама дівчинки. Правда, зараз
Маргарита трохи розслабилася і мама вже насилу примушує її крокувати. Сидіти
сама ще не дуже може, сидить зі страхом і може завалитися на бік.
А
ще після зимової поїздки помітно змінилася мова крихітки. Букви виговорюються з великими
труднощами, але вона все одно намагається вимовляти слова, рахує до п'яти,
загинаючи пальці. Має дуже хорошу візуальну пам'ять, любить рахувати предмети,
наприклад мандаринки, дуже розвинене логічне мислення.
«Величезна
подяка організації та всімблагодійнкам! Що б ми без вас
робили?! У мене була велика мрія: будь-якою ціною поправити здоров'я моєї
єдиної, коханої донечки, а ми живемо бідно, навіть продати нічого. А тут мрія
здійснилася!» -
На закінчення нашої бесіди вигукує мама Маргарити, майже зі сльозами на очах.
Мама
з донечкою не зупиняються на досягнутому результаті, а продовжують йти вперед,
нехай маленькими, але впевненими кроками. Тепер їхня мета - в травні 2013 року
пройти третій курс реабілітації у Трускавці.
Ваші пожертви можна перерахувати на наші
рахунки з позначкою «Для Маргарити Беланюк».
Проект «Хочу жити!»
www.pomogaem.com.ua
