З Різдвом Христовим!
Дело то было осенней порой...
Ветки оделись в
убор золотой.
Все разрядились, и
даже иные,
Глянь, прицепили
плоды наливные.
Только вот горе -
где честь и краса,
Там же и зависть
волнует сердца...
Дело такое, что
надо стараться,
Как бы похуже
других не остаться.
Слышится шум - то
идет разговор,
То разгорелся
завистливый спор
Только молчит,
притаившись в сторонке,
Елка колючая,
жмется к сосенке.
Иглы мохнатых
зеленых ветвей
Колются больно, но
колют больней
Бедную елку
деревья-соседи
Злыми насмешками в
шумной беседе.
Дразнят ее, осыпают
листом.
В самое сердце
обида проникла.
Бедная елочка с
горя поникла,
Слез потекли за ручьями ручьи...
Вдруг ей
послышалось что-то в ночи,
Ангел почудился в
белой одежде...
Сердце у елки
забилось в надежде.
Слышит слова:
"Не тоскуй, не грусти,
Скоро ты в радости
будешь цвести,
Скоро украсятся
ветки плодами,
Скоро расцветятся
иглы звездами".
Вот непогода бушует
в лесу,
Ветер свирепствует,
бьет по лицу.
Вы, что гордились
красивым убором
И насмехались над
елкою хором,
Где ваша гордость,
где ваша краса?
Осень пришла и
красу унесла.
Елка одна лишь
наряд свой убогий
Приберегла и стоит
у дороги,
И притаилась, и
ждет всей душой
Чуда рождественской
ночи святой.
Чудо свершилось...
Как звезды, сверкают
Свечи на елке, а
рядом сияют
Тоже, как звезды,
глазенки ребят,
Радостно светятся,
счастьем горят.
Ніч як ніч.
Вифлеєм. Зорі сяють.
В листі пальмовім
вітер співає.
Місто, мабуть, уже
давно спить –
Кожен хоче від
праці спочить.
Хоча ні. Он,
поглянь, хтось іде.
Чоловік, віслючка
він веде.
На тім жінка
сидить, утомилася бідна,
Шлях тяжкий, а вона
ще й вагітна.
І нема їм притулку,
ночівлі немає.
«Сподівайся,
кохана, Бог бачить, Бог знає»,
Знов у двері з
надією стука,
А у відповідь –
тиша, ні звуку.
Він до інших, і
знову луна:
«Далі йдіть, далі
йдіть, місць нема».
Вже останній
будинок стоїть.
«Подорожні? Куди
вас пустить?
Повна хата… Хоча
зачекай,
В мене хлів є, туди
й завертай.
Тепло там, сіно свіже для ложа,
Зараз ковдру ще
дам…Милий Боже!
Ти ж родити вже
маєш, дитино,
Я води принесу і
тканину…»
В листі пальмовім
вітер співає.
Вбогий хлів.
Вифлеєм. Зорі сяють,
В небі їх засвітив
певно хтось?
У цю ніч народився
Христос..
«Моє сонечко, спи,
люлі-люлі-люля, –
Колихає Марія Святе
Немовля, –
Засинай, – і з
любов’ю підносить до вуст, –
Моя зіронько,
пташко. Ісус…»
І Дитя засинає в
ясельцях на сіні.
І, схилившись над
Ним, засинає Марія,
І утомлений Йосип
дрімає,
А у небі велично
зоря дивна сяє.
Янгол з неба звіща:
«Цар родився вам нині,
Тихо спить Він у яслах на сіні,
Бог прийшов і надію
дарує землі».
Ніч як ніч; тихо,
люлі-люлі.
Зоряна Живка
